- •1.1. Поняття права природокористування та його види.
- •1.2. Права і обов'язки водокористувачів.
- •1.3. Правопорушення в галузі екологічної експертизи.
- •1.4. Органи загальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •2.1.Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
- •2.2.Функції державного управління в галузі використання і охорони земель.
- •2.3. Міжнародне екологічне судочинство.
- •2.4. Поняття та види екологічної безпеки.
- •3.1. Заходи щодо охорони атмосферного повітря у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •3.2. Ядерна та радіаційна (радіологічна) безпека в системі екологічної безпеки.
- •3.3. Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •3.4. Права та обов'язки експерта державної екологічної експертизи.
- •4.1. Право користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення.
- •4.2. Управління в галузі використання і охорони вод.
- •4.3.Поняття та види екологічно-правових норм.
- •4.4.Поняття та структура екологічно-правових відносин.
- •5.1. Склад екологічного правопорушення.
- •5.2. Поняття та види надзвичайних ситуацій.
- •5.3.Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
- •5.4. Поняття і класифікація юридичних гарантій реалізації та захисту екологічних прав громадян.
- •6.1.Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”: загальна характеристика.
- •6.2.Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр.
- •6.3.Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісових ресурсів.
- •6.4.Поняття, особливості, структурні елементи екологічної мережі України.
- •7.1.Поняття, зміст та форми права власності на природні ресурси.
- •7.2.Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •7.3.Забезпечення і захист екологічних прав громадян.
- •7.4.Співвідношення екологічного права і екологічного законодавства.
- •8.1.Підстави виникнення, зміни і припинення права власності на природні ресурси.
- •8.2.Право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля (загальна хар-ка).
- •8.3.Спеціальне водокористування та користування водними об’єктами для лікувальних, курортних та оздоровчих цілей (загальна хар-ка).
- •8.4.Поняття міжнародного права навколишнього природного середовища .
- •9.1.Джерела міжнародного права навколишнього природного середовища.
- •9.2.Права та обов’язки користувачів надр.
- •9.3.Правові форми громадського управління в галузі екології.
- •9.4.Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
- •10.1.Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
- •10.2.Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими продуктами.
- •10.3.Поняття екологічного права як галузі права, навчальної дисципліни та галузі науки.
- •10.4.Форми використання природних рослинних ресурсів.
- •11.1.Водні об’єкти природо-заповідного фонду (поняття, загальна характеристика).
- •11.2.Загальна характеристика екологічних прав і обов’язків громадян України.
- •11.3.Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •11.4.Повноваження Кабінету Міністрів в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •12.1. Право загального і спеціального природокористування та їх ознаки.
- •12.2.Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
- •12.3.Повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •12.4.Поняття і місце європейського права навколишнього природного середовища в системі європейського права.
- •13.1.Використання природних ресурсів на умовах оренди: поняття та загальна характеристика.
- •13.2.Особливості управління в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •13.3.Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
- •13.4.Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього природного середовища.
- •14.1.Принципи екологічного права.
- •14.2.Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •14.3.Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього середовища.
- •14.4.Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки.
- •15.1.Суб’єкти і об’єкти права природокористування.
- •15.2.Міжнародні договори єс у сфері охорони навколишнього природного середовища (загальна характеристика).
- •15.3.Правове регулювання мисливства і рибальства в Україні.
- •15.4.Особливість правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях.
- •16.1.Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •16.2.Міжнародні конференції з навколишнього середовища. Всесвітня Хартія охорони природи (загальна характеристика).
- •16.3.Конституція України в системі джерел екологічного права.
- •16.4.Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •20.4.Суб’єкти, об’єкти права власності на тваринний світ.
- •17.1.Система і компетенція органів державного управління в галузі екології.
- •17.2.Законодавство про рослинний і тваринний світ: поняття та загальна характеристика.
- •17.3.Правове регулювання ведення Червоної книги України.
- •17.4.Користування землями водного фонду.
- •18.1.Особливість правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених теріторіях.
- •18.2.Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми у галузі використання і охорони вод та відтворення природних ресурсів.
- •18.3.Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
- •18.4.Завдання єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
- •19.1.Поняття екологічного ризику та його місце в системі правовідносин екологічної безпеки.
- •19.2.Захист екологічних прав громадян.
- •19.3.Історія розвитку екології та екологічного права (загальна характеристика).
- •19.4.Державний лісовий кадастр та облік лісів.
- •20.1.Функції екологічного права та їх види.
- •20.2.Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки.
- •20.3.Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •21.1.Державне регулювання і управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів.
- •21.2.Джерела європейського права навколишнього середовища (поняття, види, загальна характеристика).
- •21.3.Органи державного управління спеціальної компетенції та їх повноваження (загальна характеристика).
- •21.4.Геологічне вивчення надр (поняття та загальна характеристика).
- •22.1.Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
- •22.2.Процедура проведення екологічної експертизи (загальна характеристика).
- •22.3.Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
- •22.4.Принципи права природокористування.
- •23.1.Державний лісовий кадастр та облік лісів: поняття та загальна характеристика.
- •23.2.Проблеми правового режиму інших зон надзвичайних екологічних ситуацій.
- •23.3.Міжнародні екологічні організації (загальна характеристика).
- •23.4.Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •24.1.Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •24.2.Поняття, особливості, структурні елементи екологічної мережі.
- •24.3.Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища.
- •24.4.Порядок вирішення спорів з питань користування надрами.
- •25.1.Класифікація правових режимів територій, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •25.2.Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •25.3.Поняття і види екологічної безпеки.
- •25.4.Форми, суб’єкти, об’єкти права власності на природні ресурси.
- •26.1.Управління в галузі охорони і використання атмосферного повітря.
- •26.2.Державне управління в галузі екологічної експертизи.
- •26.3.Особливість користування надрами для розробки родовищ корисних копалин для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.
- •26.4.Поняття, мета, завдання та принципи екологічної експертизи.
- •27.1.Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •27.2.Управління і контроль в галузі охорони атмосферного повітря.
- •27.3.Поняття, суб’єкти, об’єкти екологічної експертизи.
- •27.4.Законодавство України, щодо правового режиму зон екологічного лиха та територій забруднених, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •28.1.Права і обов’язки власників природних ресурсів, захист і гарантії їх прав.
- •28.2.Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною.
- •28.3.Види і порядок водокористування.
- •28.4.Правові форми громадського управління в галузі екології.
- •29.1.Предмет, метод, система та принципи екологічного права.
- •29.2.Поняття та види екологічних прав і обов’язків громадян.
- •29.3.Органи спеціальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •29.4.Поняття і види права водокористування.
- •30.1.Поняття та форми права власності на тваринний світ.
- •30.2.Принципи права природокористування.
- •30.3.Органи загальної компетенції, їх спеціалізовані структури та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •30.4.Поняття та система європейського права навколишнього середовища.
- •1.1. Поняття права природокористування та його види.
5.1. Склад екологічного правопорушення.
Об'єктом екологічного правопорушення є природне середовище як умова життя на землі у вигляді окремих об'єктів природи, їх компонентів, а також життя й здоров'я людини.
Суб'єктом екологічного правопорушення є фізичні та юридичні особи. Необхідною ознакою суб'єкта екологічного правопорушення є його деліктоздатність, тобто можливість особи відповідати за свої діяння. Екологічним правопорушенням визнається лише діяння особи, яка здатна усвідомлення значення свого вчинку та керувати ним.
Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується протиправною поведінкою, виявом якої є порушення правил охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, а результатом - заподіяння шкоди природним ресурсам або створення реальної загрози її заподіяння.
Правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища виявляються у формі активних дій (браконьєрство, незаконна рубка лісу тощо) і бездіяльності (невиконання своїх обов'язків посадовими особами, відповідальними за здійснення природоохоронних заходів, проведення перевірок стану екологічної дисципліни на підприємствах тощо).
Суб'єктивна сторона складу екологічного правопорушення виявляється у винній протиправній поведінці.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки й бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно
небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.
Вина (у тій чи іншій формі) є обов'язковою умовою юридичної відповідальності за екологічні правопорушення. Проте це правило має виняток. Згідно частини З статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища " особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам і юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Тобто йдеться про об'єктивну (безвинну) відповідальність, що наступає за самим фактом заподіяння шкоди, від якої можна звільнитися лише в зазначених випадках.
5.2. Поняття та види надзвичайних ситуацій.
Ознаки НС:
-наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності
-заподіяння економічних збитків
-істотне погіршення стану довкілля
До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.
Від кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:
> загальнодержавний (розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крий, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням)
> регіональний (яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України)
> місцевий (виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди)
> об'єктовий (не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони)
Класифікація надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють їх виникнення:
+Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
+ Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
+ Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
+ Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з на; слідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.