3. Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ввп та індексу споживчих цін, їх порівняння.

СНР передбачає застосування великої кількості макроек показників, які відобр результати екон діяльності країни. Первинним показником є випуск, який являє собою сукупну ринкову вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період. Центральне місце серед макроек показників посідає ВВП, який відображує ринкову вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період. ВВП є тією частиною випуску, яка спрямовується на кінцеве використання і не враховує ту частину випуску, що спрямовується на виробниче споживання. ВВП є показником первинних доходів, зароблених резидентами від економічної діяльності лише всередині країни.

ВВП можна обчислити трьома методами:

1. виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана в-ть усіх галузей економіки, ЧПП — чисті прод податки, тобто продукт податки мінус субсидії;

2. методом доходів (розподільчим): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;

3. методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчислений цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроек аналізу. Y = C + І + G +NX, де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обч як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M.

Дефлятор ВВП — індекс цін, який показує темп зрост цін за певний період на всі товари і послуги, що охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП. Індекс споживчих цін — співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг (ринкового кошика) в даному періоді і ціною ідентичного або подібного ринкового кошика в попередньому періоді.

4. Показники ринку праці. Види безробіття. Втрати ввп від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація, методи вимірювання «природного» безробіття.

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Для характеристики стану ринку праці застосовуються відносні показники. До них можна віднести такі:1) рівень зайнятості — визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років (доросле населення) до всього населення зазначеного віку:

2) рівень безробіття — визначається як відношення кількості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення): де u –– рівень безробіття; U –– кількість безробітних; L –– робоча сила;

3) коефіцієнт участі в робочій силі — відображує процент робочої сили в чисельності дорослого населення:

Безробіття –це економ. явище, коли частина економ. активного населення не має можливості використ. свою робоч. силу. У залежності від причин, які виклик.безробіття, слід розрізняти декілька його видів: Фрикційне б — безробіття, яке виникає внаслідок добровільної зміни місця праці. Структурне б — б-тя, яке виникає внаслідок невідповідності між попитом і пропозицією на робочу силу за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне б — бе-тя, яке виникає внаслідок загального падіння виробн і скорочення попиту на ринку праці. Виділяють також природне б — б-тя, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного та структурного б-тя.

Якщо фактичний рівень безробіття (РБф) перевищує його природний рівень (РБп), то це свідчить про виникнення циклічного безробіття, яке є ознакою неповної зайнятості. Воно викликається загальним падінням попиту в економіці, в тому числі й на ринку праці. За цих умов певна частка робочої сили не використовується для виробн ВВП. Це викликає відставання фактичного ВВП від потенційного. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є відсоток відставання (в) і тим більшу величину ВВП втрачає ек (ВВПв). Американський вчений Оукен емпірично виявив залежність, за якою кожний відсоток циклічного безробіття викликає 2,5 % відставання ВВПф від ВВПп. Це отримало назву закона Оукена.

Матем цей закон відображається так : де y — розрив ВВП у процентах до потен ВВП; β — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного б-тя, який показує, на скільки процентів факт ВВП менший від потен, якщо фактичне б-тя перевищує природний рівень на один процентний пункт; u — фактичний рівень б-тя; u_n — при-р рівень б--тя.

Прир б-тя є не лише показником повної зайнятості, а й чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення прир рівня бтя має велике аналітичне значення. Найпростіший сп вимірюв прир рівня безр полягає в його обчисленні як середньорічного рівня безр за тривалий період. Такий сп спирається на положення, згідно з яким середній рівень факт-го безр за великі проміжки часу згладжує його циклічні коливання навколо прир рівня. Це означає, що прир рівень безр є довгостроковим рівноважним рівнем безр, до якого постійно тяжіє ринок праці.

Широке визнання отримала концепція, згідно з якою в умовах еконї рівноваги безр дорівнює прир рівню, а факт інфл співпадає з очікуваною. Якщо безр зменш порівняно з прир рівнем, то відбувається прискорення інфляції порівняно з очікуваним рівнем. Звідси випливає висновок — прир є такий рівень безр, що не прискорює інфляцію. Зазначена концепція була запропонована М. Фрідманом у і незалежно від нього розроблена Е. Фелпсом. В її основі лежить теоретичний інструментарій кривої Філіпса.

Інший підхід до обчислення прир рівня безр пропонує Г. Манків. Він виходить з того, що рівновага на ринку праці спостерігається тоді, коли к-ть звільнених з роботи дорівнює кількості працевлаштованих:

,де v — коеф працевлашт, який відобр частку працевлаштованих безробітних у складі безробітних;l — коеф звільнення, який відображає частку звільнених працівників у складі зайнятих (L – U) — к-ть зайнятих (робоча сила — безробітні).

Якщо обидві частини рівняння поділити на L, то можна визначити природний (рівноважний) рівень безробіття: .