- •1. Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •2. Сутність, принципи та основні категорії снр. Відмінності снр від балансу народного господарства.
- •3. Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ввп та індексу споживчих цін, їх порівняння.
- •4. Показники ринку праці. Види безробіття. Втрати ввп від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація, методи вимірювання «природного» безробіття.
- •5. Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.
- •6. Економічна сутність сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Графічна інтерпретація.
- •7. Економічна сутність сукупної пропозиції. Характеристика окремих відрізків сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію.
- •8. Модель «аd-as» як базова модель макроекономічної рівноваги: коротко- і довгострокова рівновага.
- •9. Механізм функціонування грошового ринку: грошові агрегати, пропозиція, попит, рівновага на грошовому ринку. Навести необхідні формули визначення попиту на гроші.
- •10. Експансія банківських депозитів. Депозитний та грошовий мультиплікатори. Сутність, цілі та методи монетарної політики.
- •11. Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •12. Сутність, показники та види інфляції. Економічні чинники та наслідки інфляції, графічна інтерпретація. Основні антиінфляційні заходи. Інфл: сутність, види, методи вимірювання.
- •13. Очікувана інфл в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •14. Інфл та безробіття. Економічна, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.
- •16. Економічна нерівність. Крива Лоренца – графічна та економічна інтерпретація. Коефіцієнт Джинні та децільний коефіцієнт.
- •17. Кейнсіанська функція споживання в закритій приватній економіці: графічна та математична інтерпретація; сутність ефекту заощаджень. Недоходні фактори споживання та заощаджень.
- •18. Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача. Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •19. Кейнсіанська та неокласична функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.
- •20. Роль інвестицій в економіці. Фактори попиту на інвестиції, проста інвестиційна функція. Мультиплікативний вплив інвестицій на ввп.
- •21. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
- •22. Класичний та кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •23. Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.
- •24. Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення.
- •25. Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.
- •26. Сутність, графічна інтерпретація та кількісне визначення рецесійного та інфляційного розривів в економіці.
- •27. Сутність ек зрост та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зрост економіки. Ек зрост та економічний розвиток.
- •28. Основні положення кейнсіанської та неокласичної теорій ек зрост. Модель Харрода-Домара та виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •30. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз ек циклу. Основні теорії ек циклу.
- •33. Державний бюджет: види бюджетного сальдо; концепції збалансування бюджету; джерела дефіцитного фінансування.
- •35. Монетарна політика у моделі ad-as та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •36. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.
- •37. Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.
- •38. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: функція споживання у відкритій змішаній економіці; складний мультиплікатор витрат; фактори впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом.
- •Вплив чистого експорту на ввп
36. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.
Платіж баланс — це макроек модель, яка охоплює сукупність ек операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійсн контролю за ефективністю зовнішньоек діяльності даної країни та обґрунтування ек пол держави. За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, в якому в систематизованому вигляді подається інф-ія про зовнішньоек операції резидентів країни за певний період.
Платіжний баланс розраховується в нац або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображ результ відповідних зовнішньоек операцій. Ці операції охоплюють товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг і трансфертів, продаж і купівлю активів тощо. Плат баланс базується на принципах бух обліку. Це означає, що кожна ек операція має подв запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої статті. За кредитом відповідних статей відображ зі знаком «+» такі операції, які забезп надходження в країну іноз валюти. До кредитових оп відносяться: експорт товарів і послуг; надходж з-за кордону доходів і трансфертів; отримання іноз кредитів; продаж нерезидентам нерухомого майна та цінних паперів тощо.
За дебетом відповідних статей обліковуються зі знаком «–» операції, пов’язані з витрачанням країною ін валюти. До дебетових операцій відносяться: імпорт товарів і послуг; доходи і трансферти, що переказуються за межі країни; надання кредитів іноземцям; купівля у нерезидентів нерухомого майна та цінних паперів тощо.Різниця між кред та деб статтями визначає сальдо платіж балансу. Усі ек операції, які відображ в платіжному балансі, поділяються на поточні та капітальні. Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточними трансфертами. Капітальні операції пов’язані з інвест та кредитною діяльністю і є операціями з активами та зобов’язаннями. Відповідно до цього платіжний баланс складається з 2 рахунків — рахунка поточних операцій та рахунка операцій з капіталом і фінансових операцій.
Рахунок поточних операцій складається з 3 частин: баланс товарів та послуг, сальдо якого дорівнює чистому експорту; доходи, сальдо яких обчислюється як різниця між доходами, отриманими резидентами, і доходами, виплаченими нерезидентам; поточні трансферти, сальдо яких являє собою різницю між отриманими і виплаченими трансфертами. Рахунок кап операцій складається з 2 частин: рахунок операцій з кап — відображає рух кап трансфертів і нефін активів і фін рахунок — відображує операції з фін активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно нерезидентів. Виділяють 4 групи активів і зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.
Платіжний баланс за своїм визначенням завжди є рівноважним. Його рівновага означає, що сальдо поточного рахунка дорівнює сальдо рахунка кап операцій з протилежним знаком за одночасного врахування сальдо статті «Помилки та упущення». де ВР — сальдо платіжного балансу; СА — сальдо поточного рахунка; КА — сальдо рахунка кап операцій; ЕО — сальдо статті «Помилки та упущення».
Нерівноважним може бути лише неповний платіжний баланс, в якому рахунок кап операцій не враховує статтю «Резервні активи». Без цієї статті виникає баланс автономних операцій. Його нерівноважність свідчить про те, що країна одержала від усіх автономних операцій менше або більше інозе-мної валюти, ніж витратила на ці операції. Цей дисбаланс усува-ється за рахунок операцій з резервними активами за ф-ою деВРа — сальдо балансу автономних операцій; RES — с статті «Резервні активи».
Нерівноважність балансу автономних операцій свідчить про те, що країна отримала від всіх автономних операцій менше або більше іноз валюти, ніж витратила на такі операції. Цей дисбаланс усувається за рахунок неавтономних операцій з резервними активами, що знаходяться під контролем центрального банку. Якщо баланс авт операцій є дефіцитним, то він покривається за рахунок скорочення резервних активів центрального банку, яке означає зменшення вимог країни до нерезидентів і тому обліковується у кредиті зі знаком «+».