16. Економічна нерівність. Крива Лоренца – графічна та економічна інтерпретація. Коефіцієнт Джинні та децільний коефіцієнт.

Для аналізу рівня диференціації доходів домогосп застосовують різні методи та показники, але найчастіше — криву Лоренца (рис.7.2).

На рис. 7.2 на горизонт осі всю кількість (100 %) сімей (домогосп) поділено на п’ять рівних груп (по 20 %), а на верт осі відкладено п’ять рівних часток (по 20 %) у складі сукупної величини (100 %) особистих доходів.

Теоретичну можливість існування абсолютної рівності в розподілі доходів між окремими групами сімей унаочнює бісектриса. Вона показує, що кожний процент сімей одержує адекватний процент доходу. Це означає, що 20, 40, 60, 80, 100 % сімей отримують відповідно 20, 40, 60, 80, 100 % усієї величини особистих доходів. Реально будь-якому проценту сімей відповідає інший процент сукупного доходу. Цю фактичну ситуацію відображує крива Лоренца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхиляється від бісектриси.

Крім кривої Лоренца для визнач рівня диференціації особистих доходів викор такі показники, як децільний коеф і коеф Джині. Децільний коеф відображує співвідношення між середніми доходами 10 % найбагатшої частини населення і доходами 10 % найбіднішої частини населення.

Коеф Джині показує рівень концентрації доходів насел. На базі кривої Лоренца цей коеф розраховують діленням площі, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу три­кутника сторонами якого є бісектриса, горизонт вісь і права вертикальна вісь. Коеф Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більша нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси. Згідно з міжнародною класифікацією коефіцієнт Джині в інтервалі 33—35 характеризує високий рівень нерівності в розподілі доходу, а в інтервалі 24—26 — низький.

17. Кейнсіанська функція споживання в закритій приватній економіці: графічна та математична інтерпретація; сутність ефекту заощаджень. Недоходні фактори споживання та заощаджень.

Згідно з кейнсіан теорією основним чинником, який визначає величину спожив в кожному періоді, є поточний дохід домогосп. У разі його зрост домашні госп готові витрачати більше своїх коштів на споживчі товари і послуги в кожному поточному періоді. Кейнс не заперечував, що проц ставка може впливати на спожив. Але, на його думку, її вплив на спожив не є визначним. Згідно з кейнсіан теорією головним чинником спожив є особистий наявний дохід, яким розпоряджаються домогосп у кожному поточному періоді. Залежність спожив від цього доходу Кейнс назвав ф-єю спожив, яку в алгебраїчній формі можна передати так: де С — спожив домогосп (приватне спожив); —автономне спожив; с — гранична схильність до спож; DI — наявний поточний дохід домогосп.

У спрощеній, тобто безподатковій ек, що розглядається, наявний дохід прив ек (DI) дорівнює доходу (Y), тобто DI = Y. Він розподіляється на приватне спожив та прив заощадж: DI = Y = C + S, де C — прив споживання; S — прив заощадж.

За цих умов кейнсіанська функція споживання набуває такого вигляду: Принципову роль у кейнсіан ф-ії споживання відіграє гранична схильність до спожив. Вона являє собою коеф, який показує, на скільки одиниць зміниться величина спожив у разі зміни доходу на одну одиницю, і визнач за формулоюде с — гранична схильність до спожив.

Кейнс припускав, що зі зрост доходу середня схильність до спожив зменш. В обґрунтуванні цього припущення він виходив із того, що в короткостр періодах індивідууми незалежно від динаміки доходу намагаються підтримувати звичні для себе життєві стандарти. Тому в межах цих періодів зрост доходу супроводжується збільш заощадж, а зменш доходу — скороченням заощад порівняно з їх величиною, яка підтримувалася в мин.

Щоб глибше розкрити кейнсіанську функцію спожив, звернемося до графічних моделей (рис. 7.3 і 7.4).

Рис.7.3. Функція споживання

На рис. 7.3 бісектриса є кривою, в кожній точці якої споживання дорівнює доходу. Але фактично споживчі витрати менші, а інколи навіть більші за дохід у поточному періоді. Цьому відповідає крива С, нахил якої залежить від граничної схильності до споживання. На кривій С розміщуються три точки. Лише в точці С₀ весь дохід спрямовується на споживання, а заощадження відсутні. В точці С₁ споживання менше за дохід. Тому виникають додатні заощадження. В точці С₂ споживання перевищує дохід, внаслідок чого виникають від’ємні заощадження. Останні показують, що певна частка споживання здійснюється за рахунок попередніх заощаджень або позик.

Можлива ситуація, коли домашні господарства споживають більше, шіж одержаний дохід. Це можливо, коли є попередні заощадження. Таке явище отримало назву ефект заощадження.

Ще одним ел кейнсіан ф-ії спожив є автономне спожив, яке не залежить від поточного доходу. Оскільки у підсумку споживє лише ф-єю доходу, то це означає, що автономне спожив може змінюватися внаслідок викор попередніх і майб доходів домогосп. На цій підставі до чинників автономного спожив можна віднести багатство та запозичення. Багатство формується заощадж, які були здійснені за рахунок доходів попередніх періодів, і слугує джерелом доходів і спожив в поточному періоді. Запозичення збільшує споживання відносно доходу у поточному періоді та зменшує споживання відносно доходу в майб періоді, за рахунок якого повертаються борги.