23. Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.

Заощадження — та частка післяподаткового доходу, яка не використовується на споживання.

Приватні заощадження — це структуризована система, яка складається з двох сегментів: заощадження домашніх господарств і заощадження підприємств.

Заощадження домашніх господарств визначаються згідно із загальним правилом — це та частина їхнього наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання:

Найпоширенішими формами заощаджень домогосп є депозитні вклади в комерційних банках, придбання акцій та облігацій. Заощадж підпр структурно поділяються на чисті та валові. В їх основі лежить відмінність між прибутком, чистим прибутком і валовим прибутком підприємств. Прибуток відображує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами, пов’язаними з її виробництвом. Прибуток мінус податок на прибуток — це чистий прибуток. Валовий прибуток — це прибуток плюс амортизація, тобто споживання основного капіталу. Звідси :

Отже, заощаджують як домогосп, так і підпр. Проте майже всі інвестиції здійснюють підпр. При цьому їхні потреби в інвест коштах, як правило, перевищують їхні заощадж. За цих умов виникає певний дисбаланс: з одного боку, заощадження домогосп перевищують їхні потреби в інвест ресурсах; з іншого — заощадж підпр є недостатніми для фін забезпечення інвест. Це зумовлює як можливість, так і доцільність переміщення тимчасово вільних коштів домогосп тимчасове розпорядження підпр. Таке переміщення здійснюється за доп фін системи, яка складається з 2 інститутів: фін ринків і фін посередників. Фін ринки — це ринки, здебільшого облігацій та акцій. До фін посередників належать банки, страхові компанії та пенсійні фонди, а також інвестиційні посередники.

Залучення підпр інвест коштів через фін ринки — це пряме фінансування інвест, яке здійснюється за рахунок емісії цінних паперів. Головними інструментами прямого фінансування інвест є облігації та акції. Облігація — це борговий інструмент, який зобов’язує підпр-позичальника оплачувати власникові цього боргового інструмента фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу (сплата процентів) до дати її погашення, коли відбувається остання сплата процента. Інший спосіб прямого фінансування інвест — емісія акцій. Основним видом акцій є звичайна акція — вимога акціонера на частку акціонерного кап підпр і на відповідну частку в його прибутках у формі дивідендів.

Мобілізація підпр-ми інвест коштів через фін посередників — це непряме фінансування інвестицій. Роль фін посередників полягає в тому, щоб акумулювати в себе заощадження домогосп і за рахунок їх надавати кошти підпр, які мають дефіцит фін-інвест рес. Банки акумулюють вільні кошти домогосп прийняттям їх на депозит, страхові компанії і пенсійні фонди — через отримання коштів на договірній основі, інвестиційні посередники — переважно шляхом продажу цінних паперів.

24. Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення.

 Згідно з методом «витрати — випуск» рівноважний ВВП є таким обсягом виробленої продукції, який дорівнює запланованим сукупним витратами. Якщо ВВП більше запланованих сукуп витрат, то це свідчить про виникнення перевиробн, яке супроводж незапланованим збільш інвесту товарні запаси, що спонукає підпр скорочувати ВВП до рівноважного обсягу. Якщо ВВП менше запланованих сукупних витрат, то це є ознакою недовиробн, яке супроводжується незапланованим зменш інвест у товарні запаси, що спонукає підпр збільш ВВП до рівноважного обсягу. Спираючись на спрощену економіку, рівноважний ВВП за методом «витрати—випуск» можна визначити за такою ф-ою:

Граф модель назив «кей хрест». На горизонтальній осі графіка вимірюється ВВП, а на верт — заплановані сукупні витрати. Бісектриса показує всі точки, в яких фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються і забезпечується рівноважний ВВП. Лінія E — це лінія фактичних сукупних витрат, які можуть дорівнювати запланованій вел або відхилятися від неї у той чи той бік.

Згідно з методом «вилучення — ін’єкції» рівноважним є такий ВВП, який у процесі розподілу породжує вилучення із сукупн витрат, що врівноважуються з ін’єкціями в сукупні витрати. У спрощеній ек вилученнями є заощадження, а ін’єкція­ми — інвестиції. Тому рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли заощадж дорівнюють запланованим інвестиціям. Будь-які відхилення фактичних інвест від заощаджень свідчать про виникнення незапланованих інвестицій у товарні запаси, які спонукають підпр змінювати обсяг виробн в напрямі до рівноважного ВВП.

У спрощеній ек, якою є прив закрита ек, вилучення суперечить прив заощадж, а ін’єкції — прив інвест. Це означає, що рівноважний ВВП досягається лише за умов, якщо S = I. При цьому І — це заплановані інвест, які є складовим ел запланованих сукуп витрат.

Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення—ін’єкції» не суперечить його визначенню за методом «витрати—випуск». Це пояснюється тим, що рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями є лише іншим відображенням рівноваги між запланованими сукупними витратами і ВВП. Якщо за методом «витрати — випуск» рівновага в економіці визначається за формулою Y = C + I, то Y – C = I. Оскільки Y – C = S, то S = I.

Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення — ін’єкції» можна подати графічно

На рис лінія запланованих інвестицій (І) є горизонтальною, тобто відповідає припущенню, що інвест плани підприємств не залежать від поточного ВВП. Лінія заощаджень (S) має додатний нахил і відображує пряму залежність заощаджень від поточного ВВП.