75.Аналіз ліквідності балансу.

Лікв балансу виражається в ступені покриття борг зобов’яз під-ва його активами, строк перетворення яких у грош готівку відповідає строку погаш платіжн зобов’яз.

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності.

В оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість.

До неліквідів, як правило, відносять залежані виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, готову продукцію, що не користується попитом, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів

Можливість отримання більш точної оцінки лікв виникає в процесі здійснення внутр аналізу, який ґрунтується на повних даних бухгалтерського обліку.

Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства швидко розраховуватися за допомогою наявного на балансі майна за своїми зобов’язаннями, що призводить до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

Від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи:

Перша група (А₁) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А₂) — активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість.

Третя група (А₃) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.

Четверта група (А₄) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво.

Усі зобов’язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П₁) — найбільш строкові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П₂) — середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку).

Третя група (П₃) — довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку та позики).

Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄.

При цьому, якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А₄ ≤ П₄, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

71. Показники оцінки ліквідності та платоспроможності, методика їх розрахунку, економічна інтерпретація. Фактори, що впливають на нормативний рівень коефіцієнту поточної ліквідності.

Аналіз фін стану: майно п-ва; оцінка ліквідності і платоспроможності; фінансова стійкість; ділова активність; прибуток і рентабельність. Фін стан п-ва із позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності. Ліквідність – це здатність активу трансформуватися в грошові кошти; а ступінь ліквідності визначається тривалістю періода, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вище Л даного виду актива. Система показників ліквідності, які використовуються у ФА: 1) коеф поточної ліквідності; 2) коеф швидкої ліквідності; 3) коеф абсолютної Л. Коеф поточної ліквідності: = ОА/КП, де ОА – оборотні (поточні) активи; КП – короткострокові пасиви. Даний коефіцієнт дозволяє встановити в якій кратності ОА покривають КП. П-во погашає свої короткострокові забовязання в основному за рахунок ОА, отже, якщо ОА перевищують по величині КП, п-во може розглядатися як успішно функціонуюче. Нормативне значення Кпл = (1,5; 2). Фактори, що впливають на зниження нормативного рівня Кпл: 1) оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості (якщо термін погашення ДЗ меньший ніж строки погашення КЗ, то нормативне значення Кпл знижується); 2) рентабельність в-ва (зі збільшенням рентабельності продукції, нормативне значення Кпл знижується); 3) ефективність д-ті п-ва по відношенню до управління запасами (чим меньше запасів, тим меньше значення Кпл); 4) висока оборотність грошових коштів може суттєво знизити Кпл. Основні фактори, що підвищують Кпл: 1) максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні поточні активи і недопущення вкладень у неліквідні поточні активи; 2) наявність чистих поточних активів у вигляді грошових коштів та їх еквіввалентів в розмірі, достатньому для покриття фінансових зобовязань, строкт сплати по яким натали, або настають в найближчий час; 3) залучення у господарській обіг позикових коштів на мах тривалий час. Коеф швидкої ліквідності: = (ОА-ВЗ)/КП, де ВЗ – виробничі запаси. Нормативне значення даного коефіцієнту = (0,5;1). Коеф абсолютної ліквідності: = ГА/КП, де ГА – грошові активи п-ва. Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності і вказує, яка частка короткострокових зобовязань може бути при необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Платоспроможність означає наявність у п-ва грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по поточних зобовязанням, які потребують негайного погашення. Основними ознаками П є: 1) наявність в достатньому обсязі коштів на р/р та в касі; 2) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Види П: 1) поточна; 2) перспективна. Перевищення платіжних засобів над строковими зобовязаннями свідчить про П п-ва. Для визначення поточної П на п-ві складається платіжний календар і визначається коеф оперативної П. Коп = ПЗ / СЗ, де ПЗ – платіжні засоби; СЗ – строкові зобовязання. Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок балансу, тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому ФА. Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць.