Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_EP_ekzamen.doc
Скачиваний:
43
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
995.84 Кб
Скачать

19. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні

Державна підтримка бізнесу здійснюється на основі Закону Украї­ни „Про підприємництво", в якому зазначається, що з метою створен­ня сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку під­приємництва держава:

на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, на­дає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробни­чі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти і споруди, обладнання, що не використовуються), необхідне для здій­снення підприємницької діяльності;

сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інфор­маційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;

здійснює початкове упорядкування неосвоених територій об'єкта­ми в'иробничої і соціальної інфраструктури з продажем або переда­ванням їх у кредит підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технологій, інноваційну діяль­ність освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям кредити та ін.

Ці положення Закону стали відправною точкою стимулювання ство­рення підприємств (фірм) малого бізнесу. Так, за даними Міністерства фінансів України у 1994 р. 88,8 % підприємств - новостворені і тільки 11,2 % створено реорганізацією діючих. Із загальної кількості малих під­приємств лише 18,8 % є приватними, 0,3 % приватизовані трудовими колективами. Найбільшу частку становлять підприємства (фірми) з ви­робництва товарів народного споживання (18,3 %), будматеріалів (5,7 %), будівельні та ремонтно-будівельні (17,9 %), наукововпроваджувальні (10 %), з виробництва та переробки сільгосппродукції (4,4 %) та ін.

Підтримку підприємництва, малого та середнього бізнесу здійсню­ють державні органи управління, які мають спеціальні служби, органи регіонального та місцевого управління і державної адміністрації

Нині передбачається здійснити комплекс заходів щодо реформу­вання системи державної підтримки підприємств бізнесу з метою за­безпечення протягом наступних років докорінного перелому в роз­витку підприємництва, особливо приватного, малого бізнесу.

Передбачається законодавче встановити правові, економічні та ор­ганізаційні основи регулювання їх діяльності.

Відповідно до цього планується здійснити формування правової бази розвитку і підтримки підприємництва і насамперед готується Закон України „Про мале і середнє підприємство", фінансово-кредит­ну підтримку підприємницької діяльності.

20. Характеристика персоналу, склад і структура кадрів Кадри — це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності. Термін «кадри» в зарубіжних і вітчизняних джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих — спеціалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи наданому підприємстві. Термін «персонал» є найбільш доцільним на рівні організації, так як визначає особовий склад організації, який працює за наймом і характеризується певними ознаками. Основними з яких є:

-трудові взаємовідносини з роботодавцем, як правило, оформляються трудовими договорами; -володіння певними якісними характеристиками, поєднання особистих та організаційних цілей.

Отже, персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується і змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Вплив зовнішніх факторів конкретизується у таких параметрах макроекономічного розвитку, як кількість активного населення, загальноосвітній його рівень та кон'юнктура ринку праці. Персонал організації характеризується кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю. Кількість персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, рівнем їх механізації, автоматизації та комп'ютеризації. Ці фактори визначають нормативну кількість працюючих, якої у виробничих умовах практично не буває. Тому більш об'єктивною характеристикою кількості персоналу вважається середньоспискова кількість, тобто кількість працівників, що офіційно працюють в організації наданий момент. У спискову кількість персоналу на певну календарну дату включають всіх працівників, й тих, кого прийняли з цієї дати, й виключають всіх звільнених з цієї самої дати. В складі спискової кількості виділяють три категорії працівників: постійні, які працюють у даній організації більше одного року на основі контракту чи на безтерміновій основі; тимчасові — на 2—4 місяці; сезонні — на виконання сезонних робіт терміном до 6 місяців.

21. Показники чисельності персоналу Чисельність персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп’ютеризації, рівнем організації праці тощо. Ці фактори обумовлюють нормативну або планову чисельність персоналу.

Чисельність співробітників, що працюють на підприємстві на даний момент часу, називається обліковою абофактичною. До облікового складу входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників підприємства, прийнятих на роботу на п’ять днів і більше (а по основній діяльності підприємства - на один день і біліше) починаю чи з дня їх зарахування. Облікову чисельність персоналу враховують не лише на конкретну дату, а й як середній показник за певний період - місяць, квартал, рік.

Середньооблікова чисельність персоналу за місяць — це сума виходів та невиходів на роботу за всі дні місяця, поділена на календарну кількість днів періоду. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів. Чисельність фактично працюючих показує кількість персоналу, що не лише з’явився, а й реально приступив до роботи. Різниця між явочною кількістю працюючих і фактичною показує чисельність працівників, що перебувала в цілоденному простої.

Для розрахунку загальної чисельності промислово-виробничого персоналу на підприємствах застосовують два методи:

Розрахунок загальної чисельності персоналу методом коригування базової чисельності здійснюється за формулою:

, (7.1)

де ЧПЛ - необхідна загальна чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді, осіб; ?Q - плановий темп росту обсягу виробництва продукції, %;  - зміна (економія або збільшення) чисельності в плановому періоді за по факторним розрахунком можливого росту продуктивності праці, осіб.

При застосуванні методу розрахунку на основі повної трудомісткості продукції, який є точнішим порівняно з методом коригування, формула для визначення загальної чисельності персоналу має вигляд:

 , (7.2)

де tСУМ - повна (сумарна) трудомісткість виробничої програми в плановому періоді (яка включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва та управління ним), нормо-годин; ТЕФ- ефективний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника в плановому періоді, годин; КВН - очікуваний коефіцієнт виконання норм у плановому періоді.

Облікову чисельність робітників на нормованих машинних операціях визначають за формулою:

, (7.3)

Чисельність робітників на ненормованих операціях визначають на основі даних про загальне число робочих місць (кількість об'єктів, що обслуговуються) КРМ, діючих норм обслуговування (кількість об'єктів на одного робітника) НОБ, змінності роботи КЗМ і коефіцієнта переводу явочної чисельності в облікову КОБ:

 . (7.4)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]