68. Методичні основи планування продуктивності праці

Продуктивність праці — це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Метою планування зростання продуктивності є:

• розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;

• найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

• визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

• аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору або їх сукупності.

Важливим фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва. Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

Основними техніко-економічними показниками, які використовуються під час планування підвищення продуктивності праці, можуть бути:

• нормативна, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випускається;

• зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;

• чисельність працівників за категоріями;

• баланс робочого часу працівників у базисному і плановому періодах.

69. Суть, завдання, зміст і показники річних планів

Річний (поточний) план сіль­ськогосподарського підприємства — це науково обґрунтована про­грама його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік.

Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реа­лізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення при­бутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності вироб­ництва, зростання добробуту працівників підприємства. 

Річний план економічного і соціального розвитку охоплює всі сторони діяльності підприємства і має, як правило,шість розділів.

Перший розділ — зведений. Він містить вихідні дані планування — реалізація сільськогосподарської продукції, основні планові економічні показники діяльності підприємства.

Другим (основним) розділом плану є виробнича програма, що визначає виробничу структуру підприємства, його спеціалізацію і темпи зростання виробництва.

Третій розділ — «Енергетика»— містить план використання обслуговуючих виробництв, а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.

У четвертому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу»— наведено планові показники зростання продуктив­ності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і середній рі­вень оплати праці за категоріями працюючих.

П'ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості про­дукції»— містить кошторис на виробництво, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами про­дукції.

Шостий розділ — «Фінансовий план»— об'єднує план реаліза­ції продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господар­ства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин.

Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи: — за економічним змістом — натуральні і вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних.

— за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і ресурсів, що використовуються. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва. — за способом характеристики предмета — абсолютні і відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння.