43. Оцінювання економічної ефективності нововведень.

Нововведення – втілення нових форм організації праці та управління, які охоплюють не тільки окреме підприємство, й їхню сукупність, галузь. Ці заходи потребують інвестування значних коштів, тому важливо оцінювати економічну ефективність нововведень, зокрема впровадження нової техніки.

У сучасних умовах високих цін на нову техніку (новою вважається техніка, яка відповідає кращим світовим зразкам, експлуатується не більше трьох років і на яку припадає найбільша частка на світовому ринку аналогічної продукції) ефективність її використання повинна оцінюватися задовго до моменту її придбання та експлуатації. Тим більше, що в практиці господарювання відомо чимало випадків, коли марно витрачались значні фінансові кошти на придбання нової техніки, яка не давала підприємству нічого, крім збитків.

Перш ніж приступити до оцінювання ефективності нових рішень, слід зупинитись на ключових моментах – ефекті та ефективності.

Ефект – це результат від будь-якого заходу (в нашому випадку — впровадження нової техніки):

•          підвищення якості продукції;

•          скорочення часу виробництва й обігу;

•          вивільнення ресурсів тощо. Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною грошовою сумою. Ефект може бути позитивним (економія) і негативним (збитки).

Ефективність – це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту й затрат на його досягнення.

44. Спеціалізація виробництва, її види та переваги

Спеціалізація виробництва - це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах.

В основі спеціалізації лежить поділ праці. Адже суть будь-якого поділу праці полягає в спеціалізації виробника на випуск будь-якої продукції в обсягах, що перевищують його власну потребу, при одночасній відмові від виробництва іншої продукції.

види: 1. Предметна спеціалізація – випуск підприємством кінцевої, готової до споживання продукції (тракторний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика). 2. Подетальна спеціалізація - виготовлення окремих деталей ( гумотехнічних виробів, інтегральних схем) та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції). 3. Технологічна (стадійна) спеціалізація - самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу (ливарні, складальні заводи в машинобудуванні, прядильні та чаєрозважувальні фабрики у легкій і харчовій промисловості тощо). 4. Функціональна спеціалізація- ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.

Основні переваги спеціалізації: створення передумов для механізації та автоматизації виробництва; вища якість продукції; більше можливостей для застосування продуктивної техніки і технології та ефективного їх використання; досягається зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок вищого рівня механізації та автоматизації праці, застосування кваліфікованішої робочої сили; зумовлюється необхідність об'єктивного розвитку стандартизації та сертифікації виробництва.

Поряд з перевагами є й певні недоліки. Один з них - монотонність праці. Уникнути цього можна завдяки автоматизації виробництва, упровадженню промислових роботів.

45.  Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємства Концентрація виробництва - процес зосередження засобів виробництва, землі й трудових ресурсів на одному й тому самому підприємстві з метою збільшення обсягів продукції. 

Об'єднання дрібних збільшує розміри нового підприємства за площею землі, матеріально-технічними ресурсами, чисельністю працюючих і обсягом виробленої продукції. Однак укрупнення спочатку не призводить до якісних змін, воно лише утворює нову продуктивну силу. Використовуючи об'єднані ресурси, укрупнене підприємство в змозі реалізувати масштабні заходи з поліпшення виробництва, чого не можуть зробити дрібні підприємства.

Концентрація виробництва дає змогу підприємству вживати різних заходів, спрямованих на зростання родючості землі, захист її від водної та вітрової ерозії, впроваджувати прогресивні системи ведення землеробства і тваринництва, енергоощадні технології.

З одного боку, надмірна концентрація виробництва призводить до перенасиченості посівами високоінтенсивних сільськогосподарських культур, що зумовлює деградацію ґрунту, його виснаження, появу хвороб і шкідників сільськогосподарських культур. З іншого - надмірне укрупнення спричиняє нераціональне перевезення вантажів, зростання транспортних витрат, утруднює управління підприємством. Тому природа сільськогосподарського виробництва стримує певною мірою, переваги укрупнення і змушує визначитись у його оптимальності.

Розміри підприємства, окремих його галузей і підрозділів є раціональними, коли за досягнутого рівня механізації виробництва та наявних трудових ресурсів забезпечується найефективніше поєднання і використання всіх чинників виробництва з метою одержання максимальної кількості продукції з одиниці земельної площі за найменших затрат праці й засобів.

Вимагають більшої концентрації виробництва механічні процеси, пов'язані з землеробством, - обробіток ґрунту, посів, догляд за рослинами і збирання. І найвигіднішою є організація крупних форм у сфері первинної переробки сировини й торгівлі. Тому всі процеси як складові сільськогосподарського підприємства він поділяв на три розділи:

- біологічні процеси, в яких дрібне виробництво дає кращі результати, ніж крупне;

- процеси, що однаково успішно організовуються і в крупних, і в дрібних формах;

- процеси переважно торгового і механічного характеру, особливо вдалі внаслідок укрупнення господарств.