62. Методи планування витрат на одиницю роботи та одиницю продукції

У практиці планування витрат і собівартості продукції використовуються декілька методів: кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний.

Традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні, є кошторисний. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами (групами). Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

Цього недоліку немає у нормативного методу, за яким планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах.

У перспективному плануванні поряд з наведеними вище застосовують розрахунково-конструктивний метод. Він базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) витрат за рахунок впливу певних техніко-еконо­мічних факторів.

Недоліком традиційних методів планування (кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний) є велика трудомісткість розрахунків для кожного варіанта плану, особливо в перспективному плануванні. До того ж вони недостатньо враховують комплексний вплив кожного фактора на собівартість. Тому в практиці планування собівартості продукції рослинництва і тваринництва все ширше застосовують економіко-математич­ні методи на основі використання виробничих функцій. 

63. Організація використання засобів виробництва

Засоби виробництва - це предмети і засоби праці, за допомогою яких люди створюють матеріальні та духовні блага.

Предмети праці - це всі об'єкти, на які направлена праця людини:

- предмети, дані природою;

- сировина (створені людьми предмети праці);

- вторинні ресурси;

- штучні матеріали, яких немає в природі (штучні тканини, полімерні, керамічні матеріали).

Засоби праці - засоби, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. До них відносять:

- знаряддя праці (машини, верстати, автомати і т. ін.);

- "безмашинна" техніка (електричне розрядження, хімічний і електричний процеси), пануючою стає технологія виробництва;

- судинна система виробництва

- виробничі будови, споруди, шляхи.

Предмети і засоби праці разом складають засоби виробництва. Вони приводяться в рух працівниками виробництва. Засоби виробництва і люди, які приводять їх у рух (тобто робоча сила), складають продуктивні сили. У продуктивних силах завжди існують певні пропорції, в яких поєднуються фактори виробництва. З технічного боку характер взаємодії факторів виробництва виражається через технічну будову виробництва. Технічна будова виробництва показує в натуральному вигляді, скільки засобів виробництва приводиться в рух одним працівником.

64. Ринок засобів виробництва

Ринок засобів виробництва — сукупність економічних відносин і відносин економічної власності між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації, купівлі-продажу засобів та предметів праці і привласнення на цій основі частини національного доходу.

Ринок виконує такі функції:

• визначає суспільну цінність вироблених товарів;

• встановлює необхідні відтворювальні пропорції;

• забезпечує динамічну відповідність між попитом і пропозицією;

• ліквідує дефіцит матеріальних ресурсів;

• дає кожному підприємству реальну можливість у межах своїх фінансових ресурсів забезпечити себе матеріально-технічними засобами.

У ринкових відносинах бере участь безліч суб'єктів - виробників, споживачів, посередників. Тому на ринку складається відповідна кон'юнктура, тобто співвідношення між попитом та пропозицією як за окремими товарами та групами, так і за товарною масою в цілому.

Попит - це форма вираження потреби в засобах виробництва на ринку, яка забезпечується відповідною сумою грошей. Це платоспроможний попит. На ринку він існує в грошовому вираженні.

Пропозиція - це та кількість продукту, яка перебуває на ринку або може бути доставлена.

Попит і пропозиція постійно перебувають під впливом багатьох факторів. Але на ринку вони найбільш оперативно реагують на коливання цін.

На цьому ринку широкого розповсюдження набули такі форми торгівлі як лізинг та інжинірінг.

Лізинг – це довгострокова оренда засобів виробництва (обладнання, транспортних засобів, будівель).

Інжинірінг – комплекс послуг по техніко-економічному обґрунтуванню, проектуванню і експлуатації нових підприємств, виробництв тощо.