38.Призначення,класифікація та основні вимоги до системи вентиляції.

Вентиляція- це сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на робочих місцях матереологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Основне завдання вентиляції – вилучити із приміщення забруднення або нагріте повітря і подати свіже.

Вентиляцію класифікують за такими ознаками:

1. за способом переміщення повітря:

-природна

-штучна

-суміщена

2. за напрямом потоку повітря:

-припливна

-витяжка

-припливно-витяжна

3. за місцем дії:

-загально обмінна

-місцева

-комбінована

Вентиляція повинна відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

1. створення в робочій зоні нормовані метеоумови праці.

2. Повністю усунути з приміщень шкідливі гази, пари, пил або розчиняти їх до ГДК.

3. Не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або з суміжних приміщень.

4. Не створювати на робочому місці протяги чи різкого охолодження.

5. Бути доступним для управління та ремонту під час експлуатації

6. Не створювати під час експлуатації додаткових незручностей.

39.Природна вентиляція.

природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температури внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі з її повітряної сторони утворюється підвищений тиск.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.

Неорганізована вентиляція залежить від випадкових чинників, напрямку та сили вітру, температури, зовнішнього та внутрішнього повітря і включає інфільтрацію-просочування повітря через нещільність у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та квартирок.

Організована природна вентиляція називають аерацією. Для цього в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря. А на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої для виведення відпрацьованого повітря.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний недолік її в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення і відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

40. Штучна (механічна) вентиляція Штучна (механічна) вентиляція, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища в усьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Основні схеми організації повітрообміну при загально обмінній вентиляції :

• Привлив зверху і витяжка знизу

• Приплив і витяжка зверху

• Приплив знизу, витяжка зверху

• Приплив і тяжка знизу

Перші дві схеми доцільно застосовують, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу температури приміщення. Нині дві схеми рекомендують використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища температури внутр.повітря.

В системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовн.повітря, а й повітря самих приміщень після його очищень – це називається рециркуляцією. Місцева вентиляція може бути : припливною, витяжною.

41. Основні поняття та гігієнічні вимоги щодо виробничого освітлення Для створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):

- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.

42.Класифікація виробничого освітлення Класифікація I. Залежно від джерела світла виробниче освітлення(ВО) може бути:

• Природним, що ств.прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу

-бокове(одно або двостороннє)

-верхнє

-комбіноване

• Штучним, що ств.електронними джерелами світла

-загальне

-комбіноване( загальне, місцеве)

• Суміщеним

II.За функціональним призначенням штучне освітлення поділ.на:

• Робоче(є обов’язковим для всіх виробничих приміщень)

• Аварійне( використ. при раптовому відключені робочого освітлення)

• Евакуаційне (для забезпечення евакуації людей при аварійному відключені робочого світла)

• Охоронне( використ.впродовж меж території , яка охороняється в нічний час)

• Чергове( передбачається в неробочий час)

43.Джерела штучного освітлення та освітлюваних приладів В якості джерел штучного освітлення використовують лампи розжарювання і газорозрядні. Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: висока яскравість ; низька світлова віддача ; відносно малий термін експлуатації ; переважання жовто-червоних променів у випромінюваному світлі порівняно з природним світлом; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище). Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей тощо.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, а також складність схеми включення шум дротів, значний час між включенням та запалюванням ламп і висока ціна.

Світильник- це світловий прилад, що складається із джерела світла –лампи та освітлювальної арматури.

44.Види вібрації та її вплив на організм людини Вібрація-це механічні коливання твердого тіла.

Вібрації виникають зазвичай при роботі машин та механізмів, які мають неврівноважені й незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори, механізований інструмент та ін.  За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, локальна- через руки працюючих при контакті з ручними механізованим інструментом. Залежно від джерела виникнення загальна вібрація поділяється на: транспортну, транспортних засобів (автомобілі, трактори); транспортно-технологічну.

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділ.на: постійні, непостійні( коливні, переривчасті, імпульсні)

45.Засоби та заходи, щодо зниження дії вібрації на людину I.Засоби та заходи коллективного захисту:

1.Зниження вібрації в джерелі її виникнення:

А) вибір раціональних кінематичних і технологічних систем.

Б) зрівноважування та балансування

2.Зменшення вібрації на шляхах її поширення:

А)при контакті з віброоб’єктом

-вібропоглинання

-віброгасіння

-віброізоляція

Б)при відсутності контакту з віброоб’єктом 3.Організаційно технічні заходи:

А)експлуатація устаткування відповідно до встановлених норм та режимів б)своєчасний ремонт та техогляд

В)контроль параметрів вібрації

4.Лікувально-профілактичні заходи

А)обмежене допуску до віброробіт

Б)медичний огляд

В) спец.режим праці та відпочинку