![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Відображення множин (функції). Область визначення функції. Монотонні функції. Парні і непарні функції. Періодичні функції.
- •2. Границя послідовності. Границя суми, різниці, добутку. Границя функції на нескінченності, границя функції в точці. Чудові границі .
- •3. Неперервність функції. 1-а і 2-а теореми Больцано-Коши, 1-а і 2-а теореми Вейерштраса.
- •4. Похідна функції, геометричний і механічний сенс похідної. Таблиця похідної. Похідні складних функцій. Правила диференціювання. Диференціал функції. Рівняння дотичної до графіка функції.
- •5. Основні теореми диференційного числення Ферма, Ролля, Лагранжа і Коши.
- •6. Екстремум функції. Опуклість функції, точки перегину.
- •7. Первісна і невизначений інтеграл. Властивості невизначеного інтеграла. Таблиця невизначених інтегралів.
- •8. Інтегрування за допомогою змінної та по часткам.
- •9. Визначений інтеграл. Формула Ньютона Лейбніця. Умова інтегрування функції.
- •10. Площа плоскої фігури, рівняння якої задано у явному вигляді, параметричними рівнянням, в полярних кординатах.
- •11. Довжина дуги кривої, рівняння якої задано у явному вигляді, параметричними рівняннями, рівняннями в полярних координатах
- •12. Об'єм тіла и об'єм тіла обертання. Площа поверхні обертання.
- •13. Невласні інтеграли 1-го и 2-го роду.
- •14. Числові ряди, додатні числові ряди, сума ряду, необхідна умова збіжності ряду, основні теореми про числові ряди.
- •15. Ознаки збіжності Даламбера, Коши, інтегральна ознака збіжності, ознака порівняння, теорема про гармонійній ряд.
- •16. Знакозмінні ряди. Теорема Лейбниця. Абсолютна та умовна збіжність числового ряду.
- •17. Функціональні послідовності та ряди. Область збіжності функціонального ряду. Рівномірна збіжність, ознака рівномірної збіжності.
- •18. Степеневі ряди, теорема Абеля.
- •19. Інтегрування та диференціювання функціональних рядів.
- •20. Ряд Тейлора и ряд Маклорена.
- •21. Комплексні функції, комплексні послідовності, комплексні ряди.
- •22. Похідна функції комплексної змінної, умови диференційованості, поняття аналітичної функції.
- •23. Показательная функция, тригонометрическая функция комплексной переменной.
- •24. Логарифмічна та степенева функція комплексної змінної.
- •25. Показникові функція та тригонометричні функції комплексної змінної.
- •26. Інтегрування функції комплексної змінної.
- •27. Розклад функції комплексної змінної в ряд Лорана.
- •28. Звичайне диференціальне рівняння першого порядку. Задача Коши. Існування та єдність рішення задачі Коші (теореми Пеано та Пікара)
- •29. Рівняння з подільними змінними. Диференціальні рівняння в повних диференціалах. Інтегруючий множник.
- •30. Однорідні диференціальні рівняння.
- •31. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку. Рівняння Бернуллі.
29. Рівняння з подільними змінними. Диференціальні рівняння в повних диференціалах. Інтегруючий множник.
Уравнения с разделёнными переменными. Так называются уравнения вида
f(x)dx+g(y)dy= 0.(10)
Пусть y(x)
- решение этого уравнения, т.е.f(x)dx+g(y(x))dy(x)
= 0. Интегрируя это тождество, получим- общий интеграл (общее решение) этого
уравнения.
Пример: решить
задачу Коши
Исходное уравнение - с разделёнными
переменными, интегрируя его, получим
.
Соотношение (x-1)2+y3=C- общее решение
(общий интеграл) уравнения; для того,
чтобы найти частное решение, удовлетворяющее
начальному условию, надо подставить в
общее решения данные значенияx0иy0,
и найти значение постояннойCна этом решении: (2-1)2+ 13= 2
C= 2. Таким образом,
решение поставленной задачи: (x-1)2+y3= 2.
Уравнения с разделяющимися переменными.Так называются уравнения вида
(11)
или f1(x)g1(y)dx+f2(x)g2(y)dy= 0 .(12)
Эти уравнения легко сводятся к уравнению с разделёнными переменными:
Записываем
уравнение (11) в форме |
|
Уравнение
(12) делим на f2(x)
g1(y):
|
Эти уравнения - с разделёнными переменными. Интегрируя, получим общие интегралы: | ||
|
|
|
В обоих случаях возможна потеря решений: деление на функцию может привести к уравнению, которое неэквивалентно данному. | ||
Если функция g(y) имеет действительные корни y1, y2, y3, …, то функции y = y1, y = y2, y = y3, …, очевидно, являются решениями исходного уравнения. |
|
Если функция f2(x) имеет действительные корни корни x1, x2, x3, …, функция g1(y) имеет действительные корни y1, y2, y3, …, то функции x = x1, x = x2, x = x3, …, y = y1, y = y2, y = y3, … являются решениями исходного уравнения. |
В обоих случаях эти решения могут содержаться в общем решении, но могут и не содержаться в нём; последнее может случиться, если на этих решениях нарушаются условия теоремы существования и единственности решения задачи Коши. |
Примеры: 1.
.
При такой форме записи общего интеграла
решение y= 1
потеряно. Можно преобразовать общее
решение к виду, который содержит это
решение. Переобозначим постояннуюCкакln|C1|:.
Вернёмся к
обозначению постоянной интегрирования
C; общее решениесодержит частное решениеy= 1 приC= 0.
2. Найти
решение задачи Коши
Решаем
уравнение:
.
Здесь могут
быть потеряны решения
постоянная интегрирования записана
как
.
Далее,
.
Общий интеграл уравнения
y2=C(x2– 1) + 1. Частные решениясодержатся в общем интеграле приC= 0, решения
утеряны (понятно, почему это произошло:
если записать уравнение в форме, решённой
относительно производной,
,
то, очевидно, на решениях
нарушаются условия, налагаемые теоремой
Коши на правую часть уравнения). Всё
множество решений:
y2=C(x2– 1) + 1,x= 1,x= -1. Мы должны найти ещё частное решение, удовлетворяющее начальному условиюy(1) = 5. Подстановка значенийx= 1,y= 5 в общий интеграл даёт 25=1, т.е. общий интеграл этого частного решения не содержит. Решениеx= 1 удовлетворяет начальному условию, это и есть решение задачи Коши.
К уравнениям
с разделяющимися переменными сводятся
уравнения вида
(
- постоянные). Если перейти к новой
неизвестной функцииz=ax+by+c, то
,
и уравнение представляется как
.
Это - уравнение с разделяющимися
переменными.
Пример:
.
Уравнение в полных дифференциалах. Так называется уравнение вида
P(x, y) dx + Q(x, y) dy = 0, (16)
(P(x,y),Q(x,y) - непрерывно
дифференцируемы) в случае, если его
левая часть является полным дифференциалом
некоторой функцииu(x,y), т.е. если
существует такая функцияu(x,y), что.
Необходимым и достаточным условием
существования такой функции является
условие
.
Если (16) - уравнение в полных дифференциалах,
то его правая часть равна
,
т.е. (16) принимает видdu(x,y) = 0. На решенииy(x)
получим
du(x,y(x)) = 0, следовательно,u(x,y(x)) =C, гдеC- произвольная постоянная. Соотношение
u(x,y) =Cи есть общее решение уравнения в полных дифференциалах.
Для нахождения функции u(x,y) решается система
уравненийИз первого уравнения этой системы
находим
с точностью до произвольной дифференцируемой
поyфункции
(эта функция играет роль постоянной
интегрирования; так как интегрирование
ведётся по переменнойx);
затем из второго уравнения определяется
.
Пример: найти
общее решение уравнения
.
Убедимся, что это - уравнение в полных
дифференциалах. Здесь
;
,
т.е. это действительно уравнение
рассматриваемого типа. Ищем функциюu(x,y) такую, что
Из первого
уравнения
.
Дифференцируем эту функцию поyи приравниваем выражению, стоящему во
втором уравнении системы:
.
Если мы правильно решаем это уравнение
(т.е. правильно определили его тип и
правильно выполнили предыдущие действия),
то в полученном уравнении для
должны остаться только члены, зависящие
отy. Действительно,
представляя
как
,
получим
.
Следовательно,
,
и общее решение уравнения имеет вид
.