Тема 4. „Мистецтво європейського Середньовіччя”

Зміст

1. Головні суспільно-політичні зміни, що відбуваються під час переходу від античності до Середніх віків.

2. Мистецтво Візантії

3. Мистецтво іконопису

4. Головні стилі архітектури – романський та готика.

5. Світське мистецтво

6. Мистецтво карнавалу

Ключові слова: мистецтво християнської церкви; релігійний канон; романський стиль та готика; світське мистецтво та його жанри; лицарське мистецтво; карнавальна культура

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

• одержати знання щодо історичних подій, повۥязаних із руйнуванням античної цивілізації та виникненням нового типу культури, култури християнського середньовіччя;

• ознайомитися з досягненнями мистецтва середньовічного мистецтва, вивчити причини та наслідки диференціації середньовічного мистецтва, формування низки нових жанрів та стилів мистецтва;

• володіти ключовими поняттями мистецтво християнської церкви, світське мистецтво, карнавальна культура

Методичні рекомендації до вивчення теми 4. При вивченні теми чотири слід звернути увагу на особливості переходу від античної культури до культури Середніх віків, проаналізувати сутність суспільних змін, що виникають, звернути увагу на культурне значення християнства для подальшого розвитку європейської цивілізації.

Вивчаючи пункт 4.1. зверніть увагу на сутність змін, що відбуваються під час переходу від античності до часів християнського Середньовіччя. Проаналізуйте зміни у способі життя, ідеології, світогляді. Дайте оцінку ролі християнства головної ідеології Середніх віків, укажіть роль християнської церкви, оціність особистісний вклад християнських єпископів у розбудову культури і мистецтва часів Середньовіччя. Для опрацювання даних складних питань зверніться до підручників: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.; Левчук Л. Т. та ін.. Історія світової культури. – К. : Вища школа, 2002. – 305 с. Як джерелом цікавої інформації стосовно історії Середньовіччя скористуйтеся наступними роботами: Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - M., 1990. – 395 с. : с илл.; Уколова В.И. Античное наследие и культура раннего Средневековья. - М.,1989. – 291 с.

Вивчаючи пункт 4.2. проаналізуйте ознаки візантійського мистецтва, зверніть увагу на формування нових жанрів мистецва, що виникали на тлі посилення християнства. Окресліть роль античних традицій у формуванні мистецтва Візантії. Для опрацюваня даних питань звернітьс до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.; до монографії: Данилова И.Е. Искусство средних веков и Возрождения. - М.,1984.

Вивчаючи пункт 4.3. проаналізуйте сутнісні виміри ікони, зверніть увагу на символічність та багатовимірність зображення. Акцентуйте роль ікони в структурі оздоблення середньовічного храму. Назвіть типові сюжети ікони. У чому полягає сакральне значення ікони? Які функції притаманні іконі у наш час? Для відповіді на ці запитання зверністься до робіт: П. Флоренский. Храмовое действо как синтез искусств // Флоренский П. Христианство и культура. – М. : ФОЛИО, 2001. – С. 508-520; П. Флоренский. Иконостас // Флоренский П. Христианство и культура. – М. : ФОЛИО, 2001. – С. 521-625.

Вивчаючи пункт 4.4. проаналізуйте значення мистецтва архітектури для доби Середніх віків. Прослідкуйте звۥязок ранньосередньовічної архітектури з традиціями доби античності. Порівняйте ознаки головних архітектурних стилів Середньовіччя, романського й готики. Дайте відповідь на запитання, чи вплинули традиції античної архітектури на розвиток мистецтва архітектури Середніх віків? Аргументуйте свою думку на прикладах архітектурних споруд часів європейського Середньовіччя. Для відповіді на запитання звернуться до підручника: Искусство Европы I-IV веков. - М.: Искусство, 1989. – 518 с. : с илл.

Вивчаючи пункт 4.5. прослідкуйте формування нового типу мистецтва, світського. Укажіть головні ознаки даного типу мистецтва, проаналізуйте жанри світського мистецтва. Визначте звۥязок жанрів світського мистецтва часів Середньовіччя зі способом життя певних верст населення, перш за все дворянства та мешканців міст. Для відповіді на питання зверність до підручника: Зарубежная литература средних веков. - М., 1974; використайте дані монографії: Гуревич А.Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников. - М.,1989.

Вивчаючи пункт 4.5. проаналізуйте значення карнавальних свят у контексті середньовічної культури. Зверніть увагу на опозицію карнавальних традицій традиціям офіційного християнства. У чому полягало значення карнавального свята для способу життя мешканців середньовічних міст? Зверніть увагу на формування специфічних карнавальних жанрів мистецтва, прослідкуйте вплив цих жанрів на подальший розвиток професійного мистецтва літератури, театру та живопису. Для аналізу карнавальної культури зверніться до роботи: М. М. Бахтин. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса // М. М. Бахтин. Литературно-критические статьи. – М. : Изд-во «Художественная литература», 1986. – С. 291-353.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на ідеологічні відмінності між римською цивілізацією та християнським світом.

Вивчення цього розділу необхідно розпочати з попереднього аналізу тих змін у різних сферах суспільного життя, якими характеризувався перехід від античності до Середніх віків. На зміну римській цивілізації приходив християнський світ з його ідеями політичної й духовної спільності. Середньовічне християнство прагнуло до перетворення на всесвітню релігію, до поширення свого впливу на світ через особливий інститут – церкву. Ставши державною релігією, християнство стало відповідати духовним потребам феодального суспільства, що народжувалося.

Для усвідомлення цього положення звернемося до періоду ІV – VІ століть до н.е. Це час, коли сформовані форми античної філософії і язичницької релігії виявились неспроможними дати відповідь на питання трагічно загострених людських стосунків. Нашестя варварів, крах імперії створювали відчуття нестабільності, відвертали людей від звичних уявлень.

Християнська культура з самого початку пов’язувала традиції Заходу і Сходу, у ній знайшли місце і східні містичні культи, і давні легенди, і релігійна поезія Ізраїлю, і філософські учення неоплатоніків. Разом з тим Церква, яка набирала силу, особливо її чернече крило, відкидали мистецтво античного світу. Так на межі двох епох, у боротьбі ідеологій народжувалась християнська культура, виникала храмова архітектура, церковна музика, церковна література, твори християнського живопису і скульптури.

Увжно прочитайте наступний матеріал. Випишіть назви основних архітектурних споруд Візантії.

Перехідним етапом від античного мистецтва до мистецтва Середньовіччя можна вважати мистецтво Візантії, яке вбирало в себе традиції античності і в той же час видозмінювало їх під впливом християнської релігії і східних культур. До видатних досягнень візантійського мистецтва відноситься собор св. Софії у Константинополі (532 – 537 рр.). Внутрішнє убранство й будова ранньосередньовічних храмів пов’язані з символізацією релігійної ідеї. Так, внутрішній інтер’єр храму св. Софії (мозаїки, багато прикрашений самоцвітами олтар, гра світла й кольорові вітражі) повинен був асоціюватися у сприйнятті віруючих з образом небесного Єрусалима.

Законспектуйте основні положення. Визначте звۥязок між традиціями римської архітектури та архітектурою раннього Середньовіччя.

Архітектура храмів Х – ХІІ століть називалась романською, стиль її бере початок від античних зразків ранньохристиянської архітектури (баптистерій і базиліка). Головна роль у розвитку романської архітектури відводилась Франції (собор Нотр-Дам у Пуатьє); значні пам’ятники романського мистецтва створені в Германії (собор у Майнці-на-Рейні, собор у Шпейєрі).

Готична архітектура – це мистецтво періоду зростання середньовічних міст і боротьби жителів міст із феодалами. Готичний стиль синтезував риси романських і візантійських храмів (собори Парижа і Реймса у Франції, Страсбурга і Кельна в Німеччині, костьол св. Анни у Вільнюсі, будівля ратуші в Таллінні).

Найбільш ранні твори християнського живопису – це розписи стін у римських катакомбах, де нерідко поруч із героями античної міфології постають старозавітні та євангельські святі. Античні мотиви наповнюються новим змістом (наприклад, мотив пастуха перетворився на наповнений глибокого змісту сюжет «Добрий пастир» – Христос, який пасе свою паству).

Крім сюжетних, з’являються зображення символічного характеру, повні таємних натяків і складних асоціацій. Символічні зображення покривають декоративними візерунками стіни й стелі.

Живописні образи в мозаїках і фресках поступово відходили від принципу «схожості», усе частіше порушувались античні пропорції. Зображення ставало все більш пласким і схематичним, одночасно посилювався контраст кольорів, зміщувалась перспектива. Ці зміни, спочатку не досить помітні, створювали основу для майбутньої абсолютно нової форми живопису – іконопису.

Схожі зміни відбулися й у скульптурі. Так, твори великих форм взагалі перестали цікавити митців Візантії, які побоювались «ідольської» природи скульптурних зображень.

Музичне мистецтво відігравало в житті церкви важливу роль. І це не випадково, адже мова звуків доступна всім, вона говорить часом більше за слова. Музичний супровід був невід’ємною частиною давніх язичницьких культів, і церква, у свою чергу, шукала нові музичні форми. У західноєвропейській культурі церковна, культова музика протистояла світській. Прихильники християнства Василь Великий, Григорій Назіанзін, Іоанн Дамаській прекрасно розуміли важливість музичного мистецтва для християнської культури. Ними багато зроблено для впорядкування музичного супроводу богослужіння. Іоанну Златоусту легенда приписує введення в обіг музичних номерів, зміст яких присвячений певним святам (акафісти й тропарі). Також варто згадати творчість Єфрема Сіріна, який створив більше 10 тисяч урочистих гімнів.

Прочитайте наступний текст. Випишіть ознаки жанрів світського мистецтва: а). – лицарської поезії; б). – лицарського роману; в). – ліричної поезії.

Далі, звертаючись до світського мистецтва Середньовіччя, варто дати характеристику жанру лицарського роману, зупинившись попередньо на нижчезазначеному. У ХІ – ХІІ століттях лицарство було особливою становою організацією військово-феодальної знаті зі своїми звичаями й статутом. До членів лицарських об’єднань (орденів) висувались особливі вимоги. Лицар повинен був захищати церкву, боротися з невірними, зберігати вірність своєму сюзерену, оберігати слабких. Ідеальний лицар був мужньою, справедливою, правдивою і щедрою людиною. Суттєву роль у створенні такого ідеалу відігравала лицарська поезія і роман.

Перші лицарські романи виникли в Європі в 200-у році. Змістом цих творів були оповідання про героїчні пригоди й авантюри, про битви з фантастичними чудовиськами, про подвиги в ім’я особистої слави.

Цікавою художньою пам’яткою тієї епохи є збірник легенд про Короля Артура та лицарів Круглого столу. В основу оповідань покладено історичні хроніки про одного з князів бриттів, Артура, який у V – VI століттях захищав від англосаксів ще не захоплені ними області Англії.

У ХІ – ХІІ століттях на півдні Франції, у Провансі, яскраво виявив себе інший напрямок світського мистецтва – лірична поезія. Високий рівень економічного розвитку Провансу, сусідство з Італією, арабською Іспанією, переплетіння культур визначили життєрадісність стилю, пильну увагу до досконалості техніки та майстерності трубадурів, провансальських поетів-співців. Улюбленими жанрами творчості були канцони (ліричні любовні пісні), пасторалі, альби (пісні світанку).

Ідеальні лицарські якості, що культивувалися у феодальному середовищі (благородство, щедрість, витончені манери), захоплення музикою, танцями й поезією обумовили виникнення так званої салонної культури й особливого стилю мистецтва – куртуазно-лицарського. В основі стилю – мотиви ідеалізації кохання, ідеї служіння прекрасній дамі, уявлення про кохання як про почуття, яке робить людину шляхетною, спонукає до прекрасного й доблесного.

Прочитайте наступний текст. Зверніть увагу на ознаки карнавальної культури.

Говорячи про народне мистецтво Середніх віків, необхідно зупинитися на понятті «карнавальна» («сміхова») культура, дослідити глибинні зв’язки середньовічного карнавалу з давніми культурами, елементами родоплемінної магії. Народний сміх і його форми – специфічна галузь народної творчості, яка привертала увагу вчених-культурологів у 20-ті роки минулого століття (див. роботи М.М.Бахтіна).

Об’єм і значення цієї культури в епоху Середніх віків були величезні. Святкування карнавального типу на площах, сміхові (пародійні) обряди й культи, блазні різного роду, пародійна література – усі ці форми мали своєрідний стиль і протистояли за змістом і тоном офіційній (церковній) культурі Середньовіччя.

Усі різноманітні прояви й вираження народної сміхової культури можна диференціювати таким чином: свята карнавального типу, різні дійства на площах, усна й писемна пародійна література латинською й народною мовами; форми й жанри майданного мовлення (лайка, божба, клятви та ін.).

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте ідейно-світоглядні основи християнської культури

2. Назвіть види і жанри мистецтва Візантії.

3. Окресліть значення іконопису для християнскього мистецтва Середніх віків.

4. Назвіть жанри світського мистецтва Середніх віків.

5. Назвіть жанри мистецтва, що отримали поштовх до розвитку в контексті карнавальної культури Середніх віків.

Висновки по темі 4. У ході викладення матерілу теми ми перш за все проаналізували складності переходу від культури і мистецтва античної (греко-римської) доби до Середніх віків. Ми наголосили на тому, що під час таких історичних переходів формуються нові традиції, нові ідеології, нові підвалини суспільного життя. Подібні переходи стимулюють значні зміни мистецького життя: виникають нові стилі як уособлення нового художнього світобачення, нові жанри як свідчення ускладнення соціуму, формування нових соціальних груп та нових верств населення. У той же час слід памۥятати, що подібні зміни в істориії культури відбуваються на тлі вже існуючих традицій. Отже, слід зробити висновок, що новий етап Середньовіччя, по суті, здійснив величезний культурний синтез. Під час культурного синтезу, з одного боку, певні традиції попередніх віків були зруйновані, як такі, що не відповідали новим потребам культурного життя феодального суспільства; з іншого боку, певні традиції минулого були збережені й отримали поштовх щодо подальшого розвитку в трансформованому вигляді. Ми підкреслили провідну роль християнства, зокрема християнської ідеології та християнської церкви як важливого суспільного інституту Середніх віків, фундатора численних важливих змін у культурному житті людей Середньовіччя.

На фоні суспільніх змін, повۥязаних із зміною суспільних формацій, відбулися зміни в мистецому житті. Ми звернули увагу на розподіл мистецтва за ознакою його (мистецтва) ідеологічного навантаження та суспільного функціонування. З даної точки зору ми зупинилися на аналізі мистецтва християнської церкви, виділівши такі його жанри як іконопис, архітектуру й музику; ми виокремили світське мистецтво та його жанри лицарської поезії, лицарскього роману, ліричної поезії; ми відмітили яскравий та незвичний для попередній віків феномен карнавальної культури, наголосили на ідеологічній опозиції карнавалу як культурно-мистецького феномену християнській церкві. Попри розважальну функцію, мистецтво карнавалу та його жанри склали основу багатьох жанрів професійного мистецтва. Карнавальні мотиви увійшли до структури романних жанрів, опосередкували розвиток мовних жанрів народної творчості. На ці факти мистецького життя, зокрема на процеси взаємозбагпчення форм народної культури та професійного мистецтва першим звернув увагу відомий історик і культуролог М. М. Бахтін.