Тема 3. „Мистецтво Давнього світу”.

Зміст

3.1.Поняття давньої цивілізації

3.2.Мистецтво цивілізацій Близького Сходу

3.3.Мистецтво грецької античності

3.4.Мистецтво римської античності

Ключові слова: давня цивілізація; монументальна архітектура; мистецький канон; види та жанри мистецтва; ідеал мистецтва

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення даного розділу дозволяє Вам:

• одержати знання щодо історичного виникнення та розвитку давніх цивілізацій;

• ознайомитися з досягненнями мистецтва давніх цивілізацій, звернути увагу на формування розгалуженої системи видів і жанрів мистецтва давніх цивілізацій;

• володіти ключовими поняттями давня цивілізація, мистецький канон; вид мистецтва, жанр мистецтва

Методичні рекомендації до вивчення теми 3. При вивченні теми три слід звернути увагу на існування в культурному просторі Стародавнього світу усталених центрів культурного розвитку, ранніх рабовласницьких держав із різними формами політичного устрою. Комплекс суспільно-політичних відмінностей цих держав зумовив відмінності у способі життя, у цілях мистецької діяльності, опосередкував формування суспільного ідеалу мистецтва, домінування того чи іншого виду мистецтва.

Вивчаючи пункт 3.1, зверніть увагу на комплекс суспільно-політичних змін, що відбуваються разом із виникненням рабовласницьких держав, зокрема на формування нового типу синкретизму, духовного. Які види духовної діяльності є характерними для періоду давніх цивілізацій? Яка форма духовного життя є провідною, такою, що впливає на розвиток інших видів духовної діяльності? Якими здобутками, у порівнянні з неолітичною добою, відмічений розвиток давніх цивілізацій? Для відповіді на ці запитання зверністься до підручника Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с. – Розд. П.

Вивчаючи пункт 3.2. проаналізуйте мистецький комплекс держав Давнього Сходу. Акцентуйте звۥязок між способом суспільного життя, політичним устроєм та особливостями мистецтва цивілізацій Давнього Сходу. Який вид мистецтва є провідним для цивілізацій Давнього Сходу і чому? Які памۥятники мистецтва цивілізацій Давнього Сходу зберіглися до наших часів і в чому полягає всесвітньо-історичне значення даних памۥятників? Для відповіді на ці запитання зверність до видання: Любимов Л. Д. Искусство Древнего мира. – М. : Просвещение, 1998. – 418 с. – Гл. 1.

Вивчаючи пункт 3.3. проаналізуйте суспільний устрій давньої Греції, зверніть увагу на традиції демократії, притаманні даній державі. Зверніть увагу на міфи Давньої Греції як одне із джерел античного мистецтва. Зверніть особливу увагу на добу грецької класики як визначну для подальшого розвитку європейського мистецтва. Чому мистецтво Давньої Греції класичноъ доби зберагіє значення в наш час, а грецьку цивілізацією вважають колискою європейської цивілізації? Для відповіді на ці питання зверніть до двохтомного видання: А. Боннар. Греческая цивилизация. – М. : Искусство, 2001. – В 2-х т. – Т. 1, разд. 3-4.

Вивчаючи пункт 3.4. зверніть увагу на моменти, з одного боку, спадковості, а з іншого, відмінності між давньогрецькою та давньоримською цивілізаціями. Які фактори зумовили специфічність давньоримського мистецтва у порівнянні з мистецтвом давньої Греції. Чи можна вважати мистецтво Давнього Риму продовженням або копіюванням досягнень давньогрецьких майтрів мистецтва? Для відповіді на ці запитання зверність до видання: Любимов Л. Д. Искусство Древнего мира. – М. : Просвещение, 1998. – 418 с. – Гл. 2.

У підсумку вивчення теми порівняйте ідеали мистецтва, які склалися в цивілізаціях Давнього Сходу та в античній цивілізації. У чому полягає їх відмінність?

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

У Давньому світі (приблизно 5-4 тис. до н.е.) завершується формування людських колективів (роди й племена) і відбувається подальша, більш глибока економічна та суспільно-політична диференціація суспільства. Виникають рабовласницькі держави, що отримали назву давніх цивілізацій.

Зверніть увагу на наступні відмінності давніх цивілізацій у порівнянні з попередній періодом неолітичної доби.

Крім розподілу суспільства на класи та посилення ролі держави, давнім цивілізаціям притаманні більш розвинені форми релігій, розгалужена система видів і жанрів мистецтва, міфологія, філософія, писемність, наукові знання. Художня культура Давніх цивілізацій в цілому відмічена наявністю монументальних архітектурних споруд, а отже - домінуванням архітектури та скульптури. Розташовувалися давні цивілізації в різних регіонах земної кулі. Найбільш відомими та вивченими сьогодні є цивілізації Близького Сходу та цивілізації європейського континенту, зокрема Давня Греція та Давній Рим. Упродовж минулого століття активно вивчалися цивілізації, розташовані на території Америки, Африки, на островах Тихого та Атлантичного океанів. Процеси відкриття нових цивілізацій та уточнення даних стосовно відкритих не є остаточно завершеними.

Уважно прочитайте наступний текст, виявіть особливості цивілізаційного розвитку країн Давнього Сходу.

До складу цивілізацій Близького Сходу входять Давній Єгипет, Шумери, Вавилон, Фінікія та Палестина. По типу соціально-політичного устрою вони належати до так званих деспотій, тобто вся повнота влади належала деспоту-царю або фараону. Крім того суспільне життя в таких країнах підпорядковується релігійним нормам. Роль держави зводиться до будівництва зрошувальних систем, зведення монументальних споруд (піраміди, храмові комплекси, палаци), ведення війни.

Давні цивілізації Близького Сходу зробили значний внесок в світове мистецтво. Мистецтво давніх цивілізацій було тісно пов’язане з релігійним культом, відмічене пануванням суворих правил щодо зображення (канон).

Всесвітньо відомими є сьогодні давньоєгипетські піраміди (3200-2400 до н.е.). Піраміди втілюють панівну ідею мистецтва того часу – перемогу над таємницею смерті та ствердження у вічності земних володарів.

В епоху Нового царству вказана ідея головувала в храмовому будівництві (храмові ансамблі Карнак, Луксор, Абу-Сімбел).

Гігантоманією відзначені багато пам’ятників мистецтва тієї доби. Але слід згадати також і про інші твори, що віддзеркалюють більш реалістичні та людяні мотиви (портрет Нефертиті, 14 ст. до н.е.; Дочки Ехнатона: фрагмент розпису палацу в Ахенатоні, 14 ст. до н.е.).

Мистецтво народів півдня Месопотамії зазвичай називають вавилонським мистецтвом. Ця назва поширюється на мистецтво самого Вавилона (2 тис. до н.е.) та на мистецтво шумерів та аккадців (4-3 тис. до н.е.).

Народи Шумеру та Аккад за сприяння своїх нащадків, вавілонян поширили основи своєї науки, літератури уявлення стосовно Всесвіту, релігійні ідеї. Міське будівництво в Месопотамії велося інтенсивно, оскільки міста по завершенні будівництва ставали укріпленнями. Місто було самостійним, поклонялося власним богам, котрі вважалися володарями міста. Для розташування богів будувалися особливі споруди – зіккурати. Окремі елементи архітектури зіккуратів (арка) можна знайти значно пізніше, в архітектурних спорудах європейських міст.

Політичне значення давніх держав зменшувалося разом із часом, а за допомогою війн нові держави стверджували свою могутність. Починаючи з 1 тис. до н.е. і до 7 ст. до н.е. мистецтво Ассирії прославляло перемоги її володарів (Крилатий бик з палацу Саргана, 8 ст. до н.е.; „”Сцени охоти”, „Левиця, що помирає” – рельєфи палацу Ашшурбаніпала, 7 ст. до н.е.)

У ході вивчення наступного тексту випишіть специфічні особливості давньогрецького мистецтва.

Знайомство з мистецтвом античного світу зручніше почати з давніх грецьких міфів. Зібрання міфів про Прометея, про пригоди Язона («Золоте руно»), про Персея й Геракла, Тезея, Едіта й Антігону свідчать про яскравий самобутній характер грецької міфології. Гомерівський епос надав народним сказанням закінченості й стрункості.

Фантастичні образи, пов’язані з уособленням сил природи (Зевс, Посейдон, Гефест, Артеміда, Афіна), збагатились індивідуальними величними рисами, яким скористувались драматурги, поети, живописці й скульптори.

Далі потрібно підкреслити ще одну досить важливу обставину. У давньогрецьких міфологічних текстах поступово накопичувались дані об’єктивного характеру, застосовувались спроби пояснення світу (Гесіод, поема «Теогонія»). Крім того, міфи містили житейські спостереження й історичні факти, дані спостережень за природними явищами (поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея»). Інакше кажучи, в межах самої міфології з’являються думки про народження світу, небесних світил, земних стихій.

Безумовно, для того, щоб людство прийшло до постановки таких питань, повинні були пройти віки. У руслі пошуку доказових об’єктивних відповідей на питання світоглядного характеру виникає грецька філософія. Антична філософська література дійшла до нас далеко не повністю: цілий ряд творів античних філософів відомі лише за фрагментами (тексти Геракліта Ефеського, Парменіда, Зенона Егейського, Демокрита, Епікура, деякі діалоги Платона). Тим не менше великі ідеї давніх важливі для нас як приклади роздумів про смисл життя, про цінність знання й неосвіченість, що стає на заваді людині і шкодить державному благу, про людські чесноти й безкорисливу мудрість.

Ідейною основою грецького мистецтва були вироблені грецькою філософією уявлення про Космос, прекрасну гармонійну природу й зіркове небо. Людина – основна структурна одиниця космосу, «міра» його. Тому бачення світу художником, пластичне й скульптурне, визначалось пропорціями людського тіла. Прекрасне тіло, врівноважене й гармонійне, символізує прекрасний Космос. Ці міркування обумовили класичний ідеал грецької скульптури – величну фігуру людини (роботи грецьких скульпторів Мирона, Фідія, Поліклета).

Звертаючись до мистецтва періоду високої класики, до епохи найвищого культурного розквіту Афін, пов’язаної з іменем афінського стратега Перикла (середина V ст. до н.е.), потрібно познайомитись з основними досягненнями архітектури (ансамбль афінського Акрополя), роботами Фідія та його учнів, зразками вазового розпису.

Період грецької класики позначений небувалим розквітом театрального мистецтва, таких його жанрів, як комедія і трагедія. Грецький театр був одним з найулюбленіших масових видовищ, йому надавалось величезне виховне значення. Трагедії Есхіла «Прометей», Софокла «Цар Едип» і «Антігона», Еврипіда «Андромаха» і «Медея», «Алкеста» і «Орест», комедії Аристофана з плином часу набули значення зразкових і визначили розвиток театру епохи Відродження, музичної драми (опери), класичних жанрів театрального мистецтва 17 – 18 століть.

Розквіт мистецтв і увага публіки до нього сприяли розвиткові теорії мистецтва. Протягом класичного й пізньокласичного періодів провідні філософи Греції звертались до дослідження сутності мистецтва, художньої творчості, жанрів і видів мистецтва. Для з’ясування цих питань доцільно звернутися до фрагментів «Поетики» Аристотеля й ознайомитись із визначеннями понять «мистецтво», «вид мистецтва», «жанр мистецтва».

Проаналізуйте напрямки розвитку мистецтва Давнього Риму і зробіть висновки щодо: а). – спадковості та б). – відмінностей між мистецтвом Давньої Греції та Давнього Риму.

Головний стимул римського мистецтва – ідея корисності, пафос користі в ім’я держави. Ця ідея поступово перетворювалась на ідею світового панування, влади як самоцілі. Життєздатним у мистецтві було лише те, що відповідало цим прагненням.

У містах будувались форуми (місця народних зборів), амфітеатри (арени гладіаторських боїв), терми (розкішні лазні, які в ті часи були осереддям суспільного життя). Римські архітектори, використовуючи кращі досягнення будівельної техніки того часу, споруджували будівлі, у яких чіткість замислу поєднувалась із пишністю виконання.

Це, наприклад, тріумфальна арка Тита (81 р. н.е.) – велична споруда, яка прославляла перемоги імператора й надихала на нові перемоги; Пантеон (120 р. н.е.) – храм богів, який втілює імперську ідею об’єднання культур і релігій під владою Рима. Велич, могуття, сила – ці ідеї «звучать» в архітектурі Пантеону.

Говорячи про інші види мистецтва, варто зазначити, що в багатьох випадках римські майстри копіювали грецькі образи (скульптура). У мармурових копіях римського часу дійшли до нас, наприклад, роботи грецького скульптора Лісіппа «Геракл з левом» (Санкт-Петербург, Державний Ермітаж) і Апоксіомен (Рим, Ватикан). Жанр реалістичного скульптурного портрета є суто римським внеском у світову художню культуру. Розглядаючи зразки цього виду мистецтва (скульптурні портрети римських імператорів Тиберія, Калігули, Нерона, Адріана, Каракали), можна глибше зрозуміти історію Рима, відчути його велич і трагізм падіння «крізь призму» окремих доль.

Разом з римською античністю уходила в минуле ціла епоха. Багатовіковий розпад імперії був важким і хворобливим. Безкінечні війни, політичні протиріччя обумовили розрив економічних зв’язків і занепад культури.

Особливо потрібно зупинитися на історичній ролі християнства, світовій релігії, яка визначила новий світогляд, нову ідеологію, нові ідеали мистецтва. Протягом трьох віків Рим переслідував християнство, проте він став одним із всесвітніх центрів нової релігії. У 313 р. н.е. довго гнане християнство, набувши авторитету та впливовості, стало заперечувати світовідчуття, з якого зросло античне мистецтво. Християнство поступово створило нову міфологію, герої якої – прибічники нової віри, які прийняли мученицький вінець. Нові герої зайняли місце язичницьких богів, що уособлювали земну любов і земну радість.

Правляча верхівка Рима сподівалась за допомогою нової релігії скріпити державу, що втратила міцність. Проте в 395 році Римська імперія розпалася на Західно-латинську й Східно-грецьку, а в 476 році остаточно зруйнувалась. Почалася нова історична епоха, яка отримала назву Середньовіччя.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте зміст античної міфології та зробіть висновок стосовно її всесвітньо-історичного значення

2. Перекажіть зміст вчення про драму Аристотеля

3. Передайте зміст відомих Вам творів грецьких драматургів

4. Складіть розповідь про мистецтво часів римської античності

5. Вкажіть найбільш відомі архітектурні споруди стародавніх часів. Проаналізуйте їх те всесвітньо-історичне значення.

Висновки по темі 3. У ході вивчення теми 3 предметом обговорення стало важливе в історії мистецтво Давнього Світу. У ході викладення матеріалу ми звернули увагу на те, що Давній світ є розгалуженим географічно складним культурним простором. До складу Давнього світу воходять ранньорабовласницькі держави Давнього Сходу, держави середземноморського регіону Давня Греція і Давній Рим. За умов наявності комплексу суспільних, соціальних по політичних відмінностей мистецтво даних регіонів відмічено пеними характерними рисами.

У ході вивчення теми ми надавли преліки найважливіших архітектурних споруд Давнього Сходу, відмітивши іх синкретичне функціонування в якості: а). власне архітектурної споруди; б). культової споруди. Саме синкретичність давніх архітектурних споруд, їх багатофункціональність слугують основою для чисоенних інтерпретацій призначення даних споруд у наш час. Поряд із гігантськими архітектурними спорудами культового призначення мистецтву Давнього ходу притаманні й більш реалістичні твори ужиткового мистецтва та літератури.

Розгляд мистецтва античної доби ми розпочали з аналізу давньогрецької міфології як такої, що, по-переш, значно відрізняється від міфів країн Давнього Сходу, а по-друге, становить змістовну основу мистецтва давньої Греції та Давнього Риму. Крім того, образи богів та героїв давньогрецьких міфів склали сюжетну основу багатьох творів європейського мистецтва. У цьому сенсі давньогрецьке мистецтво, зокрема давньогрецька архітектура, скульптура, література, театр є джерелом подальшого розвитку мистецтва багатьої європейських країн. Разом із міфологією ми звернули увагу на давньогрецьку філософію як основу явлень про Космос, природний та суспільний устрій, про місце людини в світі. Слід наголосити на тому, що основою античного мистецтва, разом із міфологією, є уявлення про людину як структурну «одиницю» космічного устрю. Звідси стає більш зрозумілим значення класичних пропорцій давньогрецької та давньоримської скульптури, що є символічним виразом уявлень про людську красу, загальну гармонію людини та Космосу.

Аналізуючи мистецтво античної доби слід підкреслити його всесвітньо-історичне значення як загального взірця європейського мистецтва. Традицій античної літератури, скульптури, архітектури, театру під впливом різноманітних чинників актуалізувалися у різні періоди розвитку європейського мистецтва.