Тема 7. „Мистецтво Нового часу”

Зміст

7.1. Головні суспільно-політичні події Нового часу.

7.2. Стилі мистецтва ХУП століття – бароко, маньєризм і класицизм.

7.3. Рух Просвітництва як рушійна ідеологічна сила ХУШ століття.

7.4. Види і жанри класицистичного мистецтва ХУШ століття

7.5. Українське мистецтво ХУП-ХУШ століть.

Ключові слова: стиль мистецтва; стиль барокко; стиль класицизму; художньо-естетична програма стилю; Просвіта; літературна революція в Німеччині; творчість Г. С. Сковороди

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

• одержати знання стосовно процесів оновлення жанрів і видів мистецтва доби Нового часу;

• ознайомитися з процесами утворення стилів мистецтва, з ідейно-естетичними настановами різних стилей мистецтва ХУП – ХУШ століть;

• володіти ключовими поняттями мистецтво християнської церкви, світське мистецтво, карнавальна культура

Методичні рекомендації до вивчення теми 7. При вивченні сьомої теми слід звернути увагу на подальший розвиток основних гуманістичних ідей доби Відродження, їх трансформацію в нових історичних умовах. Вивчаючи пункт 7.1. проаналізуйте сутність суспільних змін, що відбувалися в Новий час, зверніть увагу на існування держав з різним політичним устроєм, на формування суспільних рухів, націлених на кардинальні зміни суспільного ладу, способу життя. Визначте вплив науки та філософської думки на формування мистецьких стилів, на пошуки «істинного» художнього методу. Для належного опрацювання цих питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с..

Вивчаючи пункт 7.2. зۥясуйте перш за все сутність поняття «стиль мистецтва», для чого опрацюйте відповідний розділ підручника Ю. Борева «Естетика». Для опанування питаннями походження стилів мистецтва та проблемою мистецьких відмінностей між стилями барокко, манєризму і класицизму зверніться до монографії: Д. С. Наливайко «Искусство: течения, направления, стили». – К., 1981.

Вивчаючи пункт 7.3. проаналізуйте сутність ідеології Просвітництва як провідного руху ХУШ століття. Зверніть увагу на діяльність французських учених-енциклопедистів, оцініть значення творчості Вольтера, Дідро, Даламбера для поширення ідей Просвітництва в країнах Європи. Для розвۥязання комплексу зазначених питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 7.4. ознайомтесь з провідними видами і жанрами класицистичного мистецтва ХУШ століття, зверніть увагу на спорідненість класицистичних творів різних авторів. Вивчаючи пункт 7.5. проаналізуйте види і жанри українського мистецтва, зверніть увагу на втілення художніх ідей класицизму в творчості українських майстрів. Для розгляду даних питань зверніться до таких видань: Білецький П. О. Українське мистецтво другої пол. ХУП-ХУШ ст. – К.: Мистецтво, 1981. – 159 с. ; Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – Львів, 2001. – 445 с., с іл.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

Перемога капіталістичних відносин і загибель феодального устрою в ряді країн визначили специфіку культурного життя, духовні пріоритети суспільства. ХУП століття це час, коли можна говорити про становлення єдиної європейської культури, але єдність ця ускладнювалась цілим рядом протиріч релігійно-політичного характеру. Криза ренесансного світовідчуття, руйнування наївної віри у вроджену доброту й благородство людини зміцнили релігійне відчуття в масі простих людей. Це посилювало кипіння пристрастей навколо двох течій релігійної думки в Європі – католицької й протестантської У зіткненні ідейних протиріч народився рух Контрреформації, посилилась боротьба за відновлення феодальних порядків у ряді країн Європи (Франція, Італія). У північних країнах набирав силу рух за національну незалежність, назрівали буржуазні революції.

Одночасно ускладнювався й диференціювався суспільно-політичний устрій світу. Відкриття нових земель (Північна Америка), освоєння нових морських шляхів позначало пожвавлення торгівлі й появу нових країн-лідерів (Англія, Голландія, Португалія, Франція) з одночасним занепадом традиційних центрів світової торгівлі (Венеціанська республіка). Налагоджувались торговельно-економічні зв’язки з Росією й рядом східнослов’янських країн (Україна, Польща, Чехія). Торговельний обмін стимулював зростання культурних зв’язків, збагачував уявлення європейців про далекі країни. У цей час з’являються нові географічні карти, описи побуту й звичаїв жителів «заморських» міст.

Особливості філософської думки багато в чому визначались розвитком природознавства. У цьому випадку варто згадати про творення мікроскопа, хвильову теорію світла, розробку основних положень класичної фізики (І.Ньютон).

Філософська думка й наукове знання ХУП століття переживали інтелектуальну революцію, прийшовши до думки про пріоритетне значення розуму у всіх видах духовної діяльності, у тому числі й у художній творчості. Відповідно, учені-філософи ХУП століття (Р.Декарт, Ф.Бекон, Б.Спіноза) займались пошуком специфічних законів мислення, «виведенням» критеріїв достовірності наукового методу. У контексті філософських робіт виникала думка, що „дійсне” мистецтво формується на основі „дійсного” художнього методу. Пошук такого методу здійснювався зусиллями митців та філософів Нового часу.

Прочитайте наступний матеріал і випишіть позначення стилю мистецтва.

Говорячи далі про стан мистецтва ХУП століття, необхідно усвідомити поняття «стиль мистецтва». Стосовно аналізованого періоду складно говорити про загальні ідейно-естетичні основи художньої творчості навіть у мистецтві однієї країни. У художній культурі європейських країн ми спостерігаємо домінування не стільки виду мистецтва, скільки стилю мистецтва: у ХУП столітті це бароко, маньєризм, класицизм.

Поняття стилю мистецтва позначає певні стійкі ознаки, притаманні творчості різних авторів: естетичні принципи, особливості художньої мови, тематику творів.

Стилі барокко та класицизм вважаються „великими” епохальними з огляду на їх поширення та домінування в художній культурі європейських країн.

Уважно прочитайте та законспектуйте наступний матеріал:

„Великі” або епохальні стилі мистецтва були опосередкованим віддзеркаленням як сутнісних духовних практик, світоглядних течій, соціальних рухів, що виникали на тлі суспільного життя, так і предметно-практичних уподобань та художньо-естетичних смаків окремої історичної спільноти людей. Прикметою історичного розвитку мистецтва було також наступне. У так звані „синтетичні” епохи, що були відмічені перетинанням форм художнього мислення, різноманітністю мистецьких практик окремі види мистецтва тяжіли до об’єднання, по-перше, на підґрунті провідного виду мистецтва, а по-друге - на основі певних естетичних принципів Таким чином, можна сказати, що у такі епохи функції стильового об’єднання частково виконувала художньо-естетична програма стилю.

Розглянемо деякі суттєві риси художньо-естетичної програми. Як свідчить історія мистецтва, художньо-естетична програма стилю формувалася певною мірою об’єктивно-історично, а певною мірою - суб’єктивно. Програмні настанови стилю віддзеркалювали, з одного боку, динаміку розвитку форм художнього мислення у контексті історії та культури, а з іншого - формувалися зусиллями творчої спільноти, діяльністю теоретиків та практиків мистецтва. Не менш важливо, що окремі положення, настанови стильової програми стосовно суспільного призначення мистецтва часто „визрівали” стихійно, у духовній атмосфері епохи і були суголосними суспільно-політичним викликам часу. У цьому плані можна згадати програмні настанови класицистичного мистецтва, „розлиті” у численних філософсько-публіцистичних текстах ХУП-ХУШ століть, естетичні пошуки німецьких романтиків (ХУШ – початок ХІХ ст.).

Програма стилю складалася, з одного боку, на тлі суспільних змін, у ході активного переосмислення питань філософії мистецтва певного періоду. При цьому представники творчої спільноти, однодумці або члени творчого угруповання разом із оцінками щодо минулих етапів художньої культури окреслювали шляхи майбутнього розвитку художньої творчості у контексті суспільних завдань. З іншого боку програма стилю віддзеркалювала особистісне тяжіння творців „нового мистецтва” до практичного самовизначення у контексті обраного напрямку мистецької діяльності. Відповідно, програма проголошувала, наприклад, принципи наслідування певної стильової практики минулого, яку прихильники брали за зразок. У іншому випадку, під час особливо палких дискусій щодо „старого” та „нового” складалася дещо інша ситуація. Прихильники кардинального оновлення художньої творчості у своїх програмних вимогах наполягали на принципі свідомого відмежування „свого” мистецтва від інших стильових практик як застарілих або таких, що звужують творчу фантазію митця. У такому випадку, знову ж таки, частково об’єктивно, а частково суб’єктивно, окреслювався і особливий статус творчої особистості - статус обдарованого мистецькими талантами художника-творця, генія. Вважалося, що покликання генія полягає у збагаченні форм життя формами мистецтва, створеними за законами краси.

Події ХУІ - ХУП століть багато змінили у світосприйнятті людей того часу. Криза гуманістичного учення проклала шлях або до духовної капітуляції перед церквою, або до нового типу гуманізму – трагічного. Цей гуманізм виходив з розуміння невпорядкованості світу, неоднозначності й суперечливості людини, але, як і раніше, повний віри в людське достоїнство. У цих умовах виник новий напрямок у художній культурі, який визначив собою новий стиль і нову мову мистецтва – бароко.

Барокко ХУП століття вбирає різні ідеологічні відтінки: розрізняли аристократичне й католицьке, буржуазне й протестантське бароко. Стиль відображав і демократичні настрої, існувало «народне», «козацьке» бароко. Стиль бароко охоплював різні види мистецтв: літературу й живопис, музику й архітектуру. Прикладами цього є творчість Л.Берніні (Італія), П.Рубенса (Фландрія).

Барочній стихійності, динаміці, конфлікту емоцій і розуму в 17 столітті протистояв інший ідеал – врівноваженості й міри, панування розуму й морального відчуття. Мова йде про мистецтво класицизму, стиль якого склався пізніше, а поширення було меншим порівняно з бароко. Центральне положення програми класицизму – вимога розумності, нормативності, природного слідування законам реального світу. Класицистичне мистецтво прагнуло до наслідування античних зразків, до синтезу античної культури з національними традиціями.

Засновниками класицистичного стилю в мистецтві були відомі художники Франції Н.Пуссен («Смерть Германіка», «Спляча Венера») і П.Корнель, драматург, творець трагедії «Сид».

Прочитайте наступний матеріал. Зверніть увагу на сутність Просвіти як ідейної течії ХУШ ст., певного культурного етапу в житті європейських країн. Укажіть чинники, котрі зумовили ідеологію Просвіти.

ХУШ століття в історії Європи – переламна епоха, які позначена відмиранням багатьох усталених форм життя й народженням нових художньо-естетичних напрямів. Більшість соціально-політичних змін того часу пов’язані з висуненням нової політичної сили – «третього стану».

Просвіта була ідейною течією, необхідним етапом у житті європейських країн, які розлучались із феодальним минулим. У той же час просвіта не була принципово новим явищем, вона спиралась на усталену традицію європейської думки. Просвітителі (Вольтер, Дідро, Руссо, д’Аламбер) продовжили справу гуманістів Відродження: їм також стали властиві боротьба з духовною диктатурою церкви, віра в силу людського розуму, довіра до природи, історичний оптимізм.

Усі ці елементи ідеології наполегливо втілювались у життя, у практичний план. З цієї точки зору можна згадати колективну працю просвітителів, багатотомну «Енциклопедію», яка включала наукову інформацію з різних галузей знання. Спеціальні розділи енциклопедії були присвячені виробленню основ розвитку майбутнього суспільства.

Культ Розуму визначав ідеологію Просвітництва, диктував закони художньої творчості. Який же зміст включало в себе поняття «розум» у 18 столітті? Розум – це інтелект, функція людської свідомості, рівнозначна природі. Природа – розумна й блага сила, яка веде людство по шляху щастя й доброчесності. Ідеологія Просвітництва виразила себе в художній культурі через ряд напрямів, які не зводились до єдиної естетичної платформи, до єдиного стилю. Ці напрями мають різні історичні корені, взаємо перехрещуються і впливають один на одного.

Прочитайте наступний матеріал, випишіть основні художні школи мистецтва класицизму, порівянйте художні методи митців різних країн.

При всьому різноманітті художніх шкіл ХУШ століття панівна роль належить Франції, батьківщині Просвітництва й класицизму. Жодне європейське мистецтво не було так пов’язане з філософською думкою, як мистецтво Франції. Твори енциклопедистів заклали основи естетики класицизму. Н.Буало розробив основні положення класицистичного театру, які знайшли втілення в драматургії Корнеля й Расіна. Демократизм французького театрального мистецтва блискуче виявився у творчості Мольєра, чиї комедії невіддільні від музики й були прототипом французької опери.

Багатогранність образотворчого мистецтва Франції ХУШ століття виявляється у творчості різних за стилем художників (Пуссен, Ватто, Давид).

Досягнення французького класицизму в архітектурі настільки ж визначні, як і в літературі, живописі, музиці. Уявлення класицизму про прекрасне як розумне й гармонійне втілились в одному з архітектурних шедеврів Франції – ансамблі Версаля.

Найважливішою відмінністю італійського мистецтва 18 століття від сучасного йому мистецтва Франції є, з одного боку, зв’язок з мистецтвом Відродження, а з іншого боку, його глибока народність, що закликає до життя мотиви національного фольклору (наприклад, творче переосмислення традицій жанру комедії „дель арте” у п’єсі К.Гольдоні «Слуга двох панів»).

Своєрідно відбувався розвиток іспанського мистецтва. Суспільні процеси в Іспанії розвивались під знаком послаблення іспанської монархії й зростанню демократичних тенденцій. В образотворчому мистецтві кінець 18 століття позначився появою Франсиско Гойї, розквіт його творчості припадає на початок 19 століття й підводить підсумок «золотому віку» іспанського живопису».

Мистецтво Гойї, щ виникло на суто національному ґрунті, відображає події французької буржуазної революції й наполеонівських війн (серія офортів «Біди війни», «Розстріл повстанців»).

Англійське мистецтво ХУШ століття характеризується короткочасним підйомом образотворчого мистецтва (Хогард, Рейнолдс, Гейнсборо) і музики (творчість Перселла). Істинним осередком досягнень англійської культури в цей період була різноманітна за жанрами, злободенна за змістом англійська література (драматургія й проза Філдінга, поезія Мільтона, балади Бернса, сатиричні памфлети Світа).

ХУШ століття було особливим для мистецтва Германії. З іменем Г.Е.Лессінга пов’язана літературна революція, суть якої полягала у створенні нового жанру – «міщанської трагедії», присвяченої долям простих людей («Міс Сара Симпсон», «Мінна фон Барнхельм»).

Настрої тираноборства, протест проти пригнічення влади притаманні творчості групи молодих поетів, що об’єдналися в літературно-суспільний рух «Буря й натиск».

Соціально-політична спрямованість творчості «штюрмерів», ідеї переваги почуття над розумом дозволяють побачити в штюрмерській літературі прообрази майбутнього романтичного методу.

Прочитайте наступний текст, випишіть назви стилей, жанрів українського мистецтва ХУП – ХШ століть.

Період ХУП – ХУШ століть є яскравою сторінкою українського мистецтва козацько-гетьманської доби. На загальнокультурному розвитку даного періоду позначилися як традиції Київської Русі, так і зародження нових ідей, співзвучних західноєвропейським. У межах означеного періоду духовний розвиток українського народу відбувався за умов нових історичних реалій, спричинених національно-визвольною війною ХУП століття і своренням Козацької республіки. Потужний вплив козатцтва став визначальним чинником розвитку культури і мистецтва. Національний характер українського мистецтва формувався під впливом козацького лицарського ідеалу. Утвердження ідей національної самобутності позначилося на своєрідності стилю українського барокко. Період розквіту в українському мистецтві стилю барокко починається з другої половини ХVП століття. Як зазначають дослідники, «динаміка і рухливість літературного бароко виявилась у прагненні авторів до напруги, авантюри, антитез, мистецької гри, намаганні схвилювати, занепокоїти читача» (див.: Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – Львів, 2005. – С. 455). Барокову літературну традицію представляли твори з релігійним забарвленням, церковні проповіді, дискусійно-полемічні твори (трактати, діалоги, диспути), жанр езопівської байки. Перлиною барокової української літератури другої половини ХVП століття була творчість Г. Сковороди («Басні харьковскія», поетична збірка «Сад божественних пісень»). До визначних українських архітектурних споруд у стилі барокко слід віднести Андріївську церкву та Маріїнський палац у Києві (архітектор Бартоломео Растреллі), Троїцький собор у м. Новомосковську Дніпропетровської області, Домініканський костел (архітектори Ян де Вітт та Мартин Урбаник), собор Святого Юра (архітектор Бернард Меретин) у Львові.

Наприкінці ХУШ століття в українському мистецтві спостерігаються ознаки нового мистецького стилю, класицизму, але повноцінного вияву даний стиль набув тільки в наступному столітті. Із падінням Гетьманщини розквіт української культури було перервано, руїна кінця ХУШ століття негативно вплинула на всі напрями духовного життя, спричинила занепад художньої творчості. Тим не менш друга половина ХУШ століття в українському мистецтві вважається «золотим віком української музики». У цей період блискучих вершин досягає творчість композитоів М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського. Завдяки творчості цих митців були опановані важливі музичні жанри опери, симфонії, концерту, сонати, пісні-романсу. У свою чергу вокально-хорова музика та інструментальна музика були невідۥємними складовими тогочасного театру, що розвивався у жанрах шкільної драми і вертепу.

На особливу увагу заслуговує народне мистецтво України ХУП-ХУШ століть, яскраво представлене в жанрах народних пісень. Епічні, історичні пісні складалися українцями упродовж тривалої боротьби за національне і соціальне визволення. За часів козацько-гетьманської доби ці пісні досягли свого розквіту. Героями епічних та історичних пісень ставали конкретні особи, гетьмани та казацькі ватажки, герої визвольних змагань. Складалися пісні про Дмитра Байду-Вишневецького, Багдана Хмельницького, Івана Мазепу, Петра Сагайдачного, Данила Нечая та багатьої інших історичних постатей. Соціально-побутовиі пісні, козацькі, кріпацькі, чумацькі не тільки відображали професійну спрямованість, але й містили мотиви соціальної нерівності, несправедливості, тяжкої долі бідняків. Родинно-побутові пісні є відзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. Змістом цих пісень є непрості родинні взаємини, тяжке становище жінки, мотиви кохання та перешкоди на шляху до нього. Доба ХУП-ХУШ століть в українському народному мистецтві була добою розквіту ліричних пісень. Народнопісенна лірика зазвичай віддзеркалює багатства душі народу, концентрує емоційні скарби, показуючи широкий спектр душевних настроїв, від світлого суму через ліричні роздуми до високого драматизму. Шедевром української пісенної лірики є пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють». Жартівливі й танцювальні пісні відображають один з архетипів української ментальності, а саме оптимізм світосприйняття, гумор, життєрадісність, веселу вдачу. Прикладами даного типу пісень є широковідомі «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой, джигуне, джигуне».

Професійна музика в Україні ХУШ століття представлена жанрами духовних пісень (канти, псальми), що створювалися культурними діячами, богословами й письменниками (Ф. Прокопович); у побутовому музикуванні набув популярності жанр пісні-романсу, що виконувався під акомпанемент бандури, а пізніше фортепіано або гітари. Розвиток пісні-романсу повۥязаний із творчістю багатьох композиторів, як професіоналів, так і аматорів. Провідне місце у цій царині музичної творчості належить Г. Сковороді (1722-1794). Чимало творів цього українського філософа-просвітителя набули такої популярності, що стали вважатися народними (пісня «Стоїть явір над водою»); сатиричний кант Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права» використали в своїй творчості І. Котляревський та М. Лисенко. Цінною художньою памۥяткою ХУШ століття є перша в Україні друкована збірка духовних пісень «Почаївський «Богогласник». Збірка містить 248 віршів з нотами, поділених на чотири розділи за тематикою: пісні про Ісуса Христа, пісні про Богородицю, пісні про світих, моралізаторські пісні. Тексти написані переважно церковно-словۥянською і книжною українською мовою, використовується також польська й латинська мови. Збірку було надруковано в монастирській друкарні м. Почаєва на Волині. Більшість творів, що увійшли до збірки є анонімними, але дослідники вважають авторами деяких текстів Г. Кониського, Г. Сковороду, Д. Туптало.

У ХУШ столітті досягає свого апогею розвиток українського іконостасу. Він став органічною складовою синтезу мистецтв, видатним явищем мистецтва українського барокко. В іконостасі були представлені різні види мистецтва, живопис, декоративна скульптура, архітектура. Характерною ознакою українського іконостасу є поєднання яскравого живопису із вишуканим різьбленням, рухом архітектурних деталей. Визначною памۥяткою мистецтва є іконостас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Потавщині, резиденції гетьмана Данила Апостола.

Питання для самоконтролю:

1. Які суспільно-політичні зміни характеризують добу Нового часу?

2. Дайте визначення поняття „стиль мистецтва”.

3. Назвіть епохальні стилі мистецтва. Розкрийте значення поняття „епохальний стиль”.

4. Назвіть види і жанри мистецтва європейських країн доби Нового часу.

5. Назвіть види і жанри українського мистецтва 17-18 ст. Назвіть діячів української культури та мистецтва цього періоду.

Висновки. У ході вивчення матеріалу сьомої теми ми проаналізували сутність суспільних змін, характерних для доби Нового часу, вивчили ознаки мистецтва Новочасної доби, зۥясували зміст поняття «стиль мистецтва». Застосування даного поняття дозволило нам інтегрувати навчальних матеріал на якісно новому рівні, акцентувавши питання походження та еволюції стилів мистецтва у контексті тих історичних змін, котрі були притаманні культурі Нового часу. Ми показали, що мистецтво ХУП століття, з одного боку, продовжувало розвиток традицій доби Відродження, а з іншого, напрацьовувало якісно нові риси. Криза гуманістичного вчення спричилинила серйозні зміни світогляду, опосередкувалал формування одного з яскравих стилей європейського мистецтва ХУП століттяя, барокко. Далі ми підкреслили значущість Просвіти як суспільно-політичного руху ХУШ століття, проаналізували значення раціональних складових просвітницької філософії ХУШ століття. Вплив ідеології Просвіти на мистецькі виявився у пошуках «істинного методу» художньої творчості. Ідейні настанови течії Просвіти, увага до раціональних складових людської діяльності здійснювали вплив на художню культуру в цілому, але виявляли себе не прямо, реалізувалися через різні напрямки художньої творчості. Найбільш яскравим мистецьким явищем ХУШ століття був класицистичний стиль. Як епохальний стиль європейського мистецтва, класицистичний стиль обۥєднав ідейно-естетичною програмою білльшість видів і жанрів мистецтва ХУШ століття, поширився на культуру більшості тогочасних європейських країн. Вивчивши мистецькі памۥятники класицистичного стилю різних країн, ми показали наявність національних осередків класицистичного стилю в країнах Західної Європи. Ми дійшли висновку, що результатом оновлення більшості форм культурного життя Нового часу було оновлення видів і жанрів мистецтва, створення нових жанрів. Новими для художньої творчості тих часів були мотиви тираноборства, ствердження цінності людського життя, вираження протесту проти пригнічення людини.

Здійснений аналіз бароккового стилю в європейському мистецтві показав відмінності бароккового світогляду від ідейно-естетиичних настанов класицизму. На відміну від врівноваженості та гармонійності класицизму, лаконічності та виваженості мистецької форми барокковому стилю притаманна бурхливість, динамізм, закоплення декоративними прикрасами. На особливу увагу заслуговує розвиток бароккового стилю в українському мистецтві. Стиль барокко в українському мистецтві поширився на різні види мистецтва, на літератупу, архітектуру, живопис, літературу, музику. Ми наголосили на тому, що, попри складні історичні умови, у ХУШ столітті свого апогею досяг розвиток українського іконостасу як органічного компоненту мистецького синтезу, характерного для церковного мистецтва України. Особливу увагу ми приділили музичному мистецтву України ХУП-ХУШ століть, зупинившись на окремих жанрах народної й професійної музики. Ми проаналізували жанри народнопісенної творчості, наголосивши на жанровому розмаїтті народної музики. Ми також відмітили формування професійних музичних жанрів у ХУШ століття, пікреслили вклад філософа, просвітителя й педагога Г. Сковороди у становлення професійних музичних жанрів.