Розділ і (модуль а)

Тема 1. Теоретичні засади вивчення історії мистецтв. Зміст

1.1 Художня культура і мистецтво.

1.2. Поняття виду мистецтва

1.3. Поняття жанру мистецтва

1.4. Поняття стилю мистецтва

Ключові слова: культура, художня культура, мистецтво, вид мистецтва, жанр мистецтва, стиль мистецтва.

Цілі і завдання вивчення розділу.

Вивчення даного розділу дозволяє Вам:

• одержати теоретичні уявлення щодо сутності мистецтва як виду художньої діяльності, форми художнього мислення, типу творчості;

• ознайомитися з історією формування видів, жанрів та стилів мистецтва;

• володіти ключовими поняттями культура, художня культура, мистецтво, вид мистецтва, жанр мистецтва, стиль мистецтва.

Методичні рекомендації до вивчення теми 1.

При вивченні теми 1 слід звернути увагу на зміст теоретичних понять, що розкривають сутність феноменів художньої культури і мистецтва, звернути увагу на відмінності між поняттями виду мистецтва, жанру мистецтва та силю мистецтва.

Вивчаючи пункт 1.1. зверніть увагу на співвідношення естетико-мистецтвознавчих та культурологічних понять «художня культура» - «мистецтво», зۥясуйте теоретичний зміст кожного поняття, історичний та логічний звۥязок між ними. З цією метою зверніться до підручника: Кормич Л., Багацькій В. Теорія та історія культури ХХ століття. – К.: вид. ПАРАПАН, 2006. – Розд. 1У. Спробуйте відповісти на питання: у чому полягає значення мистецтва в історії людства? У чому полягають відмінності мистецтва від інших видів людської діяльності? Що обۥєднує мистецтво з іншими видами людської діяльності, типами творчості?

Вивчаючи пункт 1.2. , зупиніться на змісті поняття «вид мистецтва». Зверніть увагу на існування різних видів мистецтва. Спробуйте прояснити причини існування різних видів мистецтва. Чи виникають нові види мистецтва в сучасну добу? Для детального опрацювання даного питання зверніться до книги: Борев Ю. Эстетика. – М.: Искусство, 1993. – Розділ 4.

Вивчаючи пункт 1.3. зверніть увагу на зміст понять «жанр мистецтва». Спробуйте пояснити процеси жанроутворення в історії розвитку мистецтва. Для належного опрацювання даного питання зверністься до підручника Борев Ю. Эстетика. – М.: Искусство, 2003. – Розділ 5.

Вивчаючи пункт 1.4. зверніть увагу на зміст понять «стиль мистецтва». Спробуйте відповісти на питання: Із чим повۥязане виникнення стилів мистецтва? У чому полягають відмінності між жанром мистецтва і стилем мистецтва? Для відповіді на ці запитання зверніться до роботи Наливайко Д. С.: Искусство: направления, течения, стили. – К., 1981.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення теми. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять.

Художня культура є однією із найважливіших сфер культури людства. Художню культуру можна розуміти як окрему, самостійну сферу культури людства. У сучасній науковій літературі існує багато визначень художньої культури. У даному посібнику художня культура розглядається як утілення духовного світу людини в багатстві образів мистецтва, видів художньої діяльності, розмаїтті напрямків художньої творчості. Як синонімічне до поняття „художня культура” часто застосовується поняття „мистецтво”. Тим не менш художня культура і мистецтво – поняття різні за об’ємом, тому слід розрізняти їх.

Мистецтво – центральна ланка художньої культури, сукупність видів художньої діяльності, стилів і жанрів художньої творчості

Художню культуру утворює, з одного боку, мистецтво як система видів художньої діяльності, як система стилів і жанрів художньої творчості. З іншого боку до складу художньої культури входить сукупність художніх цінностей разом із певною системою їх відтворення, функціонування та зберігання. До художньої культури певної епохи належать:

• Сукупність художніх творів (художніх цінностей)

• Сукупність технологій художнього виробництва

• Сукупність творчих об’єднань митців

• Сукупність творчих навчальних закладів

Прочитайте наступний матеріал і випишіть назви видів мистецтв, що утворювалися історично в ході культурного розвитку людства.

Мистецтво розвивається як система видів художньої діяльності, система жанрів та стилів.

Вид мистецтва виникає історично, на тлі багатовікового використання людиною у власній практичній діяльності певного матеріалу, творчого пошуку засобів художньої виразності, засобів утілення змісту. Слово „мистецтво” походить від грецького „techne” – техніка. Власне вид мистецтва історично виникає, у прямому розумінні, як техніка, тобто досконала робота, досконале вміння обробки певного природного матеріалу з метою створення речей. Ще у часи прадавніх культур виникло мистецтво обробки каменю, мистецтво малюнку, мистецтво оздоблення тощо. Елементи виду мистецтва також виникали як елементи культу (акторська гра, музичне виконавство, пісні, танок як елементи містерій).

Подібно до інших елементів культурної системи, мистецтво тривалий час існувало в умовах духовного синкретизму, було органічно об’єднано з релігією, магією, культом, трудовими процесами, полюванням тощо. Давні греки називали „мистецтвом” будь-яку діяльність, яка виконується людиною на основі знання розумних законів (традицій) та відмічена досконалістю. „Мистецтвом” у розумінні греків була як скульптура, так і політична діяльність, як поезія, так і мистецтво керування морськими судами.

У ході історичної еволюції склалася система видів мистецтва, до складу якої входять:

архітектура, скульптура, живопис, театр, музика, література, хореографічне мистецтво, кіно-, телемистецство, дизайн.

Кожен вид мистецтва у ході багатовікового розвитку набув певних переваг у зображенні тих чи інших аспектів буття. Так, досить тривалий час (до 20 століття) перевага у зображенні кольорового багатства світу належала живопису; потужними вербальними засобами детального відтворення різночасових подій за допомогою „розповіді” володіло мистецтво літератури; наочне відображення сюжету за допомогою дії, тобто за допомогою акторської гри та оздоблення сцени було доступне театру. Безпосередні почуття здатні передати „безпредметне” мистецтво музики та хореографічне мистецтво. У 20 столітті завдяки технічним винаходам виник синтетичний вид мистецтва – кінематограф. Кінематограф поєднав у своїх засобах мистецтво зображення, мистецтво кольору, мистецтво слова і мистецтво звуку. До всього зазначеного кінематограф додав власні художні засоби технічного походження – ракурс та монтаж.

Прочитайте наступний матеріал і випишіть теоретичне визначення жанру. Занотуйте види жанрів за тематичними та функціональними ознаками.

Жанр – поділ будь-якого виду мистецтва за тематичними або функціональними ознаками. У кожному виді мистецтва існує розгалужена система жанрів, які виникають у ході історичного функціонування мистецтва, еволюції видів художньої творчості в історії культури.

За тематичними ознаками у такому виді мистецтва як живопис виокремлюються:

Портрет, пейзаж, натюрморт, історичний живопис, побутовий живопис та багато інших жанрів.

За функціональними ознаками у мистецтві кінематографу виокремлюються:

Хронікальне кіно, документальне кіно, художнє кіно, наукове кіно, навчальне кіно.

За тематичними (сюжетними) ознаками у художньому кіно можна визначити:

Мелодрама, комедія, мюзикл, детектив, історичне кіно, казкове кіно.

Прочитайте наступний матеріал і випишіть теоретичне визначення стилю. Зверніть увагу на існування епохальних стилів мистецтва.

Стиль - об’єднання певної кількості видів мистецтва на основі художньо-естетичної програми.

Стилі мистецтва, які об’єднують певну кількість видів мистецтва відрізняються оригінальністю, навіть унікальністю художньої мови, тяжінням до певних жанрів тощо. Стилі виникають у художній культурі, починаючи з 17 століття. Існування стилю мистецтва – ознака самодостатності художньої культури, свідчення виокремлення системи видів і жанрів мистецтва від стану духовного синкретизму або духовної залежності. У такому випадку програма стилю виступає своєрідним філософським обґрунтуванням художньої творчості. Зокрема програма стилю визначає завдання мистецтва, намічає шляхи його розвитку, відмежовується від мистецтва минулих років як застарілого, формує уявлення щодо справжніх ідеалів мистецтва. Часто з викладенням програмних положень у формі маніфестів виступають молоді митці, творці нового стилю (наприклад, маніфести західноєвропейських романтиків 19 століття або відомі маніфести футуристів на початку 20 століття).

У контексті історії світової художньої культури існували так звані епохальні стилі – бароко (17 століття), класицизм (18 – початок 19 століття) та романтизм (кінець 18 – перша половина 19 століття). Епохальні стилі об’єднали своєю програмою майже всі види професійного мистецтва свого часу та поширилися на художню культуру більшості європейських країн. З кінця 19 століття виникали нові стилі мистецтва. Нові стилі мистецтва не набували епохального значення, а натомість об’єднували певною програмою окремі види мистецтва. Наприклад, імпресіонізм у кінці 19 століття поширився на музику, живопис та літературу. Стиль модерн на початку 20 століття посів значне місце в мистецтві архітектури. У 20 столітті поняття стилю зберігає своє значення, набуте у минулому. Разом із тим поняття стилю застосовують для характеристики творчої манери окремого митця, майстра, навіть для характеристики окремого періоду його творчості.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте теоретичний зміст поняття «мистецтво».

2. Розкрийте співвідношення понять художньої культури та мистецтва.

3. Назвіть відомі Вам види мистецтва. Складіть хронологічну таблицю виникнення видів мистецтва

4. Дайте визначення стилю мистецтва. Складіть хронологічну таблицю виникнення стилів

5. Назвіть відомі Вам стилі мистецтва.

Висновки по темі 1. Під час вивчення теми 1 були проаналізовані найважливіші теоретичні поняття, необхідні для подальшого вивчення історії мистецтв. Була звернена увага на часткову спорідненість понять художньої культури та мистецтва, в той же час був зроблений наголос на необхідності розрізнення даних понять як за обۥємом, так і за змістом. Поняття художньої культури є похідним від фундаментального поняття культури; поняття мистецтво за теоретичним змістом та практикою використання є підпорядкованим поняттю художньої культури. Таким чином у ході подальшої роботи слід чітко усвідомлювати логічну ланку «культура» - «художня культура» - «мистецтво».

Поняття виду, жанру та стилю мистецтва в теоретичному аспекті є похідними від поняття мистецтва. Для чіткого усвідомлення поняття виду мистецтва було вказано на історико-генетичний зв۱язок мистецтва як форми художньої діяльності із формами трудової діяльності людини. Було показано, що у прадавні часи мистецтво виникало як досконала робота, практика обробки певного матеріалу, прагнення щодо оптимального втілення змісту. Сучасна теорія розглядає процеси формування видів мистецтва, з одного боку, в широкому контексті, з точки зору творчого потенціалу труда і, з другого боку, у вузькому контексті, з точки зору дифференціації видів труда, форм культурної практики, формування практичних вмінь щодо обробки певного матеріалу. У ході викладення матеріалу підкреслено, що сучасне мистецво, розвиваючись як система видів, зберігає, з одного боку прадавній зв۱язок із формами трудової діяльності. З іншого ж боку, тисячоліття історичного розвитку художньої діяльності сприяли накопиченню засобів художньої виразності, форм утілення образного змісту. Поняття жанру вказує на історичний розподіл видів мистецтва за формами соціального функціонування, художніми засобами втілення тієї чи іншої теми. Сучасні види мистецтва володіють розгалуженою системою жанрів. Слід звернути увагу на те, що жанр є варіативною структурою. У ході історичного розвитку мистецтва жанр постійно виявляє тенеденції як до збереження художніх традицій, засобів художньої виразності, так і до іх оновлення.

Виникнення стилю вказує на набуття мистецтвом самостійності та самодостатності. У цьому сенсі стиль є більш пізнім історичним феноменом у порівнянні з видом або жанром мистецтва. Стосовно мистецтва та художньої культури стиль функціонує як своєрідна художньо-естетична і практична програма, котра, з одного боку, зумовлює наявність художньо-естетичного ідеалу творчості, з іншого боку, містить певний набір засобів художньої виразності. Завдяки такому поєднанню теоретичних та практичних важелів стиль мистецтва у унікальним мистецьким феноменом. Стиль мистецтва сприяє формуванню самобутності та оригінальності творчої манери митця. Під час сприйняття стиль виявляє комлекс художніх здобутків тієї чи іншої епохи. Ми вказали на існування епохальних стилів мистецтва, зазначили, що в сучасній теорії мистецтва поняття стилю частково зберігає значення, набуте в практиці мистецтва минулих століть. Утім сучасне мистецтво відмічене стильовим синкретизмом, відтак теоретичне поняття стилю в наш час потребує подальших уточнень.