Тема 5. «Мистецтво Київської Русі»

Зміст

1. Питання формування української народності та держави Київська Русь

2. Вплив християнства на формування культури Київської Русі

3. Твори релігійно-морального спрямування часів Київської Русі

4. Храмова архітектура Київської Русі

5. «Слово о полку Ігоревім» як взірець лицарської поезії часів Київської Русі

Ключові слова: українська народність, держава Київська Русь, культура, мистецтво, види мистецтв, жанри мистецтв

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

• одержати знання щодо історичних подій, повۥязаних із становленням української народності, держави Київська Русь

• ознайомитися з досягненнями мистецтва доби Київської Русі, вивчити моменти спорідненості та відмінності мистецтва Київської Русі від мистецтва європейських країн часів Середньовіччя;

• володіти ключовим поняттям «мистецтво Київської Русі», бути обізнаними в розмаїтті видів та жанрів українського мистецтва доби Київської Русі

Методичні рекомендації до вивчення теми 5. При вивченні теми пۥять слід звернути увагу на особливості становлення української народності, розвитку держави Київська Русь, акцентувати моменти самобутності національних традицій українського народного мистецтва.

Вивчаючи пункт 5.1. зверніть увагу на історичні процеси формування української народності, проаналізуйте витоки словۥянської культури, визначте ті цивілізаційні процеси, що зумовили переплетіння культур у Київській русі. Для належного опрацювання даного питання зверність до підручника: Історія української культури / Упорядник І. Крипۥякевич – К.: «Либідь», 2002. – 656 с.

Вивчаючи пункт 5.2. проаналізуйте вплив християнства на формування культури Київської Русі. Зверніть увагу на синтез традицій язичницького та християнського мистецтв як характерну особливість художньої культури часів Київської Русі. Чи є характерним синтез язичництва та християнства для мистецтва європейських країн середньовічної доби? Аргументуйте відповідь на прикладах з історії українського мистецтва, для чого зверністься до роботи: Уманцев Ф. С. Мистецтво Давньої України. – К.: «Либідь», 2002.

Вивчаючи пункт 5.3. зверніть увагу на просвітницьку діяльність київськиї правителів та мислителів, проаналізуйте комплекс питань особистого та суспільного життя, котрі стояли в центрі уваги авторів літературних творів та укладачів літописів. Для опрацювання даного питання зверністься до підручника Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 5.4. зверніть увагу на вплив традицій візантийського мистецтва на храмову архітектуру Київської Русі. Проаналізуйте значення храму як центру релігійного, культурного, життя, просвітницько-виховної діяльності часів Київської Русі. Для належного опрацювання даного питання зверність до підручника Масол Л. М. Художня культура України. – К. : «Вища школа», - 2002. – Розд.І.

Вивчаючи пункт 5.5. ознайомтесь зі змістом поеми «Слово о полку Ігоревим», визначте сюжет, акцентуйте героїко-патріотичні та ліричні мотиви твору.

Навчальний матеріал

Уважно прочитайте та законспектуйте наступний текст. Випишіть назви та географічне розташування племен та народів, що розташовувалися на території сучасної Україні у УІ – УП ст.

Усвідомлення культури та мистецтва рідної країни завжди становить собою особливий інтерес. Україна протягом тисячоліть була пов’язана з культурами східних і західних народів. Тому цілком закономірно, що з самого початку українська культура й українське мистецтво набували складного, багатовимірного змісту.

Формування української народності і її духовної культури пов’язане з витоками давньої слов’янської історії, з тими цивілізаційними процесами, які визначили переплетіння культур у Київській Русі. Нагадаємо, що до початку першого тисячоліття нашої ери в різних географічних зонах України мешкали відмінні один від одного мовою й культурою народи.

Кочівники владарювали на степових просторах. Прагнучи до захвату нових територій, ці чужинці з заходу прагнули до створення політичних структур (Геродот згадує про «царських» скіфів, які збирали данину зі скіфів-землеробів). Проте племена ворогували між собою й руйнували в безкінечних війнах власні політичні утворення. На півдні, на вузькій смузі Чорноморського узбережжя, розвернули міську цивілізацію греки. У ІV столітті до н.е. для грецьких міст на українському узбережжі Чорного моря, вздовж Бугу й Дністра, почався час розквіту. Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей сприяли культурному розвиткові периферії, але, незважаючи на це, протягом віків залишались грецькими колоніями. Північний схід, захищений лісами й болотами, населяли землеробські племена. Населення цього краю не знало політичної організації, було слабким у воєнному відношенні. Проте, починаючи з VI ст. н.е., разом з переміщенням центру історичних подій з Причорномор’я і степів на лісисті рівнини, ці землеробські племена стають усе більше помітними.

У VII ст. н.е. східні слов’яни зосередились на правому березі Дніпра. З часом вони утворили близько 14 племінних союзів, найважливішими серед племен були поляни, древляни, уличі, тиверці та ін. Спочатку східні слов’яни не мали централізованої влади. Племена й роди, на чолі яких стояли патріархи, об’єднувались завдяки поклонінню спільним богам, а життєво важливі питання вирішували шляхом згоди. Перший поштовх розвиткові культурних і торговельних зв’язків східних слов’ян дали купці зі сходу, зокрема арабо-мусульмани. Потім, у VIII столітті, до торговельних стосунків зі слов’янами додались тюркські племена хазарів. Поступово виходячи з ізоляції, східнослов’янські племена відкривали нову сторінку власної історії. Торговельно-економічні, політичні й воєнні процеси, що відбувалися, потребували централізації у вигляді політичної влади, державності. Централізована влада виникає у східних слов’ян у вигляді демократії грецького типу, коли на чолі держави стоїть талановитий полководець або князь.

Законспектуйте наступний текст. Зверніть увагу на геополітичні та ідеологічні чинники, котрі обумовили своєрідність культури та мистецтва Київської Русі.

Мистецтво Київської Русі звертає увагу на ті особливості культурно-історичного розвитку Київської Русі, які визначили специфіку її художньої культури й оригінальність мистецтва.

Держава Київська Русь проіснувала з кінця V до ХІІІ століття. У ХІ – ХІІ століттях Київська Русь стає однією з наймогутніших держав Європи з високим рівнем самобутньої культури. Контакти з країнами Заходу і Сходу значно збагатили племінні звичаї й обряди. Завдяки своєму географічному положенню Київ був найбільшим транзитним вузлом на найбільшій території біля Дніпра. Подорожуючи вниз по Дніпру, можна було прийти до Чорного моря й потім Константинополя, найбагатшого міста у всьому християнському світі того часу (цей шлях у літописах називався «дорогою з варягів у греки»).

Завдяки успішним походам вплив київських князів був великим. Так, завоювання князя Святослава (957 – 972) відкрили для слов’янської колонізації землі між Волгою й Дунаєм.

В ІХ – Х століттях Русь традиційно була пов’язана з Константинополем і зі слов’янами Центральної Європи й Балканського півострова. Ці зв’язки значною мірою визначили орієнтацію Київської Русі на східно-християнський світ. Хрещення Русі, яке звичайно пов’язують з іменем київського князя Володимира (988 р.), почалось ще в ІХ столітті, а повернення народу до християнської релігії тривало до ХІV століття. Християнство в умовах слов’янської Русі, змінившись крізь призму національних звичаїв і язичницьких вірувань, набуло особливого вигляду.

Життя землероба, як відомо, тісно пов’язане з природою. Язичницькі боги давніх слов’ян (Перун, Даждьбог) уособлювали владу стихій, і відмовитися від них позначало поставити під удар власне існування. Проте, як зазначається багатьма дослідниками, перехід до нової релігії здійснювався безболісно – християнство не знищило язичництво, а скоріше пристосувалось до нього.

Говорячи про київський період, необхідно відзначити просвітницьку діяльність багатьох київських правителів. Так, досвідчений правитель Ярослав Мудрий (978 – 1054) був тісно пов’язаний з королівськими домами Європи. Ярослав заснував велику публічну бібліотеку, до часу його правління відноситься найдавніший рукопис Євангелія. Син Ярослава Мудрого Святослав (1024 – 1076) випустив у світ «Ізборник» – книгу, складену з перекладів на слов’янську мову творів Батьків церкви (найвідоміших теоретиків християнського учення Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Августина та ін.).

Київська Русь була однією із найбільш культурно розвинених країн Середньовічної Європи. Ще до прийняття християнства в Київській Русі існували правові і моральні норми, язичницька релігія та писемність. Подібно до мешканців інших країн, для мешканців Київської Русі актуальними були питання сенсу життя, цілей людського існування, історичної долі власного народу. Ці та інші сенсові проблеми та засоби їх розв’язання втілювалися в міфах, народній творчості, у звичаях та ритуалах.

Починаючи з 10-11 століть роздуми над проблемами культури починають здійснюватися у контексті християнства, християнських цінностей, християнського світогляду. Слід відмітити, що духовні здобутки Київської Русі у той час зазнали значного впливу з боку античності. Своєрідним „провідником” античних ідей для Київської Русі була Візантія. Крім того, Київська Русь підтримувала торгові та економічні зв’язки з народами європейських країн, з країнами Близького Сходу, Кавказу та Закавказзя. Ці обставини також сприяли розширенню культурного досвіду східних слов’ян.

Прочитайте наступний матеріал. Випишіть назви морально-релігійних творів, проаналізуйте жанрові ознаки зазначних творів.

Культурне життя Київської Русі 11-12 століть було відмічене, з одного боку - розвитком комплексу мистецтв (архітектури, живопису, літератури, музики), а з другого – розвитком наукових знань, формуванням власної філософської традиції. У той час активно здійснювалися переклади відомих робіт античних філософів (Платона, Аристотеля) та впливових християнських мислителів, засновників християнського вчення та християнської філософії (Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна, Василія Великого).

У епоху 11-12 століть складалися географічні описи, літописи, опрацьовувались правові аспекти культури. Особливої популярності набували „Повчання” – твори морально-релігійного спрямування, котрі на прикладах із життя аналізували питання моралі, моральної поведінки, висвітлювали історичні події та суспільні відносини. Подібний твір морально-релігійного спрямування уклав київський князь Володимир Мономах, назва твору – „Повчання Володимира Мономаха дітям”. У цьому творі підкреслюється значення мирного життя у порівнянні з війною, заперечуються конфлікти у людських та міждержавних стосунках. Автор рішуче виступає проти смертної кари як такої дії, що суперечить нормам християнської моралі.

Відомими мислителями Київської Русі були Іларіон Київський та Данила Заточеник. Іларіон Київський був автором твору „Слово про закон і Благодать”. Відповідно до традицій того часу „Закон” означав Старий Заповіт, а „Благодать” – Новий Заповіт. Концепція Іларіона розглядала культурну історію як таку, у котрій реалізується Божественний задум. Тим не менш, у відповідності до богословських традицій, автор висловлював думки стосовно людської свободи, сенсу людського існування, божественної природи князівської влади, необхідності її наслідування.

Твори Данила Заточеника містять політичні та життєві поради новгородському князю Ярославу. Данила – прихильник та шанувальник розуму. Людському розуму підкоряється сила, а мудрість керує долею, вважав автор. Звертаючись до думок античних філософів, до авторитету Святого Письма Данила намагається возвеличити духовність, затвердити цінність мудрої, мислячої людини.

Особливо потрібно зупинитися на храмовій архітектурі Київської Русі. Як правило, в багаточисельних монастирях концентрувались основні сили учених-теологів того часу, над оздобленням храмів працювали найвідоміші будівники, архітектори, художники-майстри іконопису. Спочатку церковні архітектори приїжджали з Візантії й передавали секрети майстерності місцевим будівникам. Потім київські майстри самостійно споруджували храми, писали фрески й ікони, які ввійшли до золотого фонду світової культури (храм св. Софії в Києві, 1037 р.). Також костели Кракова, Любліна, Сандомирка були оздоблені київськими майстрами.

Визначним здобутком мистецтва Київської Русі був іконопис, що Україна. розвивається вже понад тисячу років. Ікони були першими зразками станового живопису в Україні. Аналізуючи ікону, слід звернути увагу, що ікона є предметом релігійного культу, своєрідним «містком», що звۥязує світ людських почуттів зі світом потойбічним, духовним. Центральне місце в давніх іконах посідали образи людей, Ісуса Христа, Богоматері, святих. Найбільш знаними давніми іконами є «Богоматір Велика Панагія», «Ангел – золоте волосся», «Спас Нерукотворний».

Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра, важлива складова мистецтва рукописної книги. Кажучи сучасною мовою, книжкова мініютюра є ілюстрацією до тексту книги. Невеликі розміри художньої ілюстрації диктують особливі вимоги щодо її створення – лаконічність, змістовніть, виразність малюнку. Мистецтво створення рукописної книги було тривалим і складним, відтак книги за часів Київської Русі були спражніми витворами мистецтва і цінилися дуже дорого. Князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі в Києві бібілотеку та скрипторій (центр книгописання). Еайдавнішою рукописною книгою часів Київської Русі є «Остромирове євангеліє», написане дияконом Григорієм в 1056-1057 рр. на замовлення новгородського посадника Остромира. У цій книзі на окремих аркушах уміщено мініатюри із зображеннями євангелістів Іоанна, Марка та Луки.

Для становлення культури величезне значення мали літописи. Літопис у Київській Русі був насичений прагненням усвідомити поточні події через звернення до минулого. Літописці звертались до найрізноманітніших джерел – усних оповідей, фольклору; для стилю літописів характерні пряма мова героїв, публіцистичні прийоми, використання прислів’їв та приказок. У Києві літописи записувались ігуменом Києво-Печерської лаври Никоном; з’явились літописці і в Новгороді. У ХІІ столітті києво-печерський монах Нестор зібрав літописні зведення воєдино. Цей твір отримав назву «Повість временних літ».

Вершиною літературної творчості того часу вважається «Слово о полку Ігоревім» (кінець ХІІ століття). У цій героїчній поемі, пов’язаній з поетикою української культури, відображена народна символіка, міфологія, розкриті звичаї, на основі яких утверджувались моральні вимоги й лицарські традиції захисників Вітчизни.

Київська Русь була однією із найбільш культурно розвинених країн Середньовічної Європи. Ще до прийняття християнства в Київській Русі існували правові і моральні норми, язичницька релігія та писемність. Подібно до мешканців інших країн, для мешканців Київської Русі актуальними були питання сенсу життя, цілей людського існування, історичної долі власного народу. Ці та інші сенсові проблеми та засоби їх розв’язання втілювалися в міфах, народній творчості, у звичаях та ритуалах.

Питання самоперевірки

1. Визначте хронологію розвитку держави Київська Русь

2. Проаналізуйте значення прийняття храстиянства для розвитку держави Київська Русь

3. Проаналізуйте вплив мистецтва Візантії на культуру і мистецтво Київської Русі.

4. Назвіть види і жанри мистецтва доби Київської Русі. Підкресліть їх вплив на формування української культури.

5. Проаналізуйте зміст поеми «Слово о полку Ігоревим», акцентуйте культурно-історичне та художнє значення даного твору

Висновки по темі 5. У ході вивчення теми були проаналізовані процеси історичного формування української народності та держави Київська Русь. Зроблений наголос на багатоскладності культури та мистецтва Київської Русі, вказано на обۥєктивну складність цивілізаційних процесів, націлених на формування централізованої держави. Показане культурне значення прийняття християнства, підкреслений високий рівень економічного, політичного, культурно-мистецького розвитку держави Київська Русь у Х-ХП століттях. Показано поступове «визрівання» морально-етичної, державницької, просвітницької проблематики в контексті літописів та творів релігійно-філософського спрямування. На цьому тлі проаналізована просвітницька та літературна діяльність київських правителів, мислителів, релігійних діячів Х-ХП століть, дана оцінка їх особистому вкладу в розбудову культури і мистецтва Київської Русі, формування культурно-мистецьких традицій.

У ході опрацювання теми проаналізований розгалужений мистецький комплекс, характерний для Київської Русі, акцентований складний культурний синтез, покладений в основу мистецтва Київської Русі. Показаний вплив античних та візантійських традицій, що зумовили своєрідність українського мистецтва часів Київської Русі. На особливу увагу заслуговує літературний памۥятник кінця ХП століття поема «Слово о полку Ігоревим». Показаний історичний контекст створення даного твору, його героїко-патріотичні та ліричні складові.