2. Розвиток фінансової науки в Україні

Правильно розкрити історію української фінансової думки можливо лише за умови врахування загальних і специфічних тенденцій у розвитку фінансової науки в Україні. Загальні тенденції пов'язані зі становленням і розвитком капіталістичної ринкової економіки, прогресом світової економічної науки, зокрема фінансової. Ці тенденції по-різному проявилися в першій і другій половинах XIX ст. Своєрідною межею слугує відміна кріпацтва в Російській імперії в 186І р., у зв'язку з чим значно пожвавлюється наукова робота, її масштабність, з'являється зацікавленість широких кіл громадськості до фінансових питань. Фінансові реформи 80—90-х років М.Х. Бунге, І.А. Вишнеградського та СЮ. Вітте, з одного боку, спиралися на солідний доробок фінансової науки, а з іншого - давали могутній імпульс для її подальшої розробки, в тому числі і в історичному аспекті. "У другій половиніXIX ст. наша фінансова наука розростається у велику гілку суспільних знань з багатою літературою і підготовленими підручниками та порадами",- констатував професор М.М.Соболев.

Специфічні тенденції розвитку фінансової науки в Україні визначалися особливостями становища та розвитку української економіки: відсутністю державності протягом кількох століть і відокремленістю від сусідніх країн - Австро- Угорщини та Польщі. Через це, по-перше, українська наука сприймалася як несамостійна, несамобутня, "розчинена" в економічній думці метрополії; по-друге, зберігалися регіональні відмінності у формуванні та розвитку фінансової науки; по- третє, прикладні, історичні й інші аспекти дослідження фінансів тісно пов'язувалися з проблемами національного самовизначення, зміцнення національних елементів у провідних галузях економіки, піднесення добробуту населення; по-четверте, важливими осередками розвитку нашої національної думки і видавничої справи ставали культурні центри метрополій та інші міста за межами України (Петербург, Москва, Будапешт, Відень. Варшава, Краків, Прага, Париж, Женева, Берлін та ін.).

Переплетіння загальних і специфічних для розвитку фінансової науки тенденцій, певне "накладання" їх одна на одну зумовили притаманні лише українській фінансовій думці особливості. Серед них - дослідження географічного розподілу державних доходів і витрат у Російській імперії (а потім - у СРСР) з метою з'ясування місця та ролі в цьому процесі України.

Важливою сторінкою в історії української фінансової думки стала діяльність Комісії з вивчення фінансових справ, Заснована в березні 1926 р. в складі соціально- економічного відділу Української академії наук і очолювана академіком Л.М. Яснопольським, вона вела активну роботу в галузі дослідження фінансів. "Завдання Комісії полягає в тому, щоб згрупувати навколо себе всі ті наукові сили - старі та молоді - на території України, які працюють у царині питань фінансових, грошового обігу, кредиту та банківської економіки, - наголошував Л.М. Яснополъсъкий.

У дослідженні фінансів СРСР і окремих союзних республік, і насамперед України, зусилля науковців концентрувалися на з'ясуванні специфіки радянської фінансової системи, пов'язаної з особливостями соціальної й економічної політики держави, проблем формування та розвитку податкової системи, структури бюджету та його поділу на загальносоюзний, ре-публіканські та місцеві бюджети, фінансування народного господарства тощо. Серед розробок деяких із названих проблем відзначимо статті Л.М. Яснопольського про фінансові та кредитні установи України, особливості фінансово-кредитної політики в окремих галузях економіки республіки, В.Ф. Яновського "Конвенційні тарифи СРСР", В.М. Доброгаева "Географічний розподіл державних і місцевих прибутків і видатків по округах України".