- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів.
- •1. Предмет фінансової науки
- •2. Сутність і відмінні ознаки фінансів
- •3. Функції фінансів
- •4. Призначення та роль фінансів
- •Тема 2. Генезис і еволюція фінансів
- •1. Об'єктивні історичні передумови виникнення і розвитку фінансів.
- •2. Етапи еволюції фінансів.
- •Тема 3. Становлення та розвиток фінансової науки
- •1. Еволюція фінансової науки.
- •2. Розвиток фінансової науки в Україні
- •3.Новітні уявлення вітчизняних вчених про розвиток фінансової науки
- •Тема 4. Фінансове право і фінансова політика
- •3. Організаційні основи функціонування фінансової системи
- •4. Фінансова політика як важлива складова економічної політики держави
- •5. Фінансовий механізм і його елементи
- •Тема 5. Податки. Податкова система План.
- •1. Сутність і функції податків
- •2. Елементи системи оподаткування
- •3. Класифікація податків
- •4. Податкова політика і принципи оподаткування
- •Тема 6. Бюджет і бюджетна система.
- •1. Державний бюджет: суть та призначення
- •3. Бюджетна система та державний устрій держави
- •4. Бюджетний процес
- •Тема 7. Бюджетний дефіцит План.
- •1. Поняття бюджетного дефіциту
- •2. Критерії класифікації основних видів бюджетного дефіциту.
- •3. Джерела погашення бюджетного дефіциту.
- •Тема 8. Державнийкредит План.
- •1. Походження, сутність і функції кредиту
- •2. Форми та різновиди кредиту.
- •3. Державний кредит і державний юорг
- •Тема 9. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове
- •1. Місцеві фінанси в економічній системі держави
- •2. Місцеві бюджети - фінансова основа місцевого самоврядування
- •3. Збалансування місцевих бюджетів
- •Тема 10. Соціальні позабюджетні фонди
- •1. Призначення і роль державних централізованих цільових фондів
- •2. Особливості формування соціальних позабюджетних фондів та напрями їх використання.
- •Тема 11. Фінанси суб'єктів господарювання
- •1. Фінансові відносини суб'єктів господарювання
- •2 Фінансові ресурси підприємств, їх склад і джерела формування
- •3. Фінанси комерційних підприємств: їх види та зміст на них фінансової роботи
- •4. Особливості фінансів некомерційних підприємств
- •Тема 12. Фінанси домогосподарств План.
- •1. Економічна сутність фінансів домогосподарств
- •Тема 13. Страхування і страховий ринок
- •1. Особливості фінансови відносин у сфері страхування.
- •2. Форми страхових фондів і організація страхування.
- •3. Страховий ринок і його структура
- •Тема 14. Фінансовий ринок План.
- •1. Призначення фінансового ринку
- •2. Характеристика основних видів фінансового ринку
- •Тема 15. Фінансовий менеджмент План.
- •1. Сутність фінансового менеджменту
- •4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •Тема 16. Міжнародні фінанси План.
- •1. Сутність і призначення міжнародних фінансів
- •2. Міжнародні фінансові організації і міжнародні фінансові інституції
- •3. Міжнародний фінансовий ринок
- •Тема 17. Фінансова безпека держави План.
- •1. Сутність фінансової безпеки держави.
- •2. Показники, які визначають фінансову безпеку держави.
- •Тема 18. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •1. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини
- •Тема 19. Фінанси Європейського Союзу План.
- •1. Передумови економічної інтеграції в Європі.
- •2. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •3. Бюджет Європейського Союзу.
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів. 6
3. Класифікація податків
Краще з'ясувати сутність податків і їх вплив через податковий механізм на економіку можливо завдяки класифікації податків за певними ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки; за методом справляння; за способом утримання. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі або опосередковані
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяг таких податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування (податкової бази). Прямі податки в своїй основі мають або особистість, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від доходів. Виходячи з цього, прямі податки поділяють на дві підгрупи: особисті і реальні. Різниця між ними полягає в пріоритетності платника і об'єкта оподаткування. При особистому оподаткуванні первинним явищем виступає платник, а вторинним - об'єкт оподаткування. При реальних податках первинним виступає об'єкт оподаткування, а вторинним - платник.
Особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника і залежать від його доходів (податок на прибуток, прибутковий податок, податок на промисел).
Реальні податки - це податки, які передбачають оподаткування майна, виходячи із зовнішніх ознак; платниками виступають власники цього майна незалежно від їх доходів (податок на землю, податок з власників транспортних засобів, майнові податки).
Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визнається найсправедливішим.
За непрямого оподаткування об'єктом є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платники прямо не залежить від його доходів, причому, конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями.
Формально непрямі податки справляються по пропорційних ставках. Кожний фактичний платник податку сплачує при купівлі товару однакову суму податку, незалежно від отримуваного доходу. Але за своєю сутністю непрямі податки регресивні, так як чим вищий дохід, тим меншою є питома вага цих податків в доході споживача і, навпаки, чим нижче дохід, тим більша питома вага даних податків. Тому непрямі податки вважаються соціальне несправедливими, фіскальними.
Разом з тим непрямі податки мають низку істотних переваг:
- ці податки сплачує багато платників і широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету;
простота уплати і регулярність надходження до бюджету;
утримання і контроль сплати непрямих податків не потребує розширення податкового апарату;
вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілові податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності;
застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.
Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
Податок на додану вартість за своєю економічною сутністю є універсальним акцизом. Суб'єктами податку є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не під час отримання доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз - при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:
у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень;
введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади;
упровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.
Місцеві податки сплачуються юридичними та фізичними особами, які одержують доходи, володіють майном на даній території або землею, займаються певним видом діяльності або використовують майно, що перебуває у розпорядженні місцевого самоврядування. Співвідношення між місцевими й загальнодержавними податками в різних країнах складається по-різному. Це зумовлено рівнем розвитку місцевого самоврядування ,економічним становищем у державі, традиціями суспільного життя.
За методом справляння податки бувають: розкладні та квотарні, або окладні.
Розкладні податки - це історична форма справляння податків. Вона відповідала низькій податковій техніці. Механізм оподаткування був наступним: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка необхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями залежно від обраного масштабу. Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив до кожного платника відповідну суму нарахованого податку.
За квотарних, або окладних, податків для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або об'єкта оподаткування, і ставок (квот) податку.
Розрізняють три способи утримання податків: 1) біля джерела отримання доходу; 2) на підставі декларації; 3) на підставі платіжного повідомлення.
Перший спосіб - використовується в процесі стягнення податків і зборів із заробітної плати і доходів громадян від здійснення трудових обов'язків.
Другий спосіб - стягнення податків на підставі декларації передбачає надання платниками даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування. При цьому існують значні можливості для ухилення від сплати податків. Стягнення податків на підставі платіжного повідомлення здійснюється лише у випадках, коли платник має сплатити суму нарахованих йому відповідними органами податків (наприклад, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості здійснюється фахівцями сільських Рад народних депутатів). В окремих випадках платник надає цим органам декларацію про фактичні чи прогнозовані розміри об'єкта оподаткування.