МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЛУГАНСЬКОЇ

ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЛУТУГІНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:

Зварювання під флюсом

Учня групи №303

Годовенко

За фахом: Електрозварник ручного зварювання

Викладач: Фісун Л. В.

Майстер в/н Овчиннікова В. П.

м.Лутугіне

2011 рік.

Зміст

1. Вступ

   • 1.1 Історія розвитку зварювання

2. Схеми основних процесів зварювання з використанням флюсів

   • 2.1 Дугове зварювання по флюсу.

   • 2.2 Процес дугового зварювання з магнітним флюсом

3. Роль флюсу при зварюванні

   • 3.1 Вплив флюсу на хімічний склад металу шва.

   • 3.2 Вплив флюсу на стійкість швів проти утворення пір.

   • 3.3 Вплив флюсу на стійкість швів проти утворення тріщин кристалізацій.

4. Класифікація флюсів

   • 4.1 Флюси для зварювання низьколегованних сталей.

   • 4.2 Флюси для зварювання середньолегованих сталей.

   • 4.3 Флюси для зварювання високолегованих сталей

   • 4.4 Керамічні флюси

5. Охорона праці

   • 5.1 Вентиляція

   • 5.2 Засоби індивідуального захисту

   • 5.3 Електробезпека

   • 5.4 Протипожежні заходи

6. Література

1. Вступ

Історія розвитку зварювання

Зварюванням називається процес отримання нероз'ємного з'єднання матеріалів шляхом місцевого, або загального, нагріву зварювальних кромок деталей до пластичного, або розплавленого, стану.

Зварювання може бути виконано з використанням або без використання механічного стикування зварювальних деталей.

Міцність зварного з'єднання забезпечується атомними або молекулярними зв'язками. Важливе значення має при цьому взаємна дифузія атомів речовини зварювальних матеріалів.

Сучасна зварювальна техніка располагає великим різновидом способів зварювання. Найбільше розповсюдження отримало електродугове зварювання, при якому місцевий нагрів зварювальних кромок здійснюється теплом електричної дуги. Явище електродугового розряду вперше було відкрито у 1802 році російським вченим, професором фізики Пітербуржської медико-хірургічної академії Василієм Владимировичем Петровим. В своїй праці він не тільки описав явище електричної дуги, але й передбачив можливість використання тепла, виділеного дугою, для плавлення металів.

Таким чином В.В. Петров першим вказав на можливість електричного плавлення металів. Однак це відкриття не знайшло практичного застосування та розвитку в умовах низького рівня техніки.

У 1882 році талановитий російський винахідник Миколай Миколайович Бенардос розробив і запропонував практичний засіб використання електричної дуги для зварювання металів. По цьому засобу зварювання виконується електричною дугою збудженою між вугільним електродом і виробом. Де кілька пізніше, у 1882 році російський інженер - винахідник Н.Г.Славянов розробив спосіб зварювання за допомогою металевого електрода.

Цей засіб в наш час широко використовується в зварювальному виробництві крім того, М.М.Бенардос і Н.Г.Славянов розробили також основні положення другого способу зварювання: з декількома електродами, в середовищі захисних газів, контактна зварка. В 1929 році інженер - винахідник Д.А. Дульчевський розробив засіб автоматичного дугового зварювання під шаром флюсу.

У 1940 році цей спосіб був ретельно вивчений, розвинений і впроваджений в промисловості та будівництві.

У цьому велика заслуга Інституту імені Е.О. Патона. Інститут розробив теорію автоматичного зварювання, флюси і автомати для зварювальних робіт. Велику роботу провів інститут по широкому впровадженню автоматичного зварювання в промисловості. Ця робота продовжується і в наш час і інститут має тісний зв'язок з багатьма галузями народного господарства в яких використовують зварювальні роботи.

У період Вітчизняної війни і в післявоєнні роки зварювання отримало велике використання в воєнній техніці, виробництві зброї та боєприпасів і у відновлюючи роботах.

Зварювання зайняло важливе місце в різних галузях промисловості і будівництві завдяки своїм перевагам, перед іншими засобами виробництва виробів, наприклад, клепкою, литвом, ковкою і т.д.

Важливою перевагою зварювання була можливість при виробництві виробу вибирати його найбільш раціональну конструкцію і форму. Крім того, зварювання дозволяє економно використовувати метали і значно зменшувати відходи промисловості.

Зварювання знижує працеемність, так як потребує меншого об'єму робіт, ніж при клепці і литті.

Виключаються такі роботи, як розмітнє свердління отворів, складне формування. Особо відчутно зниження працеемності при виробництві крупно габаритних виробів.

Наприклад виробництво кожуха будівельної печі клепкою потребувало біля 170-200 днів. В наш час такий кожух збирають і зварюють за 70-75 днів.

Заміна литих корпусів і станин зварювально-літих формами штампозварених також дає ефективне зниження трудоемкості в заготовчих цехах і при послідуючій обробці. Це в свою чергу, знижує вартість виготовлення багатьох виробів.

Зварні з'єднання по міцності як правило не уступають міцності того метала з якого вироблені вироби. Зварювальні конструкції застосовують при виробництві виробів, працюючих при знакоперемінних та динамічних навантажень, при високих температурах і тисках.

Умови праці при зварюванні як по гігієні, так і по безпеці значно покращені чим при клепанні і особливо при литті.

У промисловості і будівництві застосовуються різні засоби зварювання. Найбільше застосування отримала зварювання правлінням, яка має слідуючи основні різновиди:

Електродугове зварювання, при якому розплавлення метала зварних кромок деталей і електроду (або присадочного матеріалу) проходить за рахунок тепла, видаленого електричною дугою. Електродугове зварювання можливо виконувати в ручну, полу автоматично і автоматично.

Ручне дугове зварювання виробляється двома засобами:

1) Засобом Бенардоса;

2) Засобом Славянова.

Зварювання засобом Бенардоса виконують слідуючим чином. Зварні кромки виробу приводить к зіткненню. Між не плавлячимся електродом (вугільним, графітовим, або вольфрамовим) і виробом збуджують електричну дугу. Кромки виробу і впроваджуваний в зону дуги присадочний матеріал нагрівають до плавлення і отримують ванночку розплавленого металу. Після затвердінні ванночки утворюється зварювальний шов.

Даний засіб використовується, як правило, при зварюванні кольорових металів і їх сплавів, а також на плавці твердих сплавів.

Зварювання засобом Славянова виконують за допомогою плавлячого електроду. Електродна дуга збуджується між металевим електродом і зварними кромками виробу. Це дає можливість металу електроду розплавлятися за рахунок тепла дуги і утворювати міцний суцільнометалевий шов. Утворюється загальна ванна розплавленого металу, яка охолоджується утворюючи зварний шов.

Автоматичне і полу автоматичне зварювання під флюсом здійснюється шляхом механізації основних рухів, виконуємих зварювальником подача електроду вздовж його осі в зону дуги і переміщення вздовж зварного шва.

При полу автоматичному зварюванні механізована подача електрода вздовж його осі в зону дуги, а переміщення електроду вздовж зварного шва виконує зварювальник в ручну.

При автоматичному зварюванні механізовані усі операції, необхідні для процесу зварювання. Розплавлений метал захищений від дії кисню та азоту повітря спеціальним гранулюючим флюсом. Підвищена продуктивність і гарна якість швів забезпечили широке застосування автоматичного і полу автоматичного зварювання під флюсом.

Електродугове зварювання в середовищі захисних газів виконується за таким принципом. Зона зварювання ізолюється від шкідливої дії кисню, азоту та інших складових частин повітря за допомогою інертних газів. Воно відрізняється тим, що замість флюсу захист розплавленого металу від окислення і азотування виконують струєю захисного газу.

Електрошлаковим зварюванням здійснюють плавлення зварювальних кромок і електрода теплом, видаленим струмом при походженні крізь розплавлений шлак. Крім того, шлак захищає розплавлений метал від дії повітря.

Електрично-контактне зварювання виробляється за допомогою тепла, видаленого струмом при проходженні крізь зварні кромки виробу. При цьому в місці доторкання кромок виділяється найбільша кількість тепла підогріваючи їх до зварювального стану. Послідуючим стисканням зварювальних кромок завершується зварювання. Газопресове зварювання виконується за допомогою газової горілці, полум'ям яким зварювальні кромки деталей доводять до пластичного стану після чого виконують стискання зварювальних деталей. Таким засобом застосовують при зварюванні труб та стержнів.