Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Системи бухгалтерського обліку сягають корінням іще античних часів. На всіх етапах свого розвитку вони забезпечували необхідну суспільно значущу інформацію для контролю за збереженням і ефективним використанням грошових та матеріальних засобів, за ходом господарських процесів та їх результатами.

Наукові основи побудови та ведення бухгалтерського обліку нерозривно зв'язані з винайденням та поширенням так званого подвійного запису. Більшість науковців (економістів і фінансистів) згодна, що з виникненням подвійного запису дані бухгалтерського обліку починали застосовувати також і для управління підприємствами.

Бухгалтерський облік нині є важливою частиною економічної науки, забезпечуючи необхідні для відображення господарської діяльності та контролю за її результатами дані. Він перетворився на міжнародну мову бізнесу і став обов'язковою передумовою успішної діяльності кожного підприємства.

Теорія сучасного бухгалтерського обліку включає цілу низку наукових дисциплін, в яких розглядаються методологічні та організаційні принципи його побудови, специфічні особливості його ведення на різних підприємствах і галузях народного господарства, використання облікової інформації для складання звітності, аналізу, контролю та управління в цілому. Проте засадні положення бухгалтерського обліку в будь-якій галузі господарства є майже однаковими. Вони і становлять основний зміст пропонованого підручника «Теорія бухгалтерського обліку».

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку і їх побудова. Види рахунків. Взаємозв'язок рахунків з балансом

На кожному підприємстві здійснюється величезна кількість різноманітних господарських операцій, кожна з яких відповідно впливає на баланс. А щоб зробити цей процес доступним та можливим для управління, господарські операції недостатньо реєструвати в книгах чи журналах: постає потреба у групуванні та систематизації цих операцій на засадах чітко визначеної методології та методики. Це потребує опрацювання спеціальних правил, затвердження в установленому порядку системи нормативно-правових актів, створення механізму накопичення, обробки та передавання облікової інформації, необхідної для здійснення процесу управління.

Процес накопичення інформації починається з моменту оформлення первинного документа. Створюється масив даних, який відбиває різноманітні факти виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Ці факти треба згрупувати в окремі масиви за відповідними ознаками та систематизувати за видами активів, власного капіталу й зобов'язань.

Рахунки, як і інші складові методу бухгалтерського обліку, мають свою історію. Спочатку їх розглядали тільки як сам процес підрахунку чогось: грошей, матеріалів і сировини, різних запасів тощо. Відтак того, хто підраховує, називали рахівником. Згодом того, хто веде рахункові книги, почали називати бухгалтером – від нім. Bush – гнига і halten – тримати.

Слово «бухгалтерія» має нині подвійне значення. Перше – це рахівництво, звітність, уміння вести рахункові книги. Друге – це структурний підрозділ підприємства, який повинен забезпечити всіх користувачів своєчасною і правдивою обліковою інформацією для управління і прийняття рішень.

Оцінюючи роль і значення рахунків у систематизації та накопиченні облікової інформації, необхідно підкреслити, що вони відіграють вирішальну роль у визначенні форми бухгалтерського обліку на кожному підприємстві. Жодна інша складова методу не впливає на вибір форми бухгалтерського обліку так, як це роблять рахунки.

Отже, рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

Призначення рахунків – служити засобом відображення та поточного контролю господарських операцій, що охоплюють наявність і рух господарських засобів, власного капіталу й зобов'язань, а також процесів, пов'язаних з використанням трудових ресурсів та фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву – кредит.

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо.

Слово «сальдо» походить від італ. saldo, що означає «розрахунок». Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об'єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для Обліку і контролю за наявністю та рухом активів (ресурсів) підприємства, за їх складом і розміщенням.

Активні рахунки відображають зміст активної частини балансу, відкривають їх на підстави Статей активу балансу.

Перший запис – початковий залишок (сальдо) в активному рахунку, як правило, позначаться у дебеті, тобто у лівій частині рахунку, що пояснюються розташуванням активу в лівій частині балансу.

Збільшення об'єкта обліку на активному рахунку записується за дебетом, а зменшені за кредитом.

Залишок (сальдо) на кінець місяця активного рахунку визначається за такою формулою:

Ск = Сп + Д^т – К, де

Ск – сальдо на кінець місяця;

Сп – сальдо на початок місяця'

– Д^т – оборот за дебетом рахунку; К^т – оборот за кредитом рахунку.

До активних рахунків належать:

10 Основні засоби; 20 Виробничі запаси; 23 Виробництво; 26 Готова продукція; 28 Товари;

30 Каса;

31 Рахунки в банках;

37 Розрахунки з різними дебіторами та інші рахунки.

Схему запису на активних рахунках можна подати так:

Сп – залишок ресурсів на
початок місяця
Збільшення ресурсів (+)	Зменшення ресурсів (–)
оборот за місяць	оборот за місяць
Ск – залишок ресурсів на
кінець місяця

Пасивні рахунки призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом капіталу, зобов'язань підприємства.

Вони відображають зміст пасивної частини балансу і відкривають рахунки на підставі статей пасиву балансу.

Початковий залишок (сальдо) на пасивному рахунку, як правило, записується за кредитом, тобто в правій частині рахунку, що пояснюється розташуванням пасиву в правій частині балансу.

Збільшення об'єкту на пасивному рахунку відображається у кредиті рахунку, а зменшення – у дебеті. Звідки можна зробити висновок, що порядок запису на пасивних рахунках протилежний запису на активних рахунках (див. табл. 5.2).

Залишок (сальдо) на кінець місяця пасивного рахунку визначається за формулою:

Ск = Сп+ К^т – Д^т

Прикладами пасивних рахунків можуть бути такі:

40 Статутний капітал;

42 Додатковий капітал;

43 Резервний капітал;

48 Цільове фінансування і цільові надходження; 50 Довгострокові позики; 60 Короткострокові позики;

63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками;

64 Розрахунки за податками й платежами;

65 Розрахунки за страхуванням;

66 Розрахунки з оплати праці;

70 Доходи від реалізації та інші рахунки. Схема запису на пасивних рахунках:

	Сп – залишок капіталу,
	зобов'язань на початок місяця
Зменшення капіталу,	Збільшення капіталу,
зобов'язань (–)	зобов'язань (+)
оборот за місяць	оборот за місяць
	Ск – залишок на кінець місяця

Активно-пасивні рахунки – це рахунки, які призначені для одночасного обліку ресурсів підприємства за складом, розміщенням та за джерелами їх утворення.

На цих рахунках залишок (сальдо) може бути дебетовим або кредитовим. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо буде за дебетом, то його призначення як активного рахунку, якщо ж за кредитом, то його призначення як пасивного рахунку.

Прикладами активно-пасивних рахунків можуть бути такі:

44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки); 79 Фінансові результати.

Взаємозв'язок між рахунками і балансом простежується таким чином:

1) бухгалтерським рахункам в основному дають назву згідно назви статей балансу;

2) бухгалтерські рахунки відкривають на підставі статей балансу;

3) бухгалтерський баланс складається на підставі залишків (сальдо) на кінець місяця бухгалтерських рахунків.

Виходячи з зазначеного, робимо важливий висновок, що від правильності ведення поточного обліку на рахунках бухгалтерського обліку залежить достовірність поданої інформації в балансі.