1.Особливості літератури доби Відродження.

Європейське Відродження як єдиний культурний рух розгорнулося в межах 14 початку 16 століття й охопило Іспанію, Італію, Францію, Німеччину, Хорватію, Англію, Далмацію, Угорщину, Польщу, Чехію. Воно виникло на грунті досягнень середньовічної цивілізації, коли феодальне суспільство досягло високого розвитку, зазнавши великих змін. Величезну роль у становленні й розвитку культури Відродження відіграла античність. (найвищий авторитет, ідеал людської культури, в світлі якого оцінювалася реальність). Основна течія – ренесансний гуманізм.

Головна особливість –пристрасний інтерес до реального світу і вироблення реалістичного методу його змалювання. Основним предметом зображення була людина в її фізичному й духовному житті, у зв’язках із суспільством. Література Ренесансу опоетизовувала людину, реабілітувала в ній чуттєве начало. Набула національно-історичного наповнення, відгукувалася на запити тогочасного суспільства.

2. Поняття про ренесансний гуманізм.

Ренесансний гуманізм — це нове вчення про людину, нова етика, що відігравала головну роль у сфері гуманітарного знання, це й новий науковий метод, який вплинув на розвиток природничих наук.

Гуманізм виступає центральною культурною течією Ренесансу, він надає ідейне забарвлення ренесансній культурі з характерним для нього філософсько-міфологічним, поетичним і навіть особистим вільнодумством.

Особливості:

1. Гуманізм спрямований на вищий культурний і моральний розвиток людських здібностей.

2. Розглядає велич і високе призначення людини у світі, право на свободу, щастя, всебічний розвиток і виявлення творчих можливостей;

3. Людська гідність визначається не аскетичним умертвінням плоті, не багатством і вельможністю походження, а гуманістичною «вченістю».

4. Гуманізм відкинув усі зовнішні авторитети. Він протиставив їм самовизначення самодостатньої особистості

5. Ренесансний гуманізм висуває новий ідеал людини — самоусвідомлюючої творчої особи, покликаної пізнати і перетворити світ, відкрити себе і перетворити себе.

6. Свідомість, для якої характерні вільнодумство та світський індивідуалізм.

Тісний зв'язок з мистецтвом. Основним об'єктом зображення в мистецтві стає людина, в якій гуманісти вбачали найвищу цінність і мету буття.

3. «Божественна комедія» Данте. Структура та система образів.

Найбільшим твором Данте стала «Божественна комедія» (1300-1321 рр). Данте назвав свою поему «Комедія» («La Commedia»), маючи на увазі її «середній стиль», щасливий фінал і до певної міри розважальність. Написана вона італійською мовою. Епітетом «божественна» зазначив «Комедію» Дж. Боккаччо, і цей епітет, який виражав захоплення художньою досконалістю твору, швидко «вріс» у назву поеми Данте.

«Божественна комедія« написана в жанрі бачення, популярного в середньовічній літературі, в якому за звичаєм зображували »ходіння по муках«. Данте значно видозмінив цей жанр.

Йдучи за середньовічною традицією, Данте вклав у свій твір чотири сенси: буквальний(«натуральний» опис потойбічного світу з усіма його атрибутами), алегоричний(вираження ідеї буття в її абстрактній формі), моральний(ідею відплати за усі земні справи в потойбічному житті) і містичний(інтуїтивне досягнення божественної ідеї через сприйняття краси самої поезії як мови також божественного, хоча і створеного розумом поета, земної людини.За жанром що це поема універсально-філософського характеру .

Образи Данте, Вергилія, Беатриче можуть розглядатися і в пластичній конкретності, і алегорично. Данте — алегорія людини взагалі і людства в цілому, яке зайшло у безвихідь і шукає «вірного шляху», Вергілій — втілення земного розуму, оскільки він є супутником Данте і постійно пояснює усі події в Пеклі і Чистилищі, Беатріче - алегорія небесної мудрості.Цій поетичній трійці, яка утілює найважливіші елементи життя, доповненням служить весь світ, представлений в численних персонажах, і кожен з них оригінальний і не повторює іншого.

«Божественна комедія» ділиться на три частини («канти») : Пекло, Чистилище і Рай. Поет з сумлінністю геометра креслить просторові параметри: в Пеклі — дев'ять кіл, в Чистилищі — два передчистилища і сім уступів гори, яка височіє до небам, а в Раю — дев'ять небесних сфер. Композиція дантівської поеми побудована з урахуванням так званої магії чисел, згідно якої священними є числа 3, 9 і 10. У «Божественній комедії» три канти, три центральні фігури, в кожному канті по 33 пісні, а оскільки є ще перша пісня — пролог, то загальна сума пісень дорівнює 100.