17.Роман м. Де Сервантеса « Дон Кіхот» як пародія на Рицарський роман.

Свій видатний роман « Дон Кіхот» Сервантес задумав як пародію на лицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. В авторській передмові до першої частини твору визначається, що завдання роману – підірвати авторитет поширених у народі лицарських книг. Відповідно до задуму, в “Дон Кіхоті” розповідається історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення лицарськими романами. Засудження лицарського роману міститься і в численних міркуваннях самого автора. Висміюються нестримна фантазія, безглузда вигадка, захоплення описом неправдивих історій. Обурюють автора і мовна закрученість у лицарському романі, вжита без мети і потреби словесна декоративність, надумана образність. Проте не в цьому сутність твору. Головним є те, що Сервантес створив новий тип роману, який поклав початок розвитку епічного жанру реалістичного роману в європейських літературах.

18.Образи Дон Кіхота і Санчо Панса

У центрі роману “Дон Кіхот” Сервантеса постають дві постаті: бідного ідальго, який уявив себе мандрівним лицарем, захисником скривджених і пригнічених, та убогого селянина, котрий погодився стати його зброєносцем. Це новаторські образи, що знаменували зародження нового методу правдивого зображення людини і реального світу. Особливо багатоплановий і складний образ Дон Кіхота. Він має високий інтелект та розуміє життя. Його лицарський ідеал дуже близький до ренесансного ідеалу всебічно розвиненої людини, а переконання є системою гуманістичних цінностей. Герой Сервантеса – втілення нездоланної віри і невичерпної енергії, незгасаючого ентузіазму і стійкості. Проте саме за його наївність та нерозсудливе силкування героя переробити світ безглуздими засобами письменник безжалісно висміює його. Відкидаються не ідеали Дон Кіхота, а його нерозуміння реальної дійсності й неспроможність тих засобів, за допомогою яких він намагається втілити свій ідеал.

Образ Санчо Панса спочатку слугує лише пародійним завданням роману, але з розвитком сюжету зміст його поширюється і збагачується. Санчо Панса – простодушний, хазяйновитий, він дбає насамперед про себе, в усьому шукає зиску і мріє про багатство. Багатьма рисами свого характеру Санчо – цілковита протилежність Дон Кіхоту. Водночас внутрішньо вони подібні: обидва добрі і людяні, обоє незадоволені дійсністю і обом їм вистачає енергії та живої уяви, щоб відправитись на пошуки кращої дійсності. Найважливіше, що об’єднує героїв – це те, що вони протистоять несправедливому суспільному ладу Іспанії.

19. Барокко як художній напрям.

Бароко — це назва першого загальноєвропейського напряму, який прийшов на зміну художньому стилю, виробленому в епоху Відродження. Бароко — як загальномистецький і, зокрема, літературний напрям -зародилося в Італії та Іспанії в середині XVI ст., звідки упродовж XVI—XVIII ст. розповсюдилося майже в усі європейські країни. Розквіт його в більшості європейських країн припадає на XVII ст. Тому саме XVII століття прийнято називати епохою бароко.

Доба бароко стала добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження великого значення надавали шаленим учинкам, то для доби Бароко головне — пристрасні роздуми про світ. Згідно з переконанням багатьох філософів XVII ст., людина, осягаючи навколишній світ, такий привабливий, загадковий і чудесний, повинна покладатися на власні розум і серце, довіряти насамперед власному досвіду. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література бароко характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів та образів, тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму й емблематичності, прагненням уразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.