Kafedra_dityachoyi_stomatologiyi / 4 курс / метод / DTS_25_periodont_perm_treat

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця

Кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань

«Затверджено»

на методичній нараді кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань

протокол № 10 від 18.01.2013 p.

Зав.кафедри__________проф. Л.О.Хоменко

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

при підготовці до практичного заняття

КИЇВ – 2013

1. Актуальність теми.

Періодонтит постійних зубів у дітей на сьогоднішній день є досить поширеною патологією зубощелепної системи, що розвивається внаслідок недоліків організації та якості стоматологічної допомоги. Виникнення запального процесу в періодонті постійних зубів на етапі їх формування може призвести до припинення подальшого росту коренів. Вогнище хронічного запалення в періодонті може стати однією з причин сенсибілізації дитячого організму, а також спричинити у разі загострення розвиток небезпечних для життя дитини запальних процесів щелепно-лицевої ділянки: періоститу, абсцесу, флегмони. Щоб запобігти виникненню можливих ускладнень педіатр-стоматолог повинен вміти правильно визначити лікувальну тактику і здійснювати ендодонтичне втручання.

2. Навчальні цілі заняття.

1.Знати критерії вибору консервативного, консервативно-хірургічного і хірургічного методів лікування періодонтиту постійних зубів у дітей в різні вікові періоди і вміти їх вірно застосувати.

2.Вміти лікувати у дітей хронічні форми періодонтиту постійних зубів на різних етапах їх розвитку.

3.Вміти лікувати у дітей загострення хронічного періодонтиту постійних зубів на різних етапах їх розвитку.

4.Вміти лікувати у дітей гострий періодонтит інфекційного і токсичного походження

впостійних зубах на різних етапах їх розвитку.

5.Вміти вибрати і застосувати відповідно до періоду розвитку і групи постійних зубів певні лікарські засоби для медикаментозної обробки кореневих каналів і матеріали для кореневих пломб.

6.Вміти вибрати і застосувати ендодонтичний інструментарій відповідно до періоду розвитку постійних зубів.

3.2. Зміст теми

Методи лікування періодонтиту постійних зубів у дітей

Консервативний

Хірургічний

Консервативнохірургічний

Резекція верхівки

Гемісекція кореня

Ампутація кореня

Коронково-радикулярна сепарація

Реплантація

Компактостеотомія і кюретаж

периапікальних тканин

Ретроапікальне пломбування

кореневих каналів

Методи інструментальної обробки кореневих каналів постійних зубів у дітей

Стандартний

полягає у послідовному збільшенні розміру ендодонтичних інструментів при розширенні кореневого каналу по всій довжині

Step back

полягає у послідовному збільшенні розміру ендодонтичних інструментів і одночасно поступовому зменшенні їх робочої довжини із періодичним поверненням до файлів меншого діаметру при розширенні кореневого каналу від апікальної частини до коронкової

Crown down

полягає у послідовному зменшенні розміру ендодонтичних інструментів і одночасно поступовому збільшенні їх робочої довжини при розширенні кореневого каналу від коронкової частини до апікальної

Матеріали для обтурації кореневих каналів постійних зубів

Механізм дії матеріалів на основі гідроксиду кальцію для тимчасової обтурації кореневих каналів постійних зубів

Са(ОН)2

Колікваційний

некроз прилеглих має лужне рН = 12-12,4 здатний з’єднуватися з вологою

тканин

Методи лікування періодонтитупостійнихзубів розподілені на три групи:

1)консервативний;

2)консервативно-хірургічний: - резекція верхівки кореня; - гемісекція та ампутація кореня;

- коронково-радикулярна сепарація; - компактостеотомія з наступним кюретажемнавколоверхівкових тканин;

- ретроапікальнепломбуваннякореневихканалів;

3)хірургічний (видалення зуба).

Вибір методулікування періодонтитупостійних зубівудітейзалежитьвід:

1)етіології, клінічного перебігуі форми запального процесу;

2)періодурозвиткузуба;

3)загальносоматичногостанудитини(педіатричної групиздоров’я).

Показання до хірургічного чи консервативно-хірургічних методів лікування періодонтиту постійних зубів:

1)ситуації, коли загострення запального процесу у щелепно-лицевій ділянці стає загрозою для життя дитини;

2)коли патологічний процес є вогнищем хронічної інтоксикації у дитини, що належить доIV, V педіатричних групп здоров’я;

3)при наявності патологічної резорбції кореня;

4) такий ступінь руйнування коронкової частини і кореня зуба внаслідок каріозного процесу, коли його відновлення шляхом пломбування чи виготовлення ортопедичної конструкціїє неможливим; 5) перфорація дна порожнини зуба чи стінки кореневого каналу за наявності в цій ділянці вогнищарезорбції кістковоїтканини;

деструкції внавколоверхівкових тканинах.

Мета консервативного лікування періодонтиту постійних зубів у дітей полягає у видаленні з кореневих каналів путридних мас та інфікованого предентину як джерела мікрофлори, що сприяє постійному інфікуванню навколоверхівкових тканин, шляхом їх ретельної механічної і медикаментозної обробки, а також постійної обтурації кореневою пломбою. Завдяки цьому створюються відповідні умови для відновлення періодонту і кісткової тканини альвеолярного паростку. Важливою метою при лікуванні запального процесу в навколоверхівкових тканинах постійних зубів із несформованими коренями є стимуляція процесів апексифікації для створення можливості подальшої якісної обтурації кореневих каналів. Апексифікація полягає у формуванні щільного бар'єру в апікальній частині кореня,що відокремлює кореневий канал від оточуючих тканин.

Слід відзначити, що ендодонтичне втручання в постійних зубах із незавершеним ростом коренів є дуже відповідальним і технічно складним завданням. Розвиток

хронічного запального процесу у навколоверхівкових тканинах тоді, коли корені постійних зубів іще несформовані, спричиняє загибель зони росту більш, ніж у 90% випадків. Внаслідок цього подальше формування коренівприпиняється: стінки кореневого каналу залишаються тонкими і недостатньо мінералізованими, апікальний отвір – дуже широким.Такі зуби єанатомічноі функціонально неповноцінними.

Передумовою успішного ендодонтичного лікування постійних зубів із незавершеним ростом коренів є обов'язкове знання їх анатомо-топографічних особливостей.

На першому етапі лікування здійснюють повне розкриття порожнини зуба з метою створення вільного доступу до кореневих каналів. Спочатку видаляють некротизований дентин із каріозної порожнини (некректомія), а потім розширюють її стінки до проекційних меж стінок порожнини зуба. Її розкриття у фронтальній групі здійснюється з оральної поверхні, а в молярах та премолярах – з боку жувальної поверхні. Слід пам'ятати, що порожнина зуба в періоді формування його коренів має великий об'єм і відповідно потребує більш широкого розкриття. Тимчасом, як вустя кореневих каналів іще не звужені, тому їх не слід розширювати.

На другому етапі здійснюють інструментальну і медикаментозну обробку кореневих каналів, що в зубах із незавершеним ростом коренів також має певні особливості. Вони зумовлені тонкими низькозвапненими стінками несформованих кореневих каналів, відсутністю апікального звуження і широким апікальним отвором. Насамперед, потрібно визначити робочу довжину зуба, тобто довжину сформованої частини кореня, за допомогою рентгенологічного методу за наступною формулою: робоча довжина = рентгенологічна довжина – 1,5 мм. У зубах із несформованим коренем для інструментальної обробки кореневого каналу застосовують, переважно, стандартний метод. Він полягає у послідовному збільшенні діаметру ендодонтичного інструментарію (на один, два розміри) при обробці кореневого каналу одразу по всій довжині. З цією метою використовують К-файли та Н-файли великих розмірів, починаючи від № 30 і більше, із безпечною закругленою верхівкою. Розм'якшений інфікований предентин видаляють спилюючими вертикальними рухами, притискуючи інструмент до стінки кореневого каналу. Цю маніпуляцію слідздійснювати дуже обережно, щоб не перфорувати тонкі низькозвапнені стінки несформованого кореня. Слід пам'ятати, що несформовані кореневі канали є досить широкими і тому не потребують розширення. Мета їх інструментальної обробки полягає у видаленні путридних мас та інфікованого предентину.

Інструментальну обробку кореневих каналів потрібно поєднувати із застосуванням лікарських засобів, що справляють позитивний вплив на макроканал, мікроканали та навколоверхівкове вогнище запалення. Вони повинні мати, насамперед, виразну бактерицидну активність, чинити протизапальну дію і, водночас, не подразнювати тканини, що оточують сформовану частину кореня. З цією метою в постійних зубах із незавершеним ростом коренів використовують розчини антисептиків різних груп: окислювачів (3% перекису водню), галоїдів ( 0,5–1% гіпохлориту натрію), хлорвмісних детергентів (0,01–2% хлоргексидину), а також – похідні нітроімідазолу (0,5% р-н «Метрогілу») і нітрофуранів (0,1% р-н фурагіну), що впливають на анаеробну мікрофлору. В зубах із несформованими коренями не слід застосовувати подразнюючі лікарські речовини, наприклад, сильнодіючі засоби групи фенолу (5% р-н фенолу). Менш токсичними ізомерами фенолу вважаються «Камфорофенол» і «Камфоропара-(моно)хлорфенол». Не бажано також використовувати концентровані спиртові розчини, що можуть негативно впливати на