1. Актуальність теми:

Періодонтит тимчасових зубів є досить розповсюдженою патологією зубощелепної системи у дітей, що зумовлено швидким розвитком ускладнень карієсу в тимчасових зубах.

Гостре і хронічне запалення періодонта тимчасових зубів може стати причиною розвитку гострих гнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки у дітей. У зв'язку з цим стоматолог-педіатр повинен добре знати клінічні прояви та диференціальну діагностику гострого і хронічного періодонтіту тимчасових зубів. Це дозволить правильно визначити тактику лікування - консервативного або хірургічного - періодонтіту тимчасового зуба, і тим самим запобігти розвитку ускладнень.

2. Навчальні цілі:

•Знати клінічні прояви гострого, хронічного та загострення хронічного періодонтиту в тимчасових зубах.

•Оволодіти прийомами діагностики та диференційної діагностики гострого, хронічного та агострення хронічного періодонтиту в тимчасових зубах у дітей в різні вікові періоди.

3. Матеріали для доаудиторної самостійної роботи

3.1.Базові знання, навики, вміння необхідні для вивчення теми заняття:

1.Знати терміни формування, стабілізації і резорбції коренів тимчасових зубів.

2.Знати типи резорбції коренів тимчасових зубів за Т. Ф. Виноградовою.

3.Знати анатомо-гістологічну будову періодонта в різні вікові періоди.

4.Знати класифікацію періодонтиту.

5.Знати основні етіологічні чинники і патогенез гострого та хронічного запалення періодонту

3.2. Зміст теми заняття

Будова періодонта тимчасового зуба тісно пов'язана зі стадією розвитку зуба. При несформованому корені періодонт визначається від шийки зуба до сформованої частини кореня, де зливається із зоною роста і знаходиться у контакті з пульпою кореневого каналу. Періодонт на стадії формування кореня є пухкою сполучною тканиною, містить велику кількість клітинних елементів і кровоносних судин.

На стадії сформованого кореня будова періодонта подібна до сформованого періодонта постійного зуба.

В період формування й розсмоктування коренів тимчасових зубів особливістю будови періодонта є відсутність стабільної структури і товщини періодонта у верхівковій частині, а також тісний морфологічний контакт пульпи кореневого каналу з тканинами періодонта. Широкий апікальний отвір сприяє легкому проникненню патогенних чинників із пульпи в периодонт, що призводить до розвитку в ньому запалення.

Причиною розвитку періодонтиту в тимчасових зубах є:

1. Мікроорганізми і їх токсини, що потрапляють в періодонт із запаленої або

некротизованої пульпи (інфекційний періодонтит).

2.Токсичний вплив на періодонт хімічних і медикаментозних засобів під час лікування пульпіту (токсичний періодонтит).

3.Травма тимчасового зуба (травматичний періодонтит).

Гострий періодонтит тимчасових зубів

Гострий періодонтит тимчасових зубів у дітей зустрічається рідко. Частіше він є наслідком однієї з форм гострого пульпіту (дифузного або гнійного) або гострої травми зуба. Може розвиватись в процесі лікування пульпіту.

Пульпіт з явищами гострого перифокального періодонтиту в тимчасових зубах діагностується переважно у дітей віком від 3 до 6 років. В тимчасових зубах гострий періодонтіт розвивається дуже швидко, зазвичай буває гнійним, має характер дифузного процесу, тобто охоплює весь періодонт. Якщо відтоку для ексудату немає, то за короткий проміжок часу (2-3 дні) гнійний ексудат проникає через пористу стінку альвеоли, відшаровує окістя і утворюється субперіостальний абсцес. Такий шлях розповсюдження гною можливий унаслідок особливостей будови щелепних кісток у дітей: вони менше звапновані, мають великі кістково-мозкові простори; широкі фолькмановскі і гаверсові канали; значну пористість тонкого кортикального шару. Гнійний ексудат частіше розповсюджується через губну або щічну стінку щелепної кістки, рідше - через язичну або вздовж періодонтальної щілини.

При гострій формі періодонтіту тимчасового зуба діти скаржаться на постійний ниючий біль, який поступово наростає, різко посилюється при накушуванні на зуб, або навіть при доторканні до зуба, зуб ніби "виріс" із лунки. У вираженій стадії гострого запалення з'являється набряк ясен і перехідної складки біля причинного зуба, колатеральний набряк м'яких тканин обличчя (флюс) і збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

Унаслідок інтоксикації загальний стан дитини значно погіршується: вона бліда, погано їсть, не спить, скаржиться на головний біль. У маленьких дітей підвищується температура. В крові визначається лейкоцитоз, прискоренння ШОЕ. Особливо важкий перебіг гострого періодонтіту спостерігається у ослаблених дітей. У таких дітей періодонтіт може ускладнюватися розвитком флегмони або гострого остеомієліту щелепи.

На рентгенограмі причинного зуба змін в периапікальних тканинах немає. Через добу можлива поява на R-грамі завуальованої структури губчастої речовини за рахунок інфільтрації гнійним ексудатом.

Хронічний періодонтіт тимчасових зубів

Хронічний періодонтіт тимчасових зубів - найпоширеніша форма запалення періодонта у дітей. Він може виникати унаслідок гострого періодонтіту, але частіше розвивається як первинно-хронічний процес в результаті гострого, хронічного запалення пульпи або її загибелі пульпи в результаті травми зуба.

Для клінічного перебігу хронічного періодонтиту тимчасових зубів у дітей характерним є ряд закономірностей:

1.В тимчасових зубах хронічний періодонтит може розвиватися як первиннохронічний процес, без вираженої стадії гострого запалення.

2.Хронічний періодонтит в тимчасових зубах протікає в більшості випадків

безсимптомно і виявляється лише при загостренні процесу або при санації порожнини рота.

3.Хронічний періодонтит в тимчасових зубах може розвиватися при закритій порожнині зуба і при неглибокій каріозній порожнині, що пов'язано з анатомо-гістологічними особливостями будови тимчасових зубів.

4.Переважає гранулююча форма хронічного періодонтиту, при цьому нерідко спостерігається патологічна резорбція коренів тимчасових зубів.

5.Гранулююча форма періодонтиту часто супроводжується утворенням нориць на яснах.

6.На рентгенограмі ознакою хронічного періодонтиту тимчасового зуба є розрідження кісткової тканини в ділянці біфуркації коренів тимчасових зубів, яке зазвичай більш виражене, ніж біля верхівок коренів. Цю ознаку можна чітко бачити в багатокореневих зубах. В однокореневих зубах визначається дифузне розрідження кісткової ткан ини без чітких меж, деструкція періодентальної щілини.

7.Гранулюючий періодонтит біля коренів тимчасового зуба може розповсюджуватися на фолікул відповідного постійного зуба і порушувати його розвиток.

8.Гранулююча форма хронічного періодонтиту тимчасового зуба може супроводжуватися хронічним лімфаденітом, а іноді й хронічною періостальною реакцією.

9.Хронічний періодонтит тимчасових зубів може розвиватися при хронічних формах пульпітів (фокальний періодонтит).

10.Гранулююча тканина, виходячи за межі періодонтальної щілини, може стати причиною резорбції дна порожнини зуба або стінки кореня.

Дуже часто в клініці зустрічається загострення хронічного періодонтиту

тимчасових зубів. Клінічні прояви загострення хронічного періодонтиту такі ж, як і гострого періодонтиту. Але наявність відповідних змін на рентгенограмі при хронічному періодонтиті дозволяє провести диференційну діагностику.

Причини порушення розвитку зачатка постійного зуба при хронічному періодонтиті тимчасового зуба наступні:

1.Проникнення інфекції із хронічного вогнища запалення періодонтиту у фолікул постійного зуба на етапі, коли ще не почалася мінералізація постійного зуба, приводить до загибелі зачатка зуба. Це частіше спостерігається при періодонтиті нижніх тимчасових молярів, тому що їх корені розташовані близько до зачатків постійних зубів.

2.Проникнення інфекції у фолікул постійного зуба на ранніх етапах його мінералізації може привести до порушення мінералізації емалі. Клінічно це виявляється гіпоплазією або аплазією постійного емалі (зуб Турнера).

3.Тривалий перебіг запального процесу може привести до зміщення положення зачатків постійних зубів в щелепі (тортоаномалії).

4.Руйнування унаслідок запального процесу кісткової тканини, що відділяє корені тимчасових зубів від зачатків постійних, створює умови для раннього прорізування постійного зуба або, навпаки, до затримки його прорізування.

5.Проникнення інфекції у фолікул постійного в деяких випадках веде до розвитку фолікулярної кісти.