186_osnovy_teorii_g
.pdf150 |
Основи теорії ґендеру |
лей, коли форми поведінки чоловіка та жінки, що були неприпустимими на попередніх історичних етапах, але вважаються традиційними на теперішньому, можна віднести до прогресивних. Інші девіації, не прогресивного характеру, розглядаються як дисгармонійні, інколи навіть як патологічні, хоча межі їх прийнятності суспільною думкою не залишаються сталими і змінюються в бік більшої терпимості.
Рольові девіації можна проілюструвати прикладами так званої інверсії статевих і ґендерних ролей, тобто зміною компонентів чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміною одних іншими – повною (транссексуалізм) і частковою (гомосексуалізм
ітрансвестизм). Гомосексуалізм вважається одним з найпоширеніших випадків таких девіацій. Він проявляється як інверсія спрямованості статевих почуттів, зміна об’єкта цих почуттів (замість представника протилежної статі об’єктом почуття стає людина тієї ж самої статі). Гомосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками, а жінки – жінками. Проте це вважається відхиленням від традиційних статеворольових норм, хоча в цьому питанні немає цілковитої одностайності, є думки, згідно з якими гомосексуалізм слід вважати варіантом норми. Такі погляди поширюються на заході, що відбилося в психотерапевтичних нормах, згідно з якими психолог не має права розглядати гомосексуальність клієнта як патологію
інамагатись “вилікувати” його, якщо цього, власне, не просять. Сучасна наука ще не знайшла пояснення природи й походження гомосексуалізму. Існують думки, що, крім глибинних психологічних причин, є соціальні та соціально-психологічні, наприклад, хронічні конфлікти з особами протилежної статі, труднощі ґендерної самореалізації, розчарування в коханні, зрада, а інколи навіть приклад однолітків, своєрідна форма соціального протесту проти стереотипів суспільства, навіть мода. Існують гіпотези про те, що на виникнення гомосексуалізму може впливати ранній сексуальний досвід, наприклад, якщо хлопчик зазнав сексуального насилля з боку дорослого чоловіка.
Трансвестизм і транссексуалізм – це такі види ґендернорольових дисгармоній, які безпосередньо стосуються зміни ста-
Ґендернасоціалізаціятастановленняґендерноїідентичності 151
тевої та ґендерної ідентичності. Вони не обов’язково пов’язані з функціональними й органічними розладами статевої сфери. Трансвестизм – це легша форма порушення ґендерної ідентичності, що проявляється в прагненні грати роль протилежної статі, потребі перевдягатися, використовувати ім’я та запозичувати інші рольові атрибути протилежної статі, хоча це не супроводжується повним усвідомленням себе особою іншої статі. Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи маскулінності жінок, хоча трансвестити часто відповідають таким характеристикам. Існують перехідні, недевіантні прояви часткового запозичення ґендерних ролей, які не призводять до значної ґендерно-рольової інверсії. Вони часто бувають наслідками відповідного статевого та ґендерного виховання, особливо у випадках, коли, наприклад, батьки хотіли мати хлопчика, а народилася дівчинка, чи навпаки. Такі прояви можна спостерігати при виборі професії, коли жінки свідомо обирають професійну діяльність, яка традиційно вважається чоловічою, й навпаки.
Транссексуалізм – це повне усвідомлення себе представником протилежної статі. Його вважають однією з найсерйозніших статево-рольових девіацій. Навіть якщо в людини немає ніяких біологічних змін (тобто з біологічного боку людина є цілком здоровою жінкою чи чоловіком), така інверсія статевої ідентичності дає підстави для хірургічної зміни біологічної статі. Статева ідентичність, яка належить до суто психологічної сфери, вважається важливішою, ніж біологічна стать, і людина свідомо йде на операцію, навіть ціною втрати можливості мати в майбутньому власних дітей. Прагнення фізично відповідати психологічній (статевій) ідентичності виявляється навіть сильнішим за материнський чи батьківський інстинкти.
Ці та інші випадки порушень у сфері статевих і ґендерних ролей неминуче призводять до багатьох статевота ґендернорольових конфліктів. Фактично кожну з таких девіацій можна трактувати як внутрішній статево-рольовий конфлікт (між суперечливими компонентами статевих ролей та статево-рольовою ідентичністю) і зовнішній ґендерно-рольовий конфлікт (суперечність між ґендерно-рольовою поведінкою та соціальними стереотипами й нормами). Такі проблеми потребують не лише специ-
152 |
Основи теорії ґендеру |
фічної допомоги сексолога чи сексопатолога. Рольові конфлікти потребують психологічної допомоги для їх розв’язання.
Отже, ми бачимо, що ґендерна соціалізація та розвиток ґендерної ідентичності особистості – це складні й різноманітні процеси, які підлягають багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато суперечностей, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей має допомогти уникненню цих проблем і суперечностей розвитку. Це шлях не лише до гармонійності розвитку ґендерної сфери людини, а й до гармонійності особистості загалом, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі і з соціальним світом взагалі.
Ґендернасоціалізаціятастановленняґендерноїідентичності 153
Використана література:
1.Алешина Ю. Е., Лекторская Е. В. Ролевой конфликт работающей женщины // Вопросы психологии. – 1989. – № 5.
2.Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму: Пер. с нем. – М.: Независ. фирма “Класс”, 1997.
3.Берн Ш. Ґендерная психология. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.
4.Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование: Пер. с нем. – М.: Терра, 1992.
5.Гингер С. Женский мозг и мужской мозг // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 3.
6.ГоворунТ.В.,КікінеждіО.М.Статьтасексуальність:Психолог- гічнийракурс.–Тернопіль:Новакнига–Богдан,1999.
7.Горностай П. П. Социализация личности и психологические роли // Теоретические и прикладные вопросы психологии (материалы юбилейной конференции “Ананьевские чтения97”. – Вып. 3. – Ч. 1. – СПб, 1997.
8.Горностай П. П. Ресурсы женственности и мужественности // Журнал практического психолога. – 2003, № 6.
9.Джонсон Р. А. Он. Глубинные аспекты мужской психологии: Пер. с англ. Х.: Фолио; М.: Институт общегуманитарных исследований. 1996.
10.Джонсон Р. А. Она. Глубинные аспекты женской психологии: Пер. с англ. Х.: Фолио; М.: Институт общегуманитарных исследований. 1996.
11.Зеленский В. В. Аналитическая психология. Словарь (с английскими и немецкими эквивалентами). – СПб.: Б.С.К., 1996.
12.КонИ.С.Социологияличности.–М.:Политиздат,1967.
13.Кочарян А. С. Личность и половая роль: Симптомокомплекс маскулинности/фемининности в норме и патологии. – Х.: Основа, 1996.
14.Мниховский А. Женственность. – 3-е изд. – К., 1885.
154 |
Основи теорії ґендеру |
15.Норвуд Р. Женщины, которые любят слишком сильно. – М.: Добрая книга, 2002.
16.Психология личности: Словарь справочник / Под ред. П. П. Горностая и Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001.
17.Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. – К.: Либідь, 2003.
18.ТолстыхА.В.Возрастыжизни.–М.:Мол.гвардия,1988.
19.Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. – СПб.: Восточ- но-Европейский институт психоанализа, 1993.
20.Штайнер К. Сценарии жизни людей. Школа Эрика Берна: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003.
21.Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1996.
22.Bem S. L. The measurement of psychological androgyny. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 1974, 42, 115-162.
23.Burris Ch. T., Branscombe N. R., Klar Y. Maladjustment implications of self and group gender-role discrepancies: An ordereddiscrepancy model // European Journal of Social Psychology, 1997. – V. 27.
24.Cinnirella M. Exploring temporal aspects of social identity: the concept of possible social identities // European Journal of Social Psychology. – 1998. – V.
25.Echabe A. E., Gonzalez Castro J. L. The impact of context on gender social identities // European Journal of Social Psychology. – 1999. – V. 29.
26.Ernst S., Gowling D. Psychotherapy and gender // The Handbook of Psychotherapy (Ed. by P. Clarkson and M. Pokorny). – L., N. Y.: Routledge, 1994.
27.Gordon Ch. Development of evaluated role identities // Annual Review of Sociology. – 1976. – V. 2.
28.O’Neil J. M., Helms B. J., Gable R. K., Lawrence D., Wrightsman L. S. Gender role conflict scale: college men’s fear of femininity // Sex Roles. – 1986. – Vol. 14.
Ґендернасоціалізаціятастановленняґендерноїідентичності 155
29.Social groups and identities: developing the legacy of Henri Tajfel / Ed. by W. Peter Robinson. – Oxford: ButterworthHeinemann, 1996. – 386 p.
30.Volpato Ch., Contarello A. Towards a social psychology of extreme situations: Primo Levi’s If This is a Man and social identity theory// European Journal of Social Psychology. – 1999. – V. 29. – P. 239-258.
31.Vonk R., Olde-Monnikhof M. Gender subgroups: intergroup bias within the sexes // European Journal of Social Psychology, 1998. – V. 28. – P. 37–47.
Розділ 6.
ҐЕНДЕРНІ РОЛІ ТА СТЕРЕОТИПИ
Якими б не були людські суспільства, – примітивними чи розвинутими, осілими чи кочовими, класовими чи докласовими, войовничими чи миролюбними, багатими чи бідними, – усіх їх об’єднує незаперечний факт наявності в соціальній структурі двох найбільших категорій людей – чоловіків і жінок, а також те, що в культурі суспільства є сукупність ідей, ставлень, норм, моделей поведінки, традицій, які передаються від покоління до покоління, ціннісних уявлень про те, якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні статуси посідати, які соціальні ролі відігравати.
Соціальні статуси є складовими соціальної структури будьякого суспільства. Це позиції, з яких відбувається взаємодія з іншими. Соціальні ролі визначаються як сукупність очікувань щодо поведінки індивіда, котрий займає певну позицію в процесі взаємодії. Ґендерні ролі зумовлені диференціацією всіх членів суспільства на дві категорії – чоловіків і жінок – та передбачають очікувану від них ціннісно й нормативно визначену поведінку. Від народження кожна людина одержує приписаний статус відповідно до статі, тобто статус дівчинки/жінки та хлопчика/чоловіка з відповідними очікуваннями щодо їхньої поведінки. Проте ґендерні соціальні ролі не слід розуміти як поділ усіх соціальних статусів, а відповідно, й ролей, на такі, що їх можуть виконувати лише чоловіки або жінки. Біологічно зумовленими, а отже, унеможливленими до виконання представником протилежної статі є лише кілька ролей: вагітної жінки, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини, бабусі тощо – для жінок та генетичного батька, чоловіка, сина тощо – для чоловіків. Усі інші соціальні ролі, які мають ґендерне маркування, тобто очікування щодо виконання представниками однієї з двох статей, зумовлені соціаль- но-культурними, а не біологічними чинниками. Іншими словами, доглядати й навчати дітей, прати, прибирати, куховарити, вишивати, ткати, виконувати секретарську роботу, забивати цвяхи,
Ґендерні ролі та стереотипи |
157 |
ремонтувати, видобувати вугілля, пілотувати літаки, здійснювати наукові відкриття, керувати, підіймати штангу може будь-хто, незалежно від біологічної статі.
Однак історично від чоловіків та жінок очікували виконання більшою чи меншою мірою різних соціальних ролей в усіх суспільствах відповідно до тих ціннісно-нормативних уявлень, які формувалися й відтворювалися в процесі соціально-історичного розвитку. Завжди існував якийсь розподіл праці між статями, специфічні для чоловіків і жінок види діяльності та соціальні функції, що виходили далеко за межі суто біологічних відмінностей між ними. Виконувані чоловіками й жінками соціальні ролі, безумовно, змінювалися, і в цьому легко переконатися, порівнявши їхні заняття у мисливсько-збиральницькому, аграрному та індустріальному суспільствах. Проте основна суть ґендерного розподілу праці, який прийнято називати традиційним для патріархального суспільства, більшою чи меншою мірою зберігалася завжди. Досі продовжують відтворюватися ціннісно-нормативні очікування до жінок щодо виконання ними соціальних ролей ма- тері-виховательки, домогосподарки, доглядальниці, за новітньої доби припустимою стала й робота поза домом, бажано сумісна з внутрішньосімейними ролями, а від чоловіків – щодо виконання соціальних ролей батька-годувальника, захисника, здобувача засобів для існування, працівника поза домом, лідера й керівника. За такими стереотипними, міцно укоріненими уявленнями чоловіків прийнято оцінювати за трудовими, професійними успіхами, а жінок – насамперед за наявністю сім’ї та дітей. Певні види хобі та занять у вільний час також набули чіткого ґендерного забарвлення, як-от, наприклад, мисливство, рибальство, гра в шахи чи доміно – для чоловіків або вишивання, плетіння, квітникарство – для жінок.
Культура кожного суспільства, як і уява соціалізованого в ній індивіда, містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Такі узагальнені усталені уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом називають ґендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від реальності, неточними, стійкими відносно нової інформації та
158 |
Основи теорії ґендеру |
вельми віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять також приписи й заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та робити. Дослідники відзначають як два безперечних факти існування сильних ґендерних стереотипів та їх прийняття членами тієї групи, щодо якої вони діють. Сила цих стереотипів виявляється значно більшою, аніж расових [8, 291].
Ґендерні стереотипи, як узагальнені уявлення про чоловіків і жінок, виявляються насамперед як ґендерно-рольові стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності для чоловіків і жінок, а також як стереотипи ґендерних рис, тобто психологічних та поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам. Ці два компоненти ґендерних стереотипів тісно пов’язані між собою. Переважна прийнятність якої-небудь соціальної ролі для людини певної статі обґрунтовується мірою наявності в неї певних рис і характеристик. Зокрема, індивіди зазвичай вважають соціально-професійну роль льотчика прийнятнішою для чоловіків, оскільки ті витривалі, неемоційні, здатні зосередитися, краще обізнані з тонкощами техніки, а роль соціальної працівниці – для жінок, яким більшою мірою притаманні такі риси, як чуйність, співчуття, вміння налагоджувати стосунки з оточенням. Отже, уявлення про психологічні та поведінкові відмінності статей є основою формування й відтворення ґендерно-рольових стереотипів. Тож нерідко доводиться чути, що жінки занадто емоційні й не здатні мислити раціонально, щоб бути лідерами та керівниками, а чоловіки – позбавлені чуттєвості й терпіння, щоб доглядати маленьких дітей. Характерною ознакою таких стереотипних уявлень є неврахування наявних у конкретної особи психологічних і поведінкових рис. Судження будується на тому, що ця людина є чоловіком/жінкою, яким притаманні такі-то риси, які є прийнятими/неприйнятними для тієї чи тієї діяльності.
З іншого боку, дослідники стверджують, що самі ґендернорисові стереотипи виникають на ґрунті різних статусів і ролей, що їх чоловіки й жінки набувають і відіграють у суспільстві [1, 243]. Розподіл статей за різними соціальними ролями, що має
Ґендерні ролі та стереотипи |
159 |
тривалу історію й еволюцію, дістає ціннісно-нормативне обґрунтування, зокрема й у вигляді ґендерних стереотипів. Усталені стереотипи набувають якості норм для чоловіків і жінок, стають моделями для ґендерно-рольової соціалізації дітей.
Навряд чи доцільно говорити про єдину ґендерну (статеву) чоловічу чи жіночу роль як таку. Більшість соціальних ролей у суспільстві містить ґендерний складник у вигляді стереотипних уявлень та очікувань щодо статі виконавця певної ролі, яку, по суті, за набором вербальних і невербальних операцій може виконувати людина будь-якої статі. Немає й не може бути однієї раз і назавжди визначеної ролі, характерної для окремої статі, тобто “маскулінної” чи “фемінної”. Існують лише очікування, які склалися історично і що мають почасти біологічне, але значною мірою соціально-культурне, підґрунтя щодо відповідності між соціальною роллю та статтю людини. Тому, коли ми говоримо про ґендерні ролі, то маємо на увазі не одну, а численні соціальні ролі, поведінку в межах сім’ї та в громадському житті, властиві переважно або тільки людині чоловічої чи жіночої біологічної статі. Навіть якщо соціальна роль вважається однаково прийнятною для людини будь-якої статі, у ній завжди міститься ґендерна варіація щодо припустимих відмінностей виконання цієї ролі чоловіком чи жінкою. Такий підхід дає змогу порушити питання про причини й наслідки наявного розподілу соціальних ролей між чоловіками та жінками, про ґендерні ролі, сформовані не лише за принципом взаємодоповнюваності, а й унаслідок владних відносин і домінування в суспільстві.
Як зауважив відомий фахівець у галузі ґендерних досліджень Роберт Коннел, стосовно статевих ролей засадна біологічна дихотомія переконала багатьох теоретиків у тому, що владних стосунків тут немає взагалі. “Чоловіча” та “жіноча” ролі мовчазно визначені рівними, хоча й різними за змістом, але взаємозалежними та взаємодоповнюваними. Проте ми не говоримо про “расові” чи “класові ролі”, оскільки прояв влади в цих сферах соціального життя є набагато очевиднішим [5, 262]. У разі статевої/ґендерної ролі владні відносини легко вдається маскувати за біологічними відмінностями.