- •60. Загальнахарактеристика і основні напрямки американської політико-правової ідеології 17 – 19 ст)
- •62.Вчення Іммануїла Канта про державу і право
- •63. Соціологічна юриспруденція: Євген Ерліх
- •64. Політичні і правові ідеї Київської Русі.
- •65. Слово «Про Закон і Благодать» митрополита київського Іларіона
- •66. Вчення г.В.Ф. Гегеля про державу і право
- •67. Школа «реального права» / ДжеромФренк, к. Ллевеллін (сша) та концепція соціального права» г. Гурвича.
- •68. Політична програма Володимира Мономаха
- •69. Історична школа права
- •70. Психологічна теорія права Лева Петражицького
- •71. Політико-правова ідеологія лібералізму
- •72. Фашистська політико-правова ідеологія т.Гаєринг, в.Шмідт, к.Шмітт, а.Розенберг
- •73. Політичні погляди Івана Вишенського
- •74.Політико-правове вчення Огюста Конта
- •75. Юридичний позитивізм /Джон Остін
- •77Політико-правова ідеологія анархізму п’єр Жозеф Прудон (Франція), Макс Штірнер (Каспар Шмідт) (Німеччина).
- •Ідеї природного права в Україні епохи Просвітництва.
- •Політико-правова ідеологія соціалізму /Клод Анрі де Сен-Симон, Шарль Фур’є (Франція), Роберт Оуен (Англія).
- •81. Політико-правові погляди Григорія Сковороди.
- •Політико-правове вчення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса (марксизм).
- •ЯковКозельський про суспільний договір.
- •Юридичний позитивізм другої половини XIX сторіччя /Карл Бергбом і Пауль Лабанд (Німеччина), ліберальний позитивізм АдемараЕсмена (Франція)/.
- •Характеристика релігійно-міфологічних уявлень про політику, державу і право в країнах Стародавнього Сходу в II - I тис. До н. Е.
- •Загальна характеристика розвитку політико-правових ідей в Україні у XIX ст.
- •Соціологічне праворозуміння другої половини XIX сторіччя /Рудольф Ієрінг (Німеччина).
- •Політико правовий зміст творчості Гомера («Іліада» та «Одисея») та Гесіода – поеми («Теогонія» та «Турботи і дні»).
- •Тарас Шевченко про незалежну демократичну Українську державу.
- •91 . Вчення про державу і право Михайла Драгоманова.
- •Політико-правова доктрина Фрідріха Ніцше (Німеччина).
-
Характеристика релігійно-міфологічних уявлень про політику, державу і право в країнах Стародавнього Сходу в II - I тис. До н. Е.
У стародавніх народів політико-правова думка розвивала уявлення про те, що земні порядки є частиною загальносвітових, космічних порядків, які мають божественне походження. Для людини стародавнього світу, з одного боку, існувала низка речей пізнаних і засвоєних, а з іншого - невідомий і ворожий світ природи. Впоратися з незрозумілими явищами дійсності в ту епоху можна було лише «створенням» стійкого космічного порядку, з яким порівнювалися суспільні відносини. Тому космічні міфи містять символічну боротьбу принципів порядку і хаосу: хаос завжди ворожий богам і людям.
Але в міфах по-різному вирішується і висвітлюється питання про способи і характери зв'язку божого начала з земними відносинами. Так, у Стародавньому Китаї міф про божественне походження і характер земної влади був представлений у моноперсональній версії, а саме: персона верховного правителя піднебесної (імператора) - єдина точка зв'язку з вищими небесними силами. Звідси випливало, що вся влада сконцентрована в особі правителя у вигляді особистої потенції та внутрішньої сили, всі інші службові особи і державний апарат в цілому були лише помічниками і провідниками влади правителя.
В Єгипті, Вавилоні, Індії існувала інша версія. Боги, будучи джерелами влади правителя, самі залишалися вершителями людських доль.
Певна своєрідність властива рєлігійно-міфологічним уявленням стародавніх євреїв. За їхньою версією, єдиний, істинний Бог перебував в особливих договірних відносинах з усім єврейським народом, був його главою і царем (верховним законодавцем, правителем і суддею), закони єврейського народу одержані безпосередньо від Бога (законодавство Мойсея). У звичайних умовах відправлення влади здійснюється людьми від Бога, від його імені, але в екстраординарних випадках він діє безпосередньо (через одкровення, чудеса і т. ін.).
Слід відзначити, що і право, і закони на стадії релігійно-міфологічних уявлень ще не виокремилися в особливу сферу норм, а існують у вигляді невід'ємної частини релігійно-обрядового порядку приватного, громадського і державного життя. У них тісно переплетено міфологічні, релігійні, моральні, соціально-політичні та інші моменти.
Лише в ХІ-УШ ст. до н. е. скрізь спостерігалася тенденція відходу від початкового релігійно-міфологічного до більш-менш раціонального уявлення на світ, державу і право.
По-перше, політико-правові вчення Стародавнього Сходу залишилися тільки прикладними. їх головний зміст складали питання, які торкалися мистецтва управління, механізму існування влади і правосуддя. Іншими словами, в політичних доктринах розроблялися не стільки теоретичні узагальнення, скільки конкретні проблеми техніки та методів здійснення влади. Державна влада при цьому в переважній більшості вчень ототожнювалася з владою царя або імператора. Верховний правитель вважався уособленням держави, зосередженням усього державного життя.
По-друге, політичні вчення Стародавнього Сходу не відокремлювалися від моралі та являли собою етико-політичні доктрини. Підвищений інтерес до проблем моралі взагалі був характерним для ідеологів ранніх суспільств. Це - загальна закономірність всієї історії політичної думки.
Перетворення в суспільстві й державі у багатьох вченнях пов'язувалися зі змінами у способі життя людей, з їхньою моральною поведінкою. Само ж мистецтво управління державою часто зводилося до морального вдосконалення правителів, до управління силою особистого прикладу.
По-третє, для політико-правових вчень Стародавнього Сходу характерно те, що в них не тільки збереглися, а й розвивалися релігійно-міфологічні погляди на державу і право. А переважання в політичних вченнях практико-прикладної та моральної тематики приводило до того, що найбільш загальні, відокремлені від безпосередньої практики питання (наприклад, походження держави і права, їх історичний розвиток) залишалися без вирішення або вирішувалися за допомоги тих поглядів, які давала релігійно-містична свідомість.
Соціально-політичні теорії Стародавнього Сходу були складними ідеологічними утворами. Всі вони санкціонували нерівність привілеїв панівних верств суспільства.