- •Тема 1. Сутність, зміст процесу виховання
- •1. Теорія виховання як наукова і навчальна дисципліна
- •2. Процес виховання, його структура і рушійні сили
- •3. Мета і завдання виховання
- •Тема 2. Система національного виховання
- •Рекомендована література
- •1. Утвердження нового педагогічного мислення
- •2. Українська педагогіка й національне виховання
- •3. Сутність національного виховання (мета, завдання, принципи, зміст)
- •4. Оновлення змісту освіти, підвищення його виховного потенціалу
- •5. Українські виховні ідеали і традиції родинного, лицарського і козацького виховання
- •6. Природні та культурно-історичні чинники формування української душі, характеру, світогляду
- •7. Шляхи формування цілісної особистості громадянина України, реалізації Концепції національного виховання
- •8. Передовий досвід національного виховання школярів
- •Тема 3. Основні закони, закономірності та принципи виховання
- •Рекомендована література
- •Закони виховання та їх характеристика
- •2. Закономірності виховання
- •3. Принципи виховання
- •Тема 4. Основні напрями виховання
- •Рекомендована література
- •1. Громадянське виховання
- •2. Розумове виховання
- •3. Моральне виховання
- •4. Екологічне виховання
- •5. Статеве виховання
- •6. Правове виховання
- •7. Трудове виховання
- •8. Естетичне виховання
- •9. Фізичне виховання
- •Тема 5–6. Методи виховання
- •Методи, прийоми і засоби виховання.
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Рекомендована література
- •1. Методи, прийоми і засоби виховання
- •2. Методи формування свідомості особистості
- •Дискусійні методи
- •Переконання, навіювання, метод прикладу
- •3. Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Педагогічна вимога
- •Громадська думка
- •Методи вправ і привчання
- •Метод прогнозування
- •Створення виховних ситуацій
- •4. Методи стимулювання діяльності й поведінки
- •Змагання
- •Заохочення
- •Покарання
- •5. Методи самовиховання
- •Самопізнання
- •Самоставлення
- •Саморегуляція
- •6. Генетико-моделювальний метод виховання
- •Педагогічні умови використання методів виховання
- •Класифікація методів виховання
- •Тема 7. Організаційні форми виховної роботи
- •Рекомендована література
- •1. Позакласна виховна робота
- •2. Колективні творчі справи (ктс)
- •3. Колективне планування виховної роботи
- •4. Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- •5. Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •Тема 8. Формування колективу, його вплив на виховання особистості
- •Рекомендована література
- •1. Колектив і його види
- •2. Сутність, зміст, функції виховного колективу
- •3. Діалектика розвитку колективу
- •4. Чинники розвитку колективу
- •5. Учнівське самоврядування в школі та класі
- •6. Формальні та неформальні групи
- •7. Дитячі та юнацькі громадські організації
- •8. Неформальний молодіжний рух
- •Тема 9. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи
- •Рекомендована література
- •1. Класний керівник у школі
- •2. Функції класного керівника
- •3. Напрями і форми роботи класного керівника
- •Робота класного керівника з вивчення учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики учнів
- •Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- •4. Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- •Тема 10. Виховна робота з особливими дітьми
- •Рекомендована література:
- •1. Робота з обдарованими дітьми
- •Особиста картка обдарованої дитини
- •2. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3. Робота з педагогічно занедбаними дітьми
Тема 8. Формування колективу, його вплив на виховання особистості
Колектив і його види.
Сутність, зміст, функції виховного колективу.
Розвиток учнівського колективу.
Чинники розвитку учнівського колективу.
Учнівське самоврядування в школі і класі.
Формальні і неформальні групи учнівського колективу.
Дитячі і юнацькі громадські організації.
Неформальний молодіжний рух.
Рекомендована література
Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] / Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2001. – С. 182–207.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / Світлана Григорівна Карпенчук. – К. : Вища шк., 2005. – С. 245–248.
Максимюк С. П. Педагогіка : навч. посіб. / Світлана Петрівна Максимюк. – К. : Кондор, 2009. – С.274–307.
Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання) : навч. посіб. / Сергій Гаврилович Мельничук. – К. : Видавничий Дім "Слово", 2012. – С. 115–132.
Омеляненко В. Л. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / Віталій Лукич Омеляненко, Анатолій Іванович Кузьмінський. – К. : Знання, 2008. – С. 249–288.
Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. / Михайло Миколайович Фіцула. – К. : Академвидав, 2005. – С. 372–391.
1. Колектив і його види
Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.
Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.
Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:
— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);
— виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості);
— стимулювальну (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).
Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:
Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нараховує 10—15 осіб. За більшої кількості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкнена група друзів, приятелів.
За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримується у колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти цього досягти значно складніше, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків.
Загальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і педагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Здебільшого у них перебуває 500—600 осіб. У таких колективах усі знають один одного, час від часу збираються разом. У ньому теж бажано, щоб була однакова кількість осіб обох статей. Якщо в загальноосвітніх школах, інших навчально-виховних закладах нараховується 1500—2500 осіб, то колективу, по суті, немає. Особа в такому соціальному об'єднанні є анонімною, що вкрай негативно впливає на її виховання.
Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі соціальних інтересів.
Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо.
Сімейний колектив. Його складають члени однієї родини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства.
Колективи можуть бути одновікові й різновікові. У традиціях народної педагогіки — виховання особистості в різновіковому колективі, де старші за віком і соціальним статусом передають свій досвід молодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труднощі. Молодші прагнуть оволодівати соціальним досвідом старших, відчувають відповідальність перед ними.