- •Тема 1. Сутність, зміст процесу виховання
- •1. Теорія виховання як наукова і навчальна дисципліна
- •2. Процес виховання, його структура і рушійні сили
- •3. Мета і завдання виховання
- •Тема 2. Система національного виховання
- •Рекомендована література
- •1. Утвердження нового педагогічного мислення
- •2. Українська педагогіка й національне виховання
- •3. Сутність національного виховання (мета, завдання, принципи, зміст)
- •4. Оновлення змісту освіти, підвищення його виховного потенціалу
- •5. Українські виховні ідеали і традиції родинного, лицарського і козацького виховання
- •6. Природні та культурно-історичні чинники формування української душі, характеру, світогляду
- •7. Шляхи формування цілісної особистості громадянина України, реалізації Концепції національного виховання
- •8. Передовий досвід національного виховання школярів
- •Тема 3. Основні закони, закономірності та принципи виховання
- •Рекомендована література
- •Закони виховання та їх характеристика
- •2. Закономірності виховання
- •3. Принципи виховання
- •Тема 4. Основні напрями виховання
- •Рекомендована література
- •1. Громадянське виховання
- •2. Розумове виховання
- •3. Моральне виховання
- •4. Екологічне виховання
- •5. Статеве виховання
- •6. Правове виховання
- •7. Трудове виховання
- •8. Естетичне виховання
- •9. Фізичне виховання
- •Тема 5–6. Методи виховання
- •Методи, прийоми і засоби виховання.
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Рекомендована література
- •1. Методи, прийоми і засоби виховання
- •2. Методи формування свідомості особистості
- •Дискусійні методи
- •Переконання, навіювання, метод прикладу
- •3. Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Педагогічна вимога
- •Громадська думка
- •Методи вправ і привчання
- •Метод прогнозування
- •Створення виховних ситуацій
- •4. Методи стимулювання діяльності й поведінки
- •Змагання
- •Заохочення
- •Покарання
- •5. Методи самовиховання
- •Самопізнання
- •Самоставлення
- •Саморегуляція
- •6. Генетико-моделювальний метод виховання
- •Педагогічні умови використання методів виховання
- •Класифікація методів виховання
- •Тема 7. Організаційні форми виховної роботи
- •Рекомендована література
- •1. Позакласна виховна робота
- •2. Колективні творчі справи (ктс)
- •3. Колективне планування виховної роботи
- •4. Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- •5. Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •Тема 8. Формування колективу, його вплив на виховання особистості
- •Рекомендована література
- •1. Колектив і його види
- •2. Сутність, зміст, функції виховного колективу
- •3. Діалектика розвитку колективу
- •4. Чинники розвитку колективу
- •5. Учнівське самоврядування в школі та класі
- •6. Формальні та неформальні групи
- •7. Дитячі та юнацькі громадські організації
- •8. Неформальний молодіжний рух
- •Тема 9. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи
- •Рекомендована література
- •1. Класний керівник у школі
- •2. Функції класного керівника
- •3. Напрями і форми роботи класного керівника
- •Робота класного керівника з вивчення учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики учнів
- •Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- •4. Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- •Тема 10. Виховна робота з особливими дітьми
- •Рекомендована література:
- •1. Робота з обдарованими дітьми
- •Особиста картка обдарованої дитини
- •2. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3. Робота з педагогічно занедбаними дітьми
5. Українські виховні ідеали і традиції родинного, лицарського і козацького виховання
Виховні ідеали — найважливіші компоненти духовності кожної особистості й усього народу. Наш народ має особливий ідеал Людини. Необхідно, щоб кожен знав і наслідував національні ідеали, бо нашому народу сотні років загрожувала небезпека втратити свою національність. Ідеали є найвищим досягненням національного духу. В народній свідомості людина-ідеал — це та, яка має міцне здоров’я, гарне тіло, струнку поставу, глибокий світ національної духовності, бере активну участь у громадському, політичному і культурному житті держави. В історичному аспекті основними українськими виховними ідеалами є орач, сівач, землероб, хлібороб, витязь, козак-лицар, борець проти неправди і зла, повстанець проти національного і соціального гніту, воїн-борець за свободу і незалежність, палкий патріот, народний майстер, свідомий працелюб, високий професіонал, громадянин незалежної України.
Для української молоді такими ідеалами стали І. Гонта, М. Залізняк, С. Наливайко, Т. Трясило, П. Сагайдачний, І. Сірко, І. Богун, І. Виговський, Б. Хмельницький, І. Мазепа та інші народні герої.
Українська система виховання має стійкі традиції формування у дітей та молоді ідеалів. У сучасних умовах багато підлітків вибирають ідеал лицаря — високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки, держави були Я. Мудрий, В. Мономах, Т. Шевченко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, С. Русова, В. Вернадський, М. Грушевський. Г. Ващенко писав, що «…про славу лицарську українець мріє ще з дитинства».
Ідеал сучасної людини поєднує в собі високі патріотичні і громадянські риси, вірність демократичним законам, синівське відчуття обов’язків перед народом, Українською державою.
Щоб бути вірним сучасним українським ідеалам, потрібно словом і ділом реалізувати такі основні національні обов’язки:
плекати рідну мову, досконало володіти нею, захищати її від засмічення і передавати дітям і внукам як найдорожчий скарб;
зберігати, практично застосовувати, поглиблювати національні традиції та звичаї;
постійно розвивати свій інтелект, почуття, волю, формувати силу волі і силу духу, активність, ініціативу з метою підвищення добробуту народу;
систематично удосконалювати свій характер, світогляд, національну свідомість і самосвідомість;
захищати рідну культуру, особисто брати участь у розвитку однієї чи кількох її галузей;
плекати в собі й інших націотворчу і державотворчу енергію, готовність захищати Українську державу;
активно брати участь у громадському й політичному житті України, поглибленні згуртованості та єдності народу, зміцненні традицій взаємодопомоги між українцями та представниками інших народів, що проживають в Україні.
Родинне виховання. Відомо, що головна роль у вихованні належить сім’ї, родині. Родинне виховання — це перша, природна, постійно діюча ланка національного виховання. Батьки повинні залучати дітей до традицій, звичаїв, використовувати етнопедагогіку, тому вони повинні бути національно свідомими, палкими патріотами, стійкими громадянами України. Найбільше виховують гуманні сімейні стосунки (взаємоповага, взаємодопомога, тиха мова та делікатна інтонація у спілкуванні тощо). Родинні цінності — найглибші, найважливіші — це рід родичі, родовід, пам’ять про померлих, родинознавство, народ. Потрібно враховувати такі якості, як здруженість, згуртованість, взаєморозуміння, взаємоповага, гармонійність потреб, інтересів і можливостей сім’ї. Основні завдання родинного виховання: пробудження природних задатків, формування здібностей, розвиток резервів і можливостей дітей, піклування про фізичне і психічне здоров’я, створення умов для оволодіння державною мовою, виховання патріотичних почуттів, організація посильної праці дітей на своє благо, залучення до народних традицій, звичаїв, обрядів, сприяння школі. Для цього слід вести тривалу, наполегливу просвітницьку педагогічну роботу з батьками, особливо дати знання про психологію, національний характер, світогляд, державну ідеологію, політику в галузі виховання й освіти.
Розвиток традицій лицарського виховання та козацької педагогіки. Наш народ споконвіку культивував лицарські традиції виховання, на них формувалась еліта нації, яка завжди боролася за свободу та незалежність держави.
У козацьку добу діяла цілісна система козацького виховання, яка дістала назву «козацька педагогіка». На сьогодні відроджено українське козацтво, створено Українське дитяче і юнацьке товариство «Січ», Всеукраїнський доброчинний фонд лицарського виховання ім. П. Сагайдачного.
Головна мета козацької педагогіки — плекання в родині, школі, громадському житті козака-лицаря — палкого патріота, мужнього громадянина незалежної України, захисника рідної землі з яскраво вираженою національною свідомістю, самосвідомістю, високим рівнем моралі й духовності.
Нині досліджується одна із складових частин козацької педагогіки — січова педагогіка, яка функціонувала у фортеці Запорозької Січі та на території козацької держави. У багатьох регіонах України діють учнівські козацькі гуртки, курені, коші, братства, товариства. Створюються козацькі читанки, хрестоматії, методики виховної роботи на козацько-лицарських традиціях.