Тема11: клас земноводні та плазуни клас земноводні
Земноводні, або амфібії, – перші наземні хребетні, що ще зберегли зв'язок з водним середовищем. Клас нараховує 3900 видів і включає 3 ряди: хвостаті (саламандри, тритони), безногі (тропічні черв’яги) і безхвості (жаби, квакші, землянки, жаби, й ін.).
На різних стадіях життєвого циклу земноводні ведуть наземний або напівводний спосіб життя, поширені практично повсюдно, переважно в районах з високою вологістю на берегах прісних водойм і на сирих ґрунтах.
Серед земноводних немає форм, які могли б жити в солоній морській воді. Характерні різні способи пересування: відомі види, що роблять досить довгі стрибки, що пересуваються кроком або «повзаючі», позбавлені кінцівок (наприклад, червяги).
Розміри тіла невеликі: від 5 до 40 см. (велетенська саламандра 160 см). Характерна волога, гола, позбавлена луски шкіра, що складається з епідермісу й дерми. Зволоження шкіри відбувається завдяки секреції численних шкірних залоз. Деякі із цих залоз виділяють отруйний секрет – засіб пасивного захисту (привушні залози в жаб). Через слиз здійснюється також шкірний подих. Через шкіру активно всмоктується вода. Під шкірою розташовуються великі лімфатичні мішки, заповнені рідиною. Деякі пустельні види (наприклад, австралійська жаба-водонос) запасають у них воду.
|
Скелет жаби: 1 – кістки черепа; 2 – лопатка; 3 – хребет; 4 – хвостова кістка; 5 – тазові кістки; 6 – стегнова кістка; 7 – кістки стопи; 8 – кістка гомілки; 9 – ключиця (схована воронячою кісткою); 10 – плечова кістка; 11 – кістка передпліччя; 12 – кістки кисті; 13 – вороняча кістка; 14 – фаланги пальців; 15 - плесна; 16 - п'яткова кістка; 17 - таранна кістка; 18 - грудина |
|
Внутрішня будова жаби: 1 – серце; 2 – легеня; 3, 4 – печінка; 5 – жовчний міхур; 6 – шлунок; 7 – підшлункова залоза; 8 – дванадцятипала кишка; 9 – тонка кишка; 10 – товста кишка; 11 – селезінка; 12 – клоака; 13 - сечовий міхур; 14 – отвір сечового міхура в клоаку; 15 – нирка; 16 – сечовід; 17 - отвір сечоводу в клоаку; 18; 19 - яєчник; 20-22 - яйцепровід; 23 - отвір яйцепроводу в клоаку; 24 - спинна аорта; 25 - задня порожня вена; 26 - сонна артерія; 27 - дуга аорти; 28 - легенева артерія |
Скелет земноводних костеніє не повністю. Складається він із черепа сплощеної форми, хребта, костей кінцівок й їхніх поясів. Є тільки один шийний хребець, тому голова малорухома (для порівняння: у риб голова нерухома щодо тулуба). Грудна клітка не виражена, тому що ребра короткі або відсутні. Кінцівки типово наземного типу (п'ятипалі).
• М'язова система значно ускладнюється й спеціалізується, що пов'язане з пересуванням по твердому субстраті (виходом на сушу).
• Травна система утворена органами шлунково-кишкового тракту й травних залоз. Є клоака. Всі земноводні - активні хижаки, що реагують на рухливу здобич. Харчуються дрібними безхребетними, мальками риб.
• Органи дихання – парні тонкостінні легені. Дихання забезпечується коливальними рухами дна ротоглоткової порожнини. Повітря засмоктується через ніздрі й проштовхуються в легені. Дихальна поверхня легенів невелика. Крім легенів газообмін відбувається також й у шкірі (у далекосхідних безлегеневих тритонів дихання тільки шкірне).
• Температура тіла непостійна. У зв'язку з розвитком легеневого дихання в земноводних 2 кола кровообігу: велике і мале (легеневе). Серце трикамерне, що складається із двох передсердь й одного шлуночка, внутрішня поверхня якого має складчасту будову. Від шлуночка відходить загальний артеріальний стовбур із трьома парами бічних гілок. У єдиному шлуночку кров перемішується не повністю (повному перемішуванню заважають складки внутрішньої поверхні). Тому при скороченні шлуночка в загальний стовбур порціонно викидаються фракції чистої артеріальної (надходить у головний мозок і передню частину тулуба), венозної (надходить у легені й шкіру для газообміну) і змішаної (надходить у велике коло до внутрішніх органів) крові.
• Видільна система представлена парними тулубними нирками, пов'язаними з органами статевої системи. У ниркових канальцях нирок здійснюється зворотне усмоктування води, що має велике значення для життя на суші. Кінцевий продукт білкового метаболізму - сечовина, для виведення якої потрібно менше води, ніж для аміаку.
• Земноводні, як і риби, належать до групи анамній (розвиток зародка у водному середовищі). Земноводні - роздільностатеві (запліднення зовнішнє, у деяких форм - внутрішнє). Запліднені яйця відкладають у воду, де й відбувається розвиток личинки (пуголовка). Червяги (безногі) відкладають ікринки на суші - у вологі мохи, листи. У цьому випадку розвиток прямий, тобто з яйця виходить молода тварина (личинкова стадія проходить під покривами яйця). Турбота про потомство звичайно не виражена. Будова пуголовка (личинки) помітно відрізняється від дорослої форми. Пуголовки мають багато «рибоподібних» рис. Так, для них характерно зяброве дихання, одне коло кровообігу, двокамерне серце, розвинений орган бічної лінії, відсутні кінцівки. У результаті метаморфозу тимчасові личинкові органи перетворяться в якісно інші структури.
• Центральна нервова система організована в цілому складніше в порівнянні з рибами. У головному мозку виражені нюхові частки переднього мозку. Мозочок недорозвинений, тому амфібії не можуть робити таких швидких і координованих рухів, як риби. Поведінка амфібій нескладна й заснована на безумовних рефлексах. У будові органів чуття виникає ряд змін, пов'язаних з виходом на сушу. Очі здобувають рухливі повіки (захист від висихання), краще розвинені зір, слух.
Значення земноводних полягає в тому, що вони поїдають багатьох шкідливих безхребетних і самі служать їжею іншим організмам.
Виникнення земноводних в еволюції супроводжувалося разом із ароморфозами, які визначили подальший розвиток хребетних на суші:
• утворення п'ятипалої кінцівки;
• формування мішкоподібних легенів;
• прогресивний розвиток нервової системи;
• виникнення другого кола кровообігу;
• диференціація м'язів.