Тема 2. Система національного виховання

1. Утвердження нового педагогічного мислення.

2. Українська педагогіка і національне виховання.

3. Сутність національного виховання (мета, завдання, принципи, зміст).

4. Оновлення змісту освіти, підвищення його виховного потенціалу.

5. Українські виховні ідеали і традиції родинного, лицарського і козацького виховання.

6. Природні і культурно-історичні чинники формування української душі, характеру, світогляду.

7. Шляхи формування цілісної особистості громадянина України, реалізації концепції національного виховання.

8. Передовий досвід національного виховання.

Рекомендована література

1. Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] / Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2001. – С. 109–113.

2. Максимюк С. П. Педагогіка : навч. посіб. / Світлана Петрівна Максимюк. – К. : Кондор, 2009. – С. 232–249.

3. Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання) : навч. посіб. / Сергій Гаврилович Мельничук. – К. : Видавничий Дім "Слово", 2012. – С. 24–28.

4. Омеляненко В. Л. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / Віталій Лукич Омеляненко, Анатолій Іванович Кузьмінський. – К. : Знання, 2008. – С. 39–77.

5. Ярощук Л. Г. Методика виховної роботи : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Лілія Григорівна Ярощук. – К. : Видавничий Дім "Слово", 2012. – С. 43–45.

1. Утвердження нового педагогічного мислення

Кожен народ має історично обумовлену систему виховання, яка покликана духовно відтворювати націю в кожному поколінні, зберігати її у віках, примножувати її культурно-історичні, національно-духовні набутки. Українська держава створює найсприятливіші політичні, психологічні та інші реальні умови для вільного розвитку мови, культури, духовності, традицій, звичаїв. Провідні ідеї, традиції, закономірності, перспективні тенденції закладені у вітчизняній педагогіці, народній виховній мудрості й науково-педагогічній спадщині К. Ушинського, П. Юркевича, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Огієнка, С. Русової, Г. Ващенка, В. Сухомлинського та ін. Українська педагогіка прагне до ідеалу досконалої людини, яка мала б сформовану національну свідомість (національний світогляд, народну мораль, національний характер, національну філософію, національну ідеологію). Своїми внутрішніми засобами, оновленим змістом, властивими їй особливостями вона протидіє авторитарним впливам на дитину.

В останні роки створено нові концепції та інші нормативні документи, у яких чітко поставлені стратегічні завдання, головна мета національного виховання, пріоритетні шляхи та напрями його реформування. Дуже важливим документом для школи є «Концепція національного виховання» («Освіта», 1996, 7 серпня). Вона була обговорена і схвалена Всеукраїнським педагогічним товариством ім. Г. Ващенка, Міжнародним освітнім фондом ім. Я. Мудрого, світовою спілкою професіоналів-учителів, Всеукраїнським доброчинним фондом відродження лицарського виховання ім. П. Сагайдачного, Асоціацією директорів шкіл м. Києва та відомими українськими вченими-академіками А. Алексюком, М. Стельмаховичем, Д. Тхоржевським, М. Євтухом та ін.

Нині ще живучі традиції, стереотипи педагогічного мислення попередніх десятиріч, вони властиві багатьом педагогам, батькам, керівникам освіти, у них заперечується національний зміст й характер педагогіки як науки і мистецтва виховання. Потрібно звільняти наше мислення від необґрунтованих ідей та підходів. Основні компоненти нового педагогічного мислення полягають у таких фундаментальних положеннях:

1. Дитина (учень, студент) — головний об’єкт і суб’єкт виховання. У навчальній педагогіці вона має стати першо-клітиною, ядром, центром навчально-виховного процесу. Дитина повернеться в лоно рідної матері — національної педагогіки всупереч попереднім десятиріччям, коли офіційна педагогіка часто виконувала, байдуже і холодно, роль «мачухи».

2. Навчання і виховання дитини — це за своєю суттю самонавчання, самоосвіта, самовиховання, самоорганізація особистості. Наприклад, Л. Виготський вважає, що не можна виховувати іншого, можна лише виховувати себе.

3. Родинне національне виховання — провідне, природне, батьки — головні вихователі протягом усього життя дитини.

Українознавство — наукова основа, духовна серцевина навчально-виховного впливу в сім’ї, школі, суспільному житті, філософія і політика державотворення5. Національне виховання — всеохоплююча і багатогранна система впливів, ідей, підходів, яка покликана пробуджувати, стимулювати розвиток задатків, можливостей дітей, набуття ними етносоціального досвіду, реалізувати завдання гуманізації та гуманітаризації освіти.