Будь-яку пісню потрібно прожити, проникнути в її сенс, донести до глядача образ, закладений в ній. Отже, ми повинні говорити про використання прийомів режисури та акторської майстерності в сфері внутрішньої психотехніки артиста. Л. Утьосов стверджував, що пісня є немовби роллю у театральній виставі, тому її потрібно пережити. Виконавець підкреслював необхідність вкладення в неї всього того, що бажаєш донести глядачам.

На перший погляд текст пісні начебто дозволяє побудувати психологічну сценку-проводи. Однак саме ця конкретизація й зруйнувала образність пісні: замість художнього образу вийшла міщанська сценка з натуральними сльозами, але, на жаль, не у глядачів. Недоречне використання ігрових прийомів знищило художній образ пісні. Тому режисер повинен дотримуватися суворого правила: не все, що написано в тексті пісні, потрібно застосовувати до візуального ряду.

У цьому випадку актуалізуються режисерські тропи, а саме: епітет – художнє означення певних особливостей зображуваного предмета; порівняння – вид тропу, уподібнення одного предмета чи явища іншому, в якому названо обидва порівнювальні елементи; метафора – один з основних тропів, уподібнення одних предметів і явищ іншим за певними схожими ознаками; символ – у філософському розумінні – предметний чи мовний знак, широке узагальнення сутності речей і явищ як результат пізнавальної діяльності людини; алегорія – іносказання, троп, в якому ідеї, думки, абстрактні поняття через уподібнення передаються в конкретних образах; гіпербола – вид тропу, в основі якого лежить надмірне перебільшення тих чи інших властивостей зображуваних людей, предметів і явищ, що сприяє глибокому й виразному розкриттю суттєвого й типового та ін. [47].

Для композиції «зримої пісні» характерна стислість подій, прискорений темпоритм розвитку дії і вибуховий характер кожної події.

тематичного задуму до фабули);

Найбільш поширеним в роботі над театралізованою піснею є прийом ілюстрації. Ілюстрація – це реальне відображення ситуації, розвитку конфлікту й події, укладених в пісні.