Добавил:
Вуз:
Предмет:
Файл:
Зрима пісня_Навчальний посібник.pdf
91
за зовнішніми формами духовного начала.
Знайдіть цю неспроможність, знайдіть засоби її
розкриття – і ви зробите перший крок в роботі
над пародійним номером. При підготовці такого
номера необхідно виявити і загострити зовнішні
риси явища при відсутності внутрішнього змісту.
Слід акцентувати увагу на тому, що у пародії
завжди присутня висока міра театралізації.
У пародії на естраді дуже рідко копіюється
весь комплекс рухів, жестів, одягу, зовнішності,
ходи, манери мови та ін. Естрада взагалі працює
більше деталлю, ніж цілим, тому частіше
використовується і найуспішніше приймається
глядачем прийом перебільшення будь-якої
окремої риси (в крайньому випадку, декількох).
Особливо це стосується пародії на людину.
Можна сказати, що в цьому випадку вступає
в силу принцип карикатури.
У цьому контексті, пародія наслідує оригінал
з одночасним перебільшенням окремих його
характерних рис. Це гіпербола, що доведена до
абсурду.
Об’єкт пародії під час цього процесу
піддається деякій трансформації. При цьому
використовуються три основних прийоми:
– перебільшення (гіпербола) або зменшення
(літота);
92
– використання прийому карикатури окремих
характерних рис об’єкта, якого пародіюють;
– неприродний темп.
У першому прийомі використовується, як
ми вказали, «літота (грец. litotes – простота,
помірність) – троп, різновид метонімії
(протилежний за значенням гіперболі), в якому
міститься художнє зменшення величини,
сили, значення зображуваного предмета чи
явища» [28, с. 422].
Гротеск, заснований на перебільшенні,
перетворює об’єкт пародії в явище, що
відхиляється від норми, від звичного сприйняття.
Необхідно пам’ятати, що гротесковий
ефект виникає тільки при неодноразовому
й послідовному повторенні гротескових прийомів.
Якщо гротесковий прийом буде використаний,
що називається, в якості одноразового засобу,
він відразу ж стає неприродним і найчастіше
сприймається глядачем як награвання. Якщо
ж виникає система прийомів, глядач розуміє,
що це умови гри і приймає їх.
Дружелюбна пародія найчастіше переосмислює
«низький» сюжет як високий – це бурлескне
переосмислення першоджерела-оригіналу. Але
й доброзичлива пародія повинна бути
жартівливою. Комізмможестворюватися нетільки
93
критикою «недоліків», а й активним естетичним
переживанням саме позитивних якостей, живим
відчуттям характерності пародійованого автора
або виконавця.
Найпростіший прийом, який найбільш часто,
але не завжди вдало вживається – виклад
«високого» сюжету «низьким» стилем. Така
модель називається травестійною. Найчастіше
це спричинено прагненням отримати певний
«відсоток з популярності» виконавця або авторів
пісні. Якщо в цьому випадку і з’являється
певна енергія, то вона повністю продукується
першоджерелом.
При використанні використання «карикатури»
основним режисерським прийомом постає
навмисне спрощення, коли підкреслюються
другорядні й незначні моменти в поведінці
персонажа. Поруч стоїть і прийом навмисного
порушення послідовності явищ.
Неприродний темп – ще один метод для
вираження деформації дійсності. Прискорення
або уповільнення рухів надає їм ненормальний
темп, що взагалі є одним з найдієвіших засобів
досягнення комічного ефекту.
Такий прийом був використаний в СанктПетербурзькому театрі «Буфф» в пародійному
номері «Тундра», де висміювалися штампи
94
халтурного вокально-інструментального
ансамблю. Зокрема, це виражалося в тому, що
пісня, на основі якої будувався номер (популярний
свого часу шлягер «Відвезу тебе я в тундру»,
слова М. Пляцковського, музика М. Фрадкіна),
виконувалася в прискореному темпі. Від цього
виникало відчуття карикатурності, ніби плівку
й кіно запустили швидше. Так, прискорення
темпу рухів персонажів пародії посприяло
переміщенню її з м’якого легкого глузування
в сатиричну карикатуру.
Пародія звернена якщо і не до занадто
досвідченого глядача, то у всякому випадку
до людини ерудованої. Художня насолода, яку
відчуває глядач від вдалої, талановитої пародії,
неодмінно включає в себе радість впізнавання.
Сценарій пародії створюється аналогічно
сценарію інсценованої пісні та пісні-кліпу.
95
6. СЦЕНАРНА ДРАМАТУРГІЯ
«ЗРИМОЇ ПІСНІ»
Основою сценарію «зримої пісні» є лібрето –
виклад того, що відбуватиметься на сценічному
майданчику. Через послідовність сценічних дій,
передбачених сценарієм, здійснюється розвиток
конфлікту. І все це в більшості пісень за відсутності
прямого словесного діалогу між виконавцями.
Існує кілька форм запису театралізованої пісні.
Це може бути, по-перше, традиційна форма
сценарію; по-друге, таблична форма (додатки).
При табличній формі запису в лівій колонці
таблиці пишеться текст пісні, в правій описуються
супроводжуючі тексти дії. Таблична форма може
також включати в себесхеми основних мізансцен.
Якщо мова йде про традиційну форму сценарію,
то після титульного аркуша, де вказано жанр та
назву постановки, іде подається перелік дійових
осіб. Послідовність перелічування дійових
осіб та додаткова інформація про них, будуть
залежати від того, що автор сценарію вважає
найважливішим, що він має за ціль.
Формою літературної фіксації сценарію є пряма
мова персонажів, а також ремарки. Драматургічна
роботавиконується за усімаіснуючими правилами
96
запису сценарної драматургії.
У сценарній драматургії можна виділити як
обов’язкові, так і факультативні компоненти.
До обов’язкових компонентів належать:
а) заголовний комплекс (назва тексту,
підзаголовок, указівка автора, список дійових
осіб);
б) постановчі та внутрішньотекстові ремарки;
в) репліки.
До факультативних (необов’язкових)
компонентів належать опис дії до та після заходу.
Стисло зупинімося на кожній частині сценарію.
Назва сценарію. Необхідно відзначити особливе
значення цієї частини в процесі становлення
початкового інтересу читача (глядача). Назва
не лише орієнтує на певну тему, але і є першим
поштовхом, що формує сприйняття майбутньої
дії та ставлення до неї. Крім орієнтовної, вона
побічно виконує рекламну функцію.
Підзаголовок уточнює тему й форму заходу. Цей
структурний компонент допомагає постановнику
визначити зміст сценарію й форму, в якій буде
втілено дію.
Списокдійовихосіб. Цей структурнийкомпонент
має орієнтовну функцію, дає постановнику
інформацію про те, скільки персонажів залучено
до заходу та яких. У списку зазначають лише тих
97
героїв, які безпосередньо беруть участь у дії.
На відміну від п’єси, цей структурний компонент
у сценарії вкрай рідко містить характеристики
героїв.
Постановочна ремарка. Цей структурний
елемент передує сценічному діалогу й описує
місце дії. До постановочної ремарки можуть
належати такі мікротеми:
а) оформлення сценічного майданчика,
декорації;
б) організація сценічного простору;
в) дійові особи, які перебувають або з’являються
на сценічному майданчику, їх дії;
г) музичне оформлення;
д) кінокадри, відеозаписи;
е) шумові й світлові ефекти.
Постановочна ремарка відіграє важливу
роль у створенні єдиного художнього образу
майбутнього дійства. Вона допомагає реалізувати
інструктивну функцію сценарію: розробляючи
цей фрагмент, автор продумує організацію
сценічного простору, мізансцени, просторові
й технічні можливості для реалізації майбутнього
видовища, а потім відображає їх у тексті у вигляді
непрямих інструкцій.
Репліки героїв. Цей структурний елемент має
на увазі висловлювання, вимовлені дійовими
98
особами, їхню монологічну й діалогічну мову.
Через репліки розкривається основна дія
сценарію. З точки зору адресата репліки в сценарії
можуть бути двох типів:
а) адресовані дійовим особам сценарію – через
них реалізують взаємодію персонажів. Проте
головний адресат сценарного тексту – глядач.
Тому репліки такого типу виконують подвійну
комунікативну функцію: зовні вони адресовані
герою сценарної дії, а приховано – глядачеві
постановки.
б) адресовані глядачам. Сценарист не приховує
від глядачів того, кому адресований текст, роблячи
останніх не спостерігачами, а учасниками
дії, створює безпосереднє, живе спілкування
з аудиторією.
Внутрішньотекстові ремарки. Цей
структурний елемент сценарію допомагає
прокоментувати діалог героїв. Головна функція
внутрішньотекстових ремарок – позначати ознаку
дії, обставини, що супроводжують мову героїв.
Їх також називають «психологічним жестом» або
«емоцією, вираженою в дії». Внутрішньотекстові
ремарки можуть позначати:
а) дії героїв;
б) інтонацію, особливості виголошення реплік;
в) жести, пантоміміку героїв;
99
г) адресацію реплік.
Опис дії до та/або після видовища. Цей
компонент включають до сценарію, якщо захід
доволі масштабний і не обмежується тільки
театралізованою виставою [23, с. 20-22].
Сценарій повинен бути надрукований на папері
формату A-4, шрифт New Times Roman: розмір
14, інтервал 1,5 та може займати приблизно 2–3
сторінок друкованого тексту на комп’ютері.
100
7. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ
Основними етапами в роботі над створенням
«зримої пісні» є:
1. Відбір репертуару. Обираються пісні, які
можуть служити основою для побудови дії.
У них повинен бути сюжет, образи, ясна й проста
драматургія.
2. Ідейно-тематичний аналіз пісні. Визначення
теми «про що?», ідеї «яка головна думка
автора?» і конфлікту (протиборство). Потрібно
проаналізувати й музичний матеріал, визначити
його характер (іронічний, гумористичний,
героїчний, трагічний та ін.). Це впливає на вибір
засобів виразності.
3. Визначення дієвого змісту майбутньої
постановки. Режисер вже як інтерпретатор
пісенного твору. Він визначає надзавдання
(конкретнаголовнамета,зарадиякоїрозкривається
тема), наскрізна дія (боротьба, в результаті якої
стверджується надзавдання) або, при відсутності
сюжету, сценарно-режисерський хід.
4. Побудова подієвого ряду: вихідна
подія (з якої починається дія), основна (з неї
починається боротьба за наскрізною дією),