Добавил:
Вуз:
Предмет:
Файл:
Зрима пісня_Навчальний посібник.pdf
111
государственного института искусств и культуры.
Барнаул : Изд-во АГИИК. 2001. Вып. 1. С. 45 – 53.
52. Чечетин А. И. Основы драматургии: учеб. пособие
для вузов культуры и искусств. Москва : МГУКИ,
2004.148 с.
53. Шангина Е. В., Шубин Е. В. Сценарий как
литературная основа массовых праздников и
театрализованных постановок. Омск, 2004. 130 с.
54. Шароев И. Г. Режиссура эстрады и массовых
представлений: учеб. для высш. театр. учеб. заведений.
Москва : РАТИ ГИТИС, 2009. 336 с.
55. Шаронина М. Г. Зримая песня: метод.
рекомендации. Челябинск : Цицеро, 2010. 113 с.
56. Шпагин В. А. Основные этапы работы над
сценарием: учеб.-метод. разработки. Куйбышев : Куйб.
гос. ин-т культуры, 1980. 52 с.
57. Шубина И. Б. Драматургия и режиссура зрелища:
игра, сопровождающая жизнь: учеб. -метод. пособие.
Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. 288 с.
58. Шубина И. Б. Организация досуга и шоу-
программ. Творческая лаборатория сценариста. Ростовна-Дону : Феникс, 2003. 351 с.
59. Шубина И. Б. Основы драматургии и режиссуры
рекламного видео. Москва; Ростов на Дону : Изд. центр
МарТ, 2004. 320 с.
60. Эйзенштейн С. М. Монтаж. Москва : Музей
кино,2000. 592 с.
61. Эйзенштейн С. Монтаж aттpaкционов. URL:
http://lib.ru/CINEMA/kinolit/EJZENSHTEJN/s_montazh_
attpakcionov.txt (дата звернення: 02.03.2020).
112
62. Энциклопедия циркового и эстрадного
искусства. URL: http://www.ruscircus.ru/encyc (дата
звернення: 15.01.2020).
63. Clip. URL: https://eng-rus.slovaronline.com/
search?s=clip (дата звернення: 24.02.2020).
113
ДОДАТКИ
В цій частині посібника запропоновані режисерські роботи
студентів кафедри режисури естради та масових свят Київського
національного університету культури і мистецтв.
«Повернись»
(сл. В. Кубінський, муз. Т. Піскарьова)
По центру сцени стоїть натовп людей з нахиленими головами.
ТЕКСТ ПІСНІ
ДІЇ ВИКОНАВЦІВ
Дозрівають соняхи и калина
Ваблять тихцем журавлі-лелеки.
Та ніяк чомусь збагнуть дитині
Чому мама іде так далеко!
Зачерствіла доля невблаганна
І вжалила серце на світанку,
Коли мама разом з журавлями
Подалась по хліб заробітчанки!
По черзі з чотирьох куліс
виходять дівчата з обручами,
котрі оформлені у вигляді
прапорів різних держав.
Дівчата уособлюють ті країни,
прапори яких в них в руках.
Вони почергово рухаються
діагоналлю, ведучи за собою.
Натовп розходиться таким
чином, що вибирають, за якою
дівчиною їм іти. Однак люди
проходять далі в куліси, а
четверо дівчат залишаються.
Виходить мати з дитиною,
стоять на центр сцени, мати
обіймає дитя, приголублює,
цілує. Їхню любов розривають
нас кордон, який діти утворили
між ними: двоє зі сторони
мами, досі – зі сторони дитини.
114
Приспів
Заплакали разом і скрипка,
і верби...
Матусину тугу змітає снігами!
Нічого від світу дитині не треба
Лиш слово і ласка від рідної
мами!
Дівчата роблять два кроки на
маму та дитину, а ті водночас
тягнуть руки, ніби хочуть
триматися, але кордон їх
розділяє. Мати перша опускає
руку та повертається спиною.
Дитя опускає після, виходить
вперед, в цей момент вийшла
бабуся та забрала внучку за
руку. Дівчата розходяться з
центру в сторони, і по черзі
розморожуються.
Хоч привітно чужина зустріла,
Добрі люди прийняли, як рідну,
Оповита смутком все ж горіла
Думка про сім’ю, про Україну:
Як зростають з бабусями діти,
Що слізьми окроплюють
світанки
І в садах ростять для мами
квіти,
Для мами-заробітчанки!
Вони кличуть мати, яка
стояла до цього в центрі,
до себе. Мати виконує біля
кожної дівчини різні рухи:
миє посуд; працює з уявними
предметами, обриває кущі,
чистить взуття та одяг, миє
посуд (працює з уявними
предметами).
Роботу матері перебиває
вихід бабусі з дитиною за руку
на авансцені, дитя малює,
бабуся їй допомагає. Мати
хоче підійти до своїх рідних,
але її не пускають дівчата, так
як вони утворюють кордон між
ними, ставши в одну лінію.
115
Приспів
Заплакали разом і скрипка,
і верби...
Матусину тугу змітає снігами!
Нічого від світу дитині
не треба –
Лиш слово і ласка від
рідної мами!
Тут бабуся натягує хустку
на голову та залишає дитину
одну. Виходить. Дівчинка
засумувала, але продовжила
малювати вже в правому кутку
сцени. Мама, побачивши
дитину саму, хоче до неї
підійти.
Програш.
Далі розходяться дівчата
таким чином, як було раніше
та повторюється та ситуація,
що мати виконує біля дівчат
різну роботу, відбувається
прискорення рухів.
А-а-а-а
Нічого від світу дитині
не треба –
Лиш слово і ласка від
рідної мами!
Потім дівчата відвертаються
від мами і повертаються
спиною до неї. Мати в цей
момент в центрі сцени. Дівчата
міняються місцями, йдучи
по квадрату, обручі ведуть за
собою.
Приспів
Заплакали разом і скрипка,
і верби...
Матусину тугу змітає снігами!
Нічого від світу дитині
не треба –
Лиш слово і ласка від рідної
мами!
Міняються діагоналями,
після цього утворюють
колону через яку проходить
мати до дитини. Дівчинка
радіє мамі, мама цілує її. На
задньому плані дівчата стають
на початкову мізансцену.
Виходить натовп.
Мати з дитиною
піднімаються, дивляться на
них. Мама знову цілує дитя і
виходять в кулісу.
116
«На Андрія»
(«Небо», сл. і муз. М. Барських)
На сцені стоїть ширма, що складається з трьох частин:
1 та 3 – затягнута трьома вертикальними полосами тканини,
що має дизайн шпалер (тканини накладаються одна на одну
на 10 см; 2 – рамка дзеркала, що не зашивається).
ТЕКСТ ПІСНІ
ДІЇ ВИКОНАВЦІВ
Героїня з’являється на сцені.
Оглядається, чи немає когось
поблизу. Йде на авансцену,
де лежить стара чаклунська
книга, свічки та запальничка.
Відкриває її.
Програш.
Героїня гортає книжку
та зупиняється на одній за
сторінок. Встає, бере книжку
на свічки із запальничкою та
направляється до дзеркала
в якому з’являється її
зображення. Вона розставляє
та запалює свічки.
Промовляє заклинання:
«Тебе дзеркало питаю,
з ким з’єднати душу маю.
З’єднати з коханим прошу,
Бо його в сердечку ношу.
Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з коханим звінчати».
117
Ніч не спить i знов у моїх очах
тiльки кам’яне небо
Ніч болить, як я один зможу
бути без тебе
Не сумуй твої сльози менi наче
в рани стiкають
Вилiкуй моє втомлене серце
на вiки зникає.
Дія у «задзеркаллі» оживає,
а героїня повторює рухи за
відображенням.
Дія у задзеркаллі: з’являється
коханий героїні, обіймає цілує,
кружить. Раптово чоловік
штовхає героїню і та падає.
Чоловік хапає героїню та
починає душити, бити та знову
кидати на підлогу.
Приспiв
Небо не я, небо не ти, до коли
слова не стануть німі
І прийде сон, вічний сон, він
поєднає нас, поєднає
Небо не я, небо не ти, до коли
слова не станут німі
І прийде сон, вічний сон, він
поєднає нас, поєднає!
Герої задзеркалля
намагаються затягнути
героїню до себе, але вона
виривається.
Ніч мине і ранок залишить нас
в холодній постелі
Обійми, крижаний дощ
палкої пустелі
До весни залишається час, все
не так безнадійно
Я бачу сни, я залишаюся там,
я залишаюсь в них.
Героїня усвідомила, що
накоїла біду і до неї прийшов
сам Диявол.
Знаходячись на авансцені
вона показує свій страх.
Героїня збирається духом аби
подивитися, що відбувається
позаду неї.
118
Приспiв
Небо не я, небо не ти, до коли
слова не станут німі
І прийде сон, вічний сон, він
поєднає нас, поєднає
Небо не я, небо не ти, до коли
слова не станут німі
І прийде сон, вічний сон, він
поєднає нас, поєднає!
З прорізів на частинах
ширми 1 та 3 з’являються
руки, що намагаються
дотягнутися до героїні, а
потім і самі відьми.
Відьми підходять до
героїні, кружляють навколо
неї.
Програш.
Кожна з відьом намагається
зачаклувати героїню та затягти
у задзеркалля до диявола.
Героїня пручається.
Після танцю відьми
повертаються назад
у ширму, а Диявол з
віддзеркаленням намагаються
затягнути героїню до себе.
Проте дівчина бере книгу та
розбиває дзеркало.
Дівчина гасить свічки.
119
«Монах»
(Гурт «ДахаБраха»)
На екрані з’являється проекція тексту «Бог, який виявився
настільки віроломним і підступним, щоб створити першу людину
і потім піддати його спокусі і гріху, не може вважатися істотою
досконалою і повинен бути названий чудовиськом безрозсудності,
несправедливості, підступності і жорстокості… Поль Анрі
Гольбах». Звучить цей текст в запису. Після цього, він на екрані
нібито «згорає».
ТЕКСТ ПІСНІ
ДІЇ ВИКОНАВЦІВ
Ішов монах із походу
Під морози, під негоду,
Чуть же він не змерз – (2)
Ритмічно під музичний
матеріал виходять п’ять дівчат,
які одягнені в червоно-чорні
сукні і на невисоких чорних
підборах.
Не знав монах, де подіться –
Над головою кожна тримає
чорний куб, який символізує
гріх
Зайшов у кабак погріться,
Йдучи вперед, роблять дефіле,
потім
Збросив свой мундір – (2)
Прийом «стоп кадру» та йдуть
назад до задника сцени
Збросив мундір, ще й очки
Опускають куби
Порвав ряси на клочки
повертаються до глядача і
знову «стоп кадр»
Сам пошов плясать – (2) Наплясавшись, наігравшись,
З доброй волей розпрощав-
шись,
Скочив на крильцо
Кожна дівчина робить певну
позу
Вдарив у кольцо
Монах на коня садиться
Разом піднімають куби та
кидають їх перед собою
120
Під монахом конь резвиться
Зеленим лугом – (2)
Конь лугом, лугом, лугом
Ходять дєвочки кругом.
«Стоп-кадр» дівчат,
повертаючи голову праворуч,
звідки виходить Монах,
одягнутий в чорну рясу і з
Біблею у руках. Він іде до
авансцени
Дєвки не знайшов –
Не звертаючи увагу на
дівчат, які стоять позаду
До вдови пойшов.
Сідає на коліна і починає
молитись
Цілував, милував,
Роздушею називав,
Закричав – ура! – (2)
Закричав – ура! – (2)
Ой ура, ура, ура
Сочинилася біда
Дівчата «відмирають» зі
«стоп-кадру», динамічно
стукають підборами та
синхронно зістрибують із кубів
та йдуть до Монаха.
Заводять його в коло та
починають «чаклувати» над
ним. Кругова мізансцена.
Та й не малая – (2)
Монах все швидше і швидше
листає Біблію. Врешті-решт
він розштовхує дівчат і вони
падаютью
Програш
Дівчата падають на спину,
а Монах встає з колін та
підходить до кожної з них і
розглядає їхню суть. Він не
розуміє хто вони такі, що це
за створіння і чому вони зараз
лежать біля нього. В души
Монаха зароджується спокуса,
той гріх, який він давно мав
глибоко в душі.