Добавил:
kripchuk@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зрима пісня_Навчальний посібник.pdf
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.09.2026
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
101
центральна (кульмінаційний момент найвищої боротьби), фінальна (перемога або поразка наскрізної дії) і головна (відображає те, заради чого здійснювалася постановка «зримої пісні»). Якщо сюжет у пісні відсутній, то визначається епізодна побудова сценарію й функціональне навантаження епізодів.
5. Пошук зримого ряду. Фонограма або
театралізація вживому виконанні. Якщо пісня в живому виконанні, то режисер долучається до пісні третім (після авторів слів і музики). Працюючи з фонограмою, режисер повинен сприймати пісню як закінчений драматургічний твір. Він не має права зупиняти, обрізати фонограму. Під час «живого виконання» більше свободи (зміщувати акценти, подовжувати та ін.), таким чином режисер стає співавтором пісні.
6. Вибір виконавців.
7. Робота з акторами.
102

ВИСНОВКИ

Істотна частина проблем сучасної естради пов’язана сьогодні з появою субкультури тінейджерів. Пісенна (та й вся) естрада неминуче підлаштовується під неї. Такий стан справ склався, ймовірно, через невиправдано велику увагу до запитів і смаків порівняно численної молодіжної публіки.
З боку засобів масової інформації (ЗМІ), особливо телебачення, відбувається потужна «розкрутка» одного-єдиного напрямку сучасної популярної музики. Діяльність електронних ЗМІ часто не допомагає зростанню її професійного рівня. Шоу-програми заповнені не тільки власне номерами виконавців, а й величезним обсягом відомостей про них, що мають відношення до мистецтва. Майстерність артиста, особливо в жанрі пісні, перестає бути головним критерієм його оцінки, а на перше місце виходить свідомо створена продюсерами аура його життя навколо мистецтва.
Наприклад, популярність в 2002–2003 рр. групи «Тату» (Росія) була забезпечена за рахунок маркетингу й піару, які ґрунтувалися на скандалі, а не на виконавському таланті високохудожніх пісень. Подібний висновок можна зробити
103
щодо численних співаків і груп, які волею культуртрегерів естради виносяться на хвилю популярності на рік-два, а потім зникають, і часто назавжди. Не винятком є і українська естрада.
Значення режисури у видовищних мистецтвах, а особливо в створенні естрадного пісенного номера, сьогодні помітно зростає. І багато проблем сучасної естради викликані недооцінкою ролі режисера в розвитку мистецтва «зримої пісні». Посилення його ролі в створенні «зримої пісні» і підвищення професіоналізму в підсумку визначають розвиток художнього рівня естрадного мистецтва в цілому.
Видатний режисер Г. Товстоногов писав, що професія режисера є залежною і, насамперед, від автора того твору, який береться до постановки [46]. Також, коли режисер взяв пісню в роботу, він виявляється в подібній ситуації, але залежність виражається ще більшою мірою. Оскільки пісенний номер (кліп, інсценування, пародія) народжується ще й на основі неповторної індивідуальності виконавця.
І перше завдання режисера-постановника зримої пісні – рахуватися з індивідуальними якостями виконавців, розкрити їх і через засоби виразності, властиві «зримій пісні» і її виконавцям, створити яскравий художній образ.
104
У мистецтві естради, особливо в пісенному жанрі, артист завжди на першому місці. Ім’я режисера дуже рідко написано великими літерами в афіші. Режисери естрадних номерів менш відомі, ніж театральні. Їх по-справжньому цінує вузьке коло професіоналів.
Пісня поетична за своєю природою і дозволяє режисерові впливати на глядача асоціативними образами. Досвід останніх років у роботі над зримою піснею підказує, що режисура у відборі засобів виразності тяжіє до іносказання. Найбільшим успіхом, зазвичай, користуються ті пісні, де виникає паралельний зоровий ряд. Однак в даному випадку має бути присутнім почуття міри: неприпустимо, щоб переінакшування сенсу призводило до блюзнірства.
Наразі при постановці пісень виникає питання: чи можна додавати музику з іншої пісні? Здається, що не варто цього робити. Це все одно, що додати текст з іншого вірша. У тексті і в музиці треба зберігати повагу й до авторів. Хоча, будемо вважати, що це питання залишається дискусійним.
Іноді постановка пісні вимагає розширеного показу місця дії, без чого не буде зрозуміла обстановка, в якій відбуваються події. У цьому випадку можливо зробити своєрідну увертюру до
105
вистави-пісні з тієї ж музики, але видозміненої в тональності, темпі та ін., в залежності від задуму режисера. Буває, що виникає необхідність розширити музичний програш, щоб встигнути показати на сцені більше дій. У цьому немає великого гріха, так як пісня, перетворена в мікровиставу, – це вже новий вид музично-театрального твору, який вимагає своїх умовних режисерських рішень.
«Зриму пісню» можна використовувати в багатьох формах соціально-культурної діяльності. Це може бути окремий номер в концерті, пролог або епілог вечора, театралізованої вистави, концерту та ін. «Зрима пісня» може бути частиною конкурсно-ігрової та шоу-програми, маскарадів, ювілеїв і різних урочистих заходів тощо. І, звичайно ж, має повне право на існування спектакль-вистава, що складається зі «зримих пісень».
106

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.Г. Серьёзное и смешное. Москва :
Искусство, 1984. 277 с.
2. Андрейчук Н. М. Основы профессионального
мастерства сценариста массовых праздников: учеб. пособие. Санкт-Петербург : Лань: Планета музыки,
2021. 232 с.
3. Богданов И. А. Постановка эстрадного номера. URL:
https://www.twirpx.com/file/2830782/ (дата звернення:
10.11.2021).
4. Богданов И. А., Виноградский И. А. Драматургия
эстрадного представления: учебник. Санкт-Петербург : СПбГАТИ, 2009. 424 с.
5. Бойко О. Українська масова музика: етапи
розвитку, національні особливості : дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2017. 215 с.
6. Борев Ю. О. О комическом. Москва : Искусство,
1970. 272 с.
7. Брик О. «Синяя блуза». URL: https://theatre­library.ru/sovremennaya_dramaturgiya/2020-1/8185 (дата звернення: 16.11.2021).
8. Голядкин Н. А. Творческая телереклама: учеб. пособие. Москва : Аспект Пресс, 2005. 173 с.
9. Горбов А. С. Пишемо сценарій: поради фахівця. Київ: Шкільний світ, 2010. 112 с.
10. Горбов А. С. Режисура видовищно-театралізованих заходів. Фастів : Поліграфіст, 2004. 264 с.
11. Горюнова И. Э. Режиссура массовых
107
театрализованных зрелищ и музыкальных представлений: лекции и сценарии. Санкт-Петербург : Композитор*Санкт-Петербург, 2009. 208 с.
12. Гребельная В. М. Создание сценической атмосферы
эстрадного зрелища. Альманах «Театр. Живопись. Кино. Музыка». Москва : ГИТИС, 2009. № 3. С. 67 – 83.
13. Де Грот Я. Я. Война с демонами и обряды экзорцизма
в древнем Китае. Санкт-Петрбург: Издательская группа «Евразия», 2001. 448 с.
14. Дятчук В. В., Барабан Л. І. Український тлумачний словник театральної лексики. Київ : СВС, 1999. 94 c.
15. Житницький А. З. Драматургія масових
театралізованих заходів: навч. посіб. Харків : Тимченко,2007. 128 с.
16. Зайцев В. Майстерність артиста і ведучого: навч. посібник. Київ : НАКККіМ, 2016. 234 с.
17. Зайцев В. П. Режисура естради та масових видовищ: навч. посібник. Київ : Дакор, 2006. 252 с.
18. Інсценізація. URL: https://onlyart.org.ua/dictionary­literary-terms/instsenizatsiya-abo-instsenivka/ (дата звернення: 24.02.2020).
19. Клековкін О. THEATRICA: Лексикон. Київ : Фенікс,
2012. 800 с.
20. Клитин С. С. История искусства эстрады: учебник. Санкт-Петербург : СПбГАТИ, 2008. 445 с.
21. Клитин С. Эстрадные заведения: Пятнадцать
очерков для профессионалов и любителей эстрадного искусства. Москва : ГИТИС, 2002. 352 с.
22. Крипчук М. В. Аспекти психотехніки в театрі і на естраді (компаративний аналіз). Наукові записки
108
Тернопільского нац. унів-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В.
Гнатюка, 2019. № 2 (вип. 41) С. 105 – 111.
23. Крипчук М. В. Основи сценарної майстерності:
навч. -метод. рекомендації для мистецьких закладів фахової передвищої освіти. Київ : ДНМЦЗКМ, 2019. 30 с.
24. Крипчук М. В. Сценарна драматургія як основа
театралізованих видовищ постмодерна. Scientific practice: modern and classical research methods: сollection of scientific papers «ΛΌГOΣ» with Proceedings of the I
International Scientific and Practical Conference (Vol. 3), Boston, February 26, 2021. Boston-Vinnytsia: Primedia eLaunch & European Scientific Platform, 2021. P. 187-188.
25. Крипчук М. В. Сценічний етюд як форма створення
сучасного естрадного номеру. Мистецтвознавчі записки. Київ : Міленіум, 2015. Вип. 28. С. 222 – 229.
26. Кужельний О. П. Режисура театралізованих видовищ і свят: навч. посібник. Київ : НАКККіМ,
2012. 130 с.
27. Кузьмин В. В. Зримая песня: учеб.-метод. рекомендация. Санкт-Петербург : СПбГИК, 2017. 28 с.
28. Літературознавчий словник-довідник / за ред.
Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : ВЦ «Академія», 2007. 752 с.
29. Мельник М. М. Сольний концерт – популярна
форма сучасної естради. Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун­ту ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2017. № 2 (Вип. 37). С. 153 – 159.
30. Мельник М. М. Театралізований тематичний
109
концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв: дис. ... канд. мистецтвознавства: 26.00.01. Київ, 2009. 150 с.
31. Мозговий М. Становлення і тенденції розвитку
української естрадної пісні : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.01. Київ, 2007. 20 с.
32. Мойсейчук С. Режиссура культурно-досуговых программ : учебн. -метод. пособие. Минск : БГУКиИ,
2011. 99 с.
33. Морозова Е. Б. Японский театр Но: ритуал
как первооснова сценического языка : дис. канд. искусствоведения : 17.00.01. Москва: РГБ, 2005. 189 с.
34. Новиков В. Н. Песни и «перепесни». Окуджава и
пародия. Окуджава. Проблемы поэтики и текстологии. Москва : ГКЦМ В.С. Высоцкого, 2002. С. 155 – 162.
35. Паві П. Словник театру / пер. с фр. М. Якубяка.
Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 640 с.
36. Пропп В. Проблемы комизма и смеха. Москва : Прогресс, 1976. 445 с.
37. Райкин А. И. Без грима. Воспоминания. URL: https://biography.wikireading.ru/155502 (дата звернення:
23.03.2020).
38. Рубб А. А. Театрализованный тематический
концерт: совершенствование организации и проведения. Москва : АПРИКТ, 2005. 66 с.
39. Рубб А. А. Феномен эстрадной режиссуры: опыт исследования. Москва : Луч, 2001. 230 с.
40. Самая Т. В. Вокальне мистецтво естради як
чинник культурного життя України другої половини ХХ –
початку ХХІ століття: дис ...... канд. мистецтвознавства:
110
26.00.01. Київ, 2017. 199 с.
41. Сапожнік О. В. Сучасна популярна естрадна музика. Київ : ДАКККіМ, 2000. 64 с.
42. Словарь литературоведческих терминов / ред.-сост. Л. И. Тимофеев, С. В. Тураев. Москва : Просвещение, 1974. 509 с.
43. Словник режисера естради та масових свят / М. В. Крипчук, М. М. Мельник та ін. Київ: КНУКіМ,
2017.176 с.
44. Советкина Э. Эстетика музыкальных видеоклипов. Москва : Триада ЛТД, 2005. 287 с.
45. Тихвинская Л. Кабаре и театры миниатюр в России. 1908-1917. Москва: РИК Культура, 1995. 412 с.
46. Товстоногов Г. А. Зеркало сцены: в 2 кн. / сост.
Ю. С. Рыбаков. 2-е изд. доп. и испр. Москва : Искусство,1984. Кн. 1. О профессии режиссера. 303 с.
47. Тропи. URL: https://ukrlit.net/dovidnik_zno/63.html (дата звернення: 12.09.2019).
48. Турыгина С. В., Кугач А. Н. Настольная
книга конферансьє: взрослые и детские концертные программы. Москва : Феникс, 2009. 192с.
49. Уварова Е. Эстрадный театр: миниатюры, обозрения, мюзик-холлы. 1917-1945. Москва : Искусство,
1983. 320 с.
50. Фрумкин Г. М. Телевизионная режиссура. Введение в профессию. Москва : Академич. проект,
2009. 144 с.
51. Черкашенинов Л. Ф. Зрелищные формы времени и
искусство зрелища: Проблемы подготовки специалистов режиссуры праздников. Ученые записки алтайского