театралізація вживому виконанні. Якщо пісня в живому виконанні, то режисер долучається до пісні третім (після авторів слів і музики). Працюючи з фонограмою, режисер повинен сприймати пісню як закінчений драматургічний твір. Він не має права зупиняти, обрізати фонограму. Під час «живого виконання» більше свободи (зміщувати акценти, подовжувати та ін.), таким чином режисер стає співавтором пісні.

З боку засобів масової інформації (ЗМІ), особливо телебачення, відбувається потужна «розкрутка» одного-єдиного напрямку сучасної популярної музики. Діяльність електронних ЗМІ часто не допомагає зростанню її професійного рівня. Шоу-програми заповнені не тільки власне номерами виконавців, а й величезним обсягом відомостей про них, що мають відношення до мистецтва. Майстерність артиста, особливо в жанрі пісні, перестає бути головним критерієм його оцінки, а на перше місце виходить свідомо створена продюсерами аура його життя навколо мистецтва.

щодо численних співаків і груп, які волею культуртрегерів естради виносяться на хвилю популярності на рік-два, а потім зникають, і часто назавжди. Не винятком є і українська естрада.

У мистецтві естради, особливо в пісенному жанрі, артист завжди на першому місці. Ім’я режисера дуже рідко написано великими літерами в афіші. Режисери естрадних номерів менш відомі, ніж театральні. Їх по-справжньому цінує вузьке коло професіоналів.

Пісня поетична за своєю природою і дозволяє режисерові впливати на глядача асоціативними образами. Досвід останніх років у роботі над зримою піснею підказує, що режисура у відборі засобів виразності тяжіє до іносказання. Найбільшим успіхом, зазвичай, користуються ті пісні, де виникає паралельний зоровий ряд. Однак в даному випадку має бути присутнім почуття міри: неприпустимо, щоб переінакшування сенсу призводило до блюзнірства.

Наразі при постановці пісень виникає питання: чи можна додавати музику з іншої пісні? Здається, що не варто цього робити. Це все одно, що додати текст з іншого вірша. У тексті і в музиці треба зберігати повагу й до авторів. Хоча, будемо вважати, що це питання залишається дискусійним.

вистави-пісні з тієї ж музики, але видозміненої в тональності, темпі та ін., в залежності від задуму режисера. Буває, що виникає необхідність розширити музичний програш, щоб встигнути показати на сцені більше дій. У цьому немає великого гріха, так як пісня, перетворена в мікровиставу, – це вже новий вид музично-театрального твору, який вимагає своїх умовних режисерських рішень.

«Зриму пісню» можна використовувати в багатьох формах соціально-культурної діяльності. Це може бути окремий номер в концерті, пролог або епілог вечора, театралізованої вистави, концерту та ін. «Зрима пісня» може бути частиною конкурсно-ігрової та шоу-програми, маскарадів, ювілеїв і різних урочистих заходів тощо. І, звичайно ж, має повне право на існування спектакль-вистава, що складається зі «зримих пісень».