Добавил:
Вуз:
Предмет:
Файл:
Зрима пісня_Навчальний посібник.pdf
21
Уся сучасна різноманітність «зримих пісень»
на естраді і телебаченні може бути поділена
на три основні типи: інсценізована (або
театралізована) пісня, пісня-кліп і пісня-пародія.
22
2. ОСНОВНІ ТИПИ ЗРИМОЇ ПІСНІ
Зрима пісня – інсценізація пісні, як вид
сценічної постановки, має свої закони і чітко
зазначені принципи.
Зрима пісня дозволяє мислити пластичними
образами, вмінням орієнтуватися в сценічному
просторі й знаходити зриме вираження музичноемоційній структурі твору.
Що означає вислів – зробити пісню зримою?
Це означає, що потрібно створити на матеріалі
пісні маленьку виставу. Тут ми пісню і чуємо,
і бачимо. Це значно підсилює емоційне враження,
за допомогою очей актора, міміки, жесту, мізансцен.
Виникає синтез музики, вокалу та акторської
майстерності. Якщо музичний твір втілити
в яскравому, цікавому малюнку, знайти цікаве
режисерське рішення, застосувавши різноманітні
засоби сценічної виразності (сценографія, світло),
то сила вражень буде яскравішою. Зазвичай,
у поетичному рядку пісні вже закладено образне
бачення, а вдала музика викликає гаму емоцій.
При створенні режисерського задуму пісні, варто
пам’ятати, що режисер задіяний у створенні пісні
третім.
23
Вся сучасна різноманітність «зримих
пісень» на естраді і телебаченні може бути
поділена на три основні типи: інсценована
(або театралізована) пісня, пісня-кліп і пісняпародія.
Ці типи розрізняються за принципом
відображення змісту пісні. Театралізована
(інсценована) пісня заснована на глибокому
розумінні тексту й музики, і логічно послідовно
розкриває сенс першоджерела. Пісня-кліп
руйнує пряму логічну послідовність викладу
сенсу й більшу увагу приділяє зовнішнім
засобам виразності, їх емоційному впливу, тобто
створенню видовища. Пародія, ґрунтуючись
на першоджерелі, навмисно спотворює його
зміст і форму, створюючи комічний ефект
«передражнення».
24
2.1. ТЕАТРАЛІЗОВАНА
(ІНСЦЕНІЗОВАНА ПІСНЯ)
Синтез акторського мистецтва, музики
й тексту в пісні не можна розуміти буквально
– виключно в сенсі створення пісні-сценки,
де театральними засобами розігрується якийсь
сюжет. Це спрощений підхід до проблем
режисерського вирішення пісні, хоча повністю
він і не виключається.
Режисерові дуже важливо знайти міру
використання засобів виразності театру
й акторського мистецтва в жанрі театралізованої
пісні, відшукати баланс застосування
прийомів всього комплексу засобів виразності.
Найважливіша умова при роботі над піснею
полягає в тому, щоб вірно й точно визначити,
наскільки текстовий та мелодійний зміст пісні,
її жанр і стиль допускають привнесення в неї
прийомів власне театральної виразності.
Театралізована пісня заснована на глибокому
розумінні тексту й музики. Вона послідовно
розкриває сенс першоджерела. За структурною
ознакою це можуть бути пісні трьох видів.
1. Монолог. Виконавець створює персонажа,
від імені якого виконується пісня. В основі
інсценування закладений прийом перевтілення,
25
створення характеру або образу. За таким
підходом режисер не вибудовує докладний
подієвий ряд, а, найперше, злегка підкреслює
обставини, закладені в тексті. Запропоновані
обставини крім багатьох компонентів
включають в себе і такий: хто діє? Головне
завдання режисера в цьому випадку –
допомогти виконавцю знайти персонажа, його
внутрішню і зовнішню характерність, підказати
манеру поведінки і намагатися, щоб манера
ця стала органічною і правдивою.
2. Діалог. Режисер у такій пісні вибудовує
спілкування дійових осіб, якими за сюжетом
стають виконавці. Тут варто звернути увагу
на використанні виконавцями прийомів
акторської майстерності. Класичним прикладом
є виконання Л. Утьосовим пісні «Все добре,
прекрасна Маркіза!», яку він «розігрував»
дуетом з О. Утьосовою, солісткою джазу. Сюжет
цієї пісні-розмови господині багатого маєтку,
яка цікавиться тим, як йдуть справи, зі слугою,
який дає їй відповіді з приводу події.
3. Оповідання. Чим яскравіше внутрішнє
бачення виконавця, тим більший емоційний
відгук викликає у глядача пісня. Принцип
оповідання дозволяє робити відступи від сюжету,
використовуватиасоціативнівідволікання,«кидки
26
в часі» – спогади, мрії... І тут режисер повинен
надати велику допомогу виконавцю: потрібно
підвести до того, щоб крок, жест, міміка – всі
елементи зовнішньої характерності не виникали
формально, а народжувалися зсередини, на основі
емоційного переживання. Яскравим прикладом є
твір композитора В. Соловйова-Сєдого і поета А.
Фатьянова «Де ж ви тепер, друзі-однополчани?»
Головним завданням виконавця тут є створення
яскравих картин внутрішнього бачення. Артист,
який виконує цю ліричну розповідь, згадує про
відгримілі бої, розповідає про свою нинішню
самотність, коли бракує поруч фронтових друзів,
і мріє про майбутнє.
Також зустрічаються пісні (часто народні),
в яких структура може бути змішана. Наприклад,
початок пісні оповідний, а потім пряма мова
одного або декількох героїв. У таких творах можна
вдаватися і до більш широкого застосування
власне театральних прийомів: створення гострих
характерів, спілкування. Тут використовуються
елементи театрального костюма, реквізиту,
деталі сценографічного оформлення. Однак всі
прийоми повинні бути трансформовані: якщо
перевтілення – то миттєве, на очах у глядачів,
якщо театральний костюм – то не повне
переодягання, а використання деталей.
27
2.2. ПІСНЯ-КЛІП
Кліп (англ. clip – затискач, скріпка; стрижка
вовни; швидкість руху; вирізка з газети; уривок
із фільму; випадок, раз; скорочене слово; зрізати,
скорочувати; ковтати, пропускати літери або
слова; стрімко бігти) [63].
Цим словом називають, насамперед, відеоряд,
який покладений на музику, що містить певну
послідовність кадрів, часто непов’язаних між
собою, розділених у часовому й просторовому
вимірах, які формують фрагментарний
розріджений образ.
Кліп – візуальний коктейль, де швидко
змінюються картинки, декоративна,
орнаментально-монтажна розкадровка простору,
розрахована виключно на чуттєвий резонанс
в аудиторії.
Кажучи про сучасне «кліпове» мисленні,
варто згадати, що і в давнину існувало
аналогічне явище. Не в музиці, звичайно, –
в образотворчому мистецтві. Це антична мозаїка
– різновид живопису, яка була використана
для прикраси будівель. Кліп, що з’явився
в останній чверті XX ст., асоціативно з нею цілком
співвідноситься, як різновид музичного відео, що
28
використовується для «прикраси» телебачення.
Незважаючи на епохальну дистанцію, між цими
жанрами мистецтва багато спільного, вони
безумовно споріднені. Телеекран є своєрідним
модифікованим полотном для живопису.
Ще в 30-і рр. XX ст. створювалися так
звані візуальні симфонії на основі музичних
композицій з розвиненою абстрактно-візуальною
драматургією, наприклад «Ніч на Лисій горі»
О. Алексєєва. І відеокліп, безсумнівно, продовжує
цю тенденцію.
Про відеокліп як повністю сформований
відеофільм на пісню, що існує, насамперед, на
телебаченні, можна говорити тільки починаючи
з другої половини 70-х рр. XX ст. Своїм
розквітом відеокліп зобов’язаний якісно високим
рівням відеотехнологій і новітнім концепціям
телемовлення, що з’явилися на початку 1980-х рр.
Сучасний кліп є оригінальною формою
і засобомвідображення дійсності. Він «увірвався»
на телеекрани так стрімко (перші кліпи з’явилися
в кінці 1970-х, а цілодобовий музичний канал
MTV виник вже в серпні 1981-го), що сьогодні
важко достовірно відповісти на питання про
першість.
Популярна електроннаенциклопедія
повідомляє, що першість належить Майклу
29
Несміту (пісня «Rio» – «Ріо», 1976 р.). Хоча будьякий фанат групи «Queen» буде стверджувати,
що саме вони в 1975 р., не встигаючи на естрадне
шоу «Top of the pops» («Вершина популярності»),
надіслали замість себе «Bohemiah Rhapsody»
(«Богемська рапсодія»), дуже простенький, але
все-таки вже відеокліп.
Ця пісня стала основою вінілового альбому
«Night at the opera» («Ніч в Опері») і була
написана під керівництвом Фредді Мерк’юрі
за допомогою продюсера Роя Томаса Бейкера.
Для успіху продажу платівки група відразу
жзапланувалазйомкивнайпопулярнішіймузичній
телевізійній передачі тих років «Top of the pops»,
але, на жаль, зробити це вчасно, з об’єктивних
причин, не змогла. Тоді музиканти попросили
режисера Брюса Говерса зняти рекламний фільм,
в якому група виконує «Богемську рапсодію».
Глядачі «Top of the pops» були вражені
відеоефектами, що супроводжували музику,
яка й без того дуже незвичайна і є грандіозним
сплавом року й оперної академічної традиції. До
того ж тривалість пісні 6 хвилин, майже вдвічі
більше часу звучання звичайного синглу. Це був
абсолютно нестандартний підхід до втілення
пісні на екрані.
Сенсаційний досвід «Queen» вмить перейняли
30
інші пісенні гурти, зробивши відео невід’ємною
частиною творчості. Відтепер для кожної нової
пісні, яка претендувала на високі позиції в хітпарадах, стали знімати кліп.
Своєрідною революційною датою в історії
відеокліпу стало 1 серпня 1981 р., коли почалося
цілодобове мовлення кліпів на телеканалі
MTV. Ера музичного телебачення висунула
на перший план винахідливих виконавців
«нової хвилі» – «Depeche Mode», «The Police»
та ін., які свої пісні втілювали з візуальними
спецефектами, фантастичними образами,
а монтаж синхронізували з музичними фразами.
Можливо, витік феєричності й підвищеної
привабливості відеокліпів закладений
в голлівудських музичних кінопостановках. Так,
фінал мюзиклу «King of jazz» («Король джазу»,
1930 р.) з Полом Уйатменом у головній ролі, коли
під «Rhapsody in Blue» («Рапсодія в стилі блюз»)
Гершвіна на екрані був масовий танцювальний
апофеоз, що викликав ударний відгук у пресі,
яка зазначила, що це якийсь новий ефект, досі
невідомий. Стало вочевидь, що у фільмі можуть
бути використані не тільки трансляційні методи
відображення естрадного музичного номера.
Пісенний кліп виконує кілька функцій. Поперше, це популяризація творчості співака,