Logopedia_za_red_Sheremet_M_K_FR10

вірші, казки, передають зміст малюнків. Свої ігрові дії супроводжують мовленням, шо свідчить про формування у них регуляторної функції мовлення.

у 5 _ б років у мовленні дітей з'являються узагальнені імен- н и к и і нові слова, утворені за допомогою суфіксів. Наприкінці п'ятого року життя діти оволодівають контекстним мовленням, тобто здатністю самостійно створювати текстові повідомлення, їхні висловлювання за формою починають нагадувати короткі оповідання з включенням фраз, шо потребують значної кількості слів. У цей самий період спостерігають збільшення граматичних помилок (неузгодженість слів за відмінком, родом і числом), порушень у структурі речень, труднощі у плануванні висловлювання. З'являються паузи хезитації, що відображують мисленнєву активність дитини, спрямовану на пошуки адекватної лексеми або граматичної конструкції. На думку вчених, у цьому віці афективне напруження дитини стосується не стільки змісту контекстного мовлення, скільки його лексикограматичного оформлення. Приблизно з 6 років формування мовлення дитини в лексико-граматичному плані вважають завершеним.

З7 років життя діти вживають слова, що означають поняття,

атакож слова з переносним значенням, постійно оволодівають розмовно-побутовим стилем мовлення.

Узагальнюючи викладене, зазначимо, що період мовленнєвого розвитку дітей від 1 до 6 років вважають сензитивним, тобто особливо чутливим як до сприймання мовлення людей, шо оточують їх, так і до впливу різних чинникі в зовнішнього і внутрішнього середовища. Саме в цей період діти можуть особливо продуктивно оволодівати усним мовленням за умови доброго здоров'я дитини і сприятливого мовленнєвого оточення.

Якшо в сензитивний період розвитку мовлення організм дитини зазнає впливу певних шкідливих чинників (чинників ризику), то нормальний процес мовленнєвого розвитку порушується. Вади мовлення можуть виникати або внаслідок усунення низки необхідних умов для його формування (порушення мовленнєвого спілкування з дорослими, слуху тощо), або у зв'язку з появою нових «несприятливих» чинників (різке збільшення сенсорної інформації, постійне гучне оточення, багато нових людей в оточенні дитини, зміна мовного середовища та ін.). У будь-якому разі оволодіння усним мовленням у період впливу шкідливих чинників у труднюється. Соматичні й особливо нервово-психічні захворювання, а гакож емоціональна депривація, обмеженість мовленнєвого спілкування можуть призвести до затримки, спотворення і патології мовленнєвого розвитку.

32

Незважаючи нате, що весь період від 1 до 6 років вважають сензитивним для розвитку мовлення, на цьому тлі спостерігаються достатньо обмежені за часом гіперсензитивні фази.

Перша з цих фаз характерна для періоду накопичення перших слів. Умовно не період від І до і ,5 року. Гіперсензитнвність цієї фази виявляється, з одного боку, в тому, що адекватне мовленнєве спілкування дорослого з дитиною дає змогу дитині досить швидко накопичувати слова, які стають основою для подальшого нормального розвитку фразового мовлення. З іншого боку, недостатнє мовленнєве спілкування з дорослими, соматичні і психічні стреси призводять до порушення мовлення, що формується. Це може виявлятися у затриманні появи перших слів, у «забуванні» тих слів, які дитина вже знала, і навіть у припиненні мовленнєвого розвитку.

Друга гіперсензитивна фаза в розвитку мовлення дитини стосується трьох років (2.5—3,5 року) її життя. Це період, коли дитина активно опановує розгорнуте фразове мовлення, тобто переходить від несимволічної до символічної вербалізації (від конкретних до узагальнених форм спілкування), від односкладових фраз до комплексних та ієрархічно організованих синтаксичних і семантичних структур. Саме в цей період різко ускладнюється внутрішньомовленнєве програмування.

Реалізація дитиною мовленнєвого задуму на цьому етапі супроводжується не лише психічним, а й емоційним напруженням. Усе це позначається на характері усного мовлення. В мовленні дитини з'являються паузи, які можуть виникати не тільки між окремими фразами, а й усередині фраз і навіть слів (дизритмія мовленнєвого висловлювання). Поява пауз усередині слів як між складами, гак і всередині складів (онтогенетичні паузи хезитації) свідчить про інтенсивне формування внутрішньомовленнєвого програмування. З'являються повторення складів, слів, словосполучень, або так звані фізіологічні ітерації. Цей період характеризується певними особливостями мовленнєвого дихання. Дитина може починати мовленнєве висловлювання в будь-якій із фаз дихального акту: на вдиху, видиху, в паузі між видихом і вдихом. Нерідко мовленнєве висловлювання дітей цього віку супроводжується вираженими вегетативними реакціями: почервонінням, дуже частим диханням, загальним м'язовим напруженням.

У цей самий період мовлення самої дитини стає засобом її інтелектуального і мовленнєвого розвитку. У дитини з'являється підвищена потреба в мовленнєвій активності. Вона постійно звертається до дорослого із запитаннями, ініціативно підключаючи його до спілкування з собою. Психічні стреси, а також будь-які види сенсорних депривацій можуть не лише змінити

33

темп мовленнєвого розвитку (затримання мовленнєвого розвитку), а й призвести до патології мовлення (заїкання).

Третя гіперсензитивна фаза (5—6 років) характеризується формуванням контекстного мовлення, тобто самостійного зародження тексту. В цей період у дитини інтенсивно розвивається й істотно ускладнюється механізм переходу внутрішнього задуму у зовнішнє мовлення. Як і у віці 3 років, центральна нервова система дітей 5—6 років у процесі мовлення значно напружується.

Дитина у цьому віці, з одного боку, надмірно вразлива до якості мовленнєвих зразків контекстного мовлення дорослих, з іншого — психічні стреси можуть призвести до виникнення мовленнєвої патології, а обмеження мовленнєвого спілкування, низький рівень мовленнєвого оточення — до недостатньої сформованості монологічного мовлення. У подальшому ця недостатність погано компенсується і потребує спеціальної допомоги.

Отже, зазначені вікові особливості усного мовлення (нестійкість мовленнєвої функціональної системи в дошкільному віці) пояснюють вибіркову нестійкість його розвитку впливом різних шкідливих чинників.

Узагальнені дані про стан мовленнєвого розвитку дитини від народження до семи років подано у табл. 2.9 і 2.10.

Таблиця 2.9. Розвиток активного мовлення

Вік, міс. Характерні ознаки нормального мовленнєвого розвитку дитини

Вимовляє нейтральні (нечіткі) голосні звуки, часто із закритим ротом. Гуління «Діалоги» у вигляді вимовляння голосних звуків; повертання

голови (або всього тіла) у бік батьків. Поява приголосних . Використовуючи свої можливості, змінює гучність і висоту голосу Лепетання, вимовляє склади на зразок; «гу-ги*.

Плаче і сміється.

Використовує у лепетанні різні види інтонації, зокрема інтонацію запитання.

З'являються вказівні жести, складоподібне лепетання на зразок:

би-ба-ба, ма-ма-ма.

Одночасно з'являється лепетання, інтонаційно подібне до мовлення дорослого («розмовляє фразами»)

8 - 1 2 З'являються перші слова 1 2 - 1 6 Використовує слова, за ін тонацією подібні до речення.

Грає з використанням голосних звуків 1 5 - 1 8 З'являються перші речення разом з першими лифсренціаціями

слів.

Використовує жести і вокалізацію для привертання уваги, вказування на предмети, а також для прохання.

З'являються осмислені слова, які тривалий час чергуються злепетанням

34

Використовує прості запитання (наприклад, «Де мама?», «Іти?»). Супроводжує вимовляння слова «це» вказівним жестом. Називає себе по імені, але не «я».

Коротко переказує висловлювання дорослого, але не може підтримати гему розмови.

Мовлення сфокусоване на теперішній час і місце

36Словниковий запас близько 100 слів.

Правильно використовує граматичні морфеми (множину, минулий час, прийменники тощо).

Зрідка спостерігаються ехолалічні повторення.

Частіше використовує мовлення для позначення «там» і « годі». Задає багато запитань для продовження розмови, але не для отримання інформації

48Використовує ектадні структури речень (наприклад, «Уранці я піду до дитсадка і буду гратися з дітьми», «Я повечеряю, а потім пояи вл юся мультфіл ьм »).

Підтримує тему розмови і додає нову інформацію.

Перепитує про те, шо є незрозумілим-, просить пояснення у процесі висловлювання дорослого.

Пристосовує свій рівень мовлення залежно від слухача (наприклад, спрощує своє мовлення для дворічної дитини)

60Використовує значний комплекс простих і складних речень. Володіє в основному всіма граматичними структурами (відмінками, родом, числом тошо).

Оцінює речення як правильно чи неправильно побудовані (граматичні — неграматичні структури) і виправляє помилки. Розуміє жарти і сарказми, впізнає мовленнєві двозначності. Зростає здібність пристосовувати власне мовлення залежно від слухача.

65--72 Переказує відомі казки, оповідання. Складає і розповідає власні оповідання. Поширює речення.

Приєднується до тих частин оповідання, пісні, вірша, що повторюються.

Використовує описові слова щодо тканин, смаків тошо (м'які, жорсткі, солодкий гошо)

35

11За словесною інструкцією виконує дії, не підказані предметами

15Розуміє, що означають слова «відкрий» і «закрий»; виконує інструкції, в яких є ці слова

2.5. Розвиток спілкування та гри

Розвиток комунікативних уміньта навичок дитини формується в процесі пізнання навколишнього світу; спілкування з дорослими та ровесниками. Велике значення має ігрова діяльність.

Розглянемо зміст основних етапів формування різних видів діяльності дітей раннього віку та ті уміння, шо мають бути сформованими в певний віковий період (табл. 2.11).

Таблиця 2.11. Характерні ознаки нормального розвитку дитини

2Повертає голову й очі на звуки. Посміхається під час спілкування

3- 6 По-різному реагує на сторонніх людей і на знайомих

4--8 Посміхається, коли дорослий робить смішну гримасу.

8Грає в гру на зразок «Дай і візьми» з обміном предметів з дорослим.

Махає рукою на прощання .

Плаче або повзе за мамою після того, як вона виходить з

37

17Хитає головою в значенні «так»

17 - 2 1 З'являється щось подібне до гри: показує, пропонує, бере іграшки

18Кладе ляльку в ліжко

24За умови активності дитини з'являється діяльність, подібна до ігрової (наприклад, ігри на зразок: «Дожени і доторкнися»)

38

2.6. £мошйно-сошальний розвиток

Ссшіапізація дитини — це встановлення зв'язків між дитиною та іншими людьми і засвоєння нею соціальних навичок. Узагальнені дані про стан емоційно-соціального розвитку дитини наведено в табл. 2.12.

Таблиця 2.12. Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя

Разом з іншими ді тьми бере участь у кооперативних іграх, шо передбачають групове прийняття рішень, розподілення ролей, чесну гру.

Вітає, підтримує іншу дитину чи допомагає їй. Висловлює позитивні твердження щодо своїх здібностей.

Самостійно виконує всі аспекти завдання, що відповідає розвитку.

Самостійно працює впродовж 20 хв

Порівняльну характеристику стану загального розвитку дитини від 4 до 7 років наведено у табл. 2.13.

41