Logopedia_za_red_Sheremet_M_K_FR10

первинних і продуктивних порушень мовлення дитини, її віковими ознаками.

Логопедичний вплив має бути спрямований на стимуляцію мовленнєвого розвитку з урахуванням порушеної функції мовленнєвого механізму, корекцію і компенсацію порушень окремих ланок і всієї системи мовленнєвої діяльності, виховання і навчання дитини з мовленнєвими порушеннями для подальшої інтеграціїїї в середовище дошкільників, що нормально розвиваються. В разі виражених («тяжких») порушень мовлення велику роль відіграють перебудова мовленнєвої функції і формування компенсаторних механізмів, що компенсують порушену ланку.

1.3. Причини мовленнєвих порушень

Серед чинників, що призводять до виникнення мовленнєвих порушень у дітей, розрізняють несприятливі зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні), а також зовнішні умови навколишнього середовища.

Під час розгляду різних причин мовленнєвої патології застосовують еволюційно-динамічний підхід, який полягає в аналізі процесу виникнення вади, урахуванні загальних закономірностей аномального розвитку на кожній віковій стадії (І. Сеченов, Л. Виготський, P. Левіна, Є. Мастюкова та ін.).

Потрібно також спеціально вивчати умови, що оточують дитину. Принцип єдності біологічного і соціального процесів формування психічних (у тому числі й мовленнєвих) процесів дає змогу визначити вплив мовленнєвого оточення, спілкування, емоційного контакту та інших чинників на дозрівання мовленнєвої системи. Прикладами несприятливого впливу мовленнєвого оточення можуть слугувати недорозвинення мовлення у дітей, що чують, але виховуються у глухих батьків, а також у дітей, що тривало хворіють і яких часто госпіталізують (тобто соматично ослаблених), виникнення у дитини заїкання в разі тривалих ситуацій у сім'ї, що травмують.

У дітей дошкільного віку мовлення є вразливою функціональною системою і легко зазнає несприятливих впливів. Можна виділити деякі види вад мовлення, які виникають унаслідок успадкування: вади вимовляння звуків л, р, пришвидшений темп мовлення. Найчастіше страждає мовленнєва функція в критичні періоди її розвитку, що створює умови для «зриву» мовлення: в 1—2 роки, в 3 роки і в 6—7 років.

Основні причини патологій дитячого мовлення:

• внутрішньоутробні патології, що призводять до порушення розвитку плоду. Найгрубіші вади мовлення виникають у разі порушення розвитку плоду в період від 4 тижнів до 4 місяців.

Виникнення мовленнєвої патології спричинюють токсикоз вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові за резус-фактором, екологія навколишнього середовища;

•пологові травми і асфіксії під час пологів, які призводять до внутрішньочерепних крововиливів;

•захворювання в перші роки життя дитини; залежно від часу їх впливу, локалізації ураження мозку мовленнєві вади можуть бути різного типу. Негативно позначаються на розвитку мовлення часткові інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти, ранні тривалі шлунково-кишкові розлади;

•травми черепа, що супроводжуються струсом мозку;

•спадкові чинники; в цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення мовленнєвої системи і поєднуватися з інтелектуальною і руховою недостатністю;

•несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, вегетативної дизфункції, порушень емоційно-вольової сфери і дефіциту розвитку мовлення.

Кожна із зазначених груп причин, а іноді і їх сукупність, може

зумовити порушення різних сторін мовлення.

Під час аналізу причин виникнення порушень враховують сукупність мовленнєвої вади і збережених аналізаторів та функціхі, які можуть бути джерелами компенсації в разі корекційного навчання.

Велике значення має рання діагностика аномалій розвитку мовлення. Мовленнєві дефекти, виявлені тільки під час вступу дитини до школи або в молодших класах, важко компенсувати (втрачений синзетивний період), що негативно позначається на успішності. Якщо відхилення виявляють у дитини в ясельному періоді або дошкільному віці, то рання медична і педагогічна корекція значно підвищує ймовірність повноцінного навчання її в школі.

Раннє виявлення дітей із відхиленнями в розвитку насамперед здійснюють у сім'ях з «підвищеним ризиком», до яких належать такі:

1)де вже є дитина з тією або іншою вадою;

2)зі спадковою розумовою відсталістю, де є хворі на шизофренію, з порушенням слуху в одного з батьків або в обох;

3)де матері перенесли під час вагітності гострі інфекційні захворювання, тяжкий токсикоз;

4)де є діти , що перенесли внутрішньоутробну гіпоксію, природну асфіксію, травму або нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці життя.

13

Унашій країні послідовно вживають заходів щодо охорони здоров'я матері і дитини. Серед них передусім слід назвати диспансеризацію вагітних жінок з хронічними захворюваннями, періодичну госпіталізацію жінок із негативним резус-фактором та іншими хворобами, з ускладненою спадковістю тощо.

Упрофілактиці аномалій мовленнєвого розвитку велику роль відіграють диспансеризація дітей, що перенесли родові травми, їх тривалий патронат у фахівців.

Велике значення для запобігання народженню дітей з мовленнєвими вадами має профілактична робота серед населення

іособливо з майбутніми мамами, а також лікарями, педагогами про причини і ознаки мовленнєвої патології.

Нині велику увагу приділяють проблемі ранньої діагностики і корекції відхилень мовленнєвого розвитку дітей. Значного поширення набув досвід корекційної роботи, який полягає у створенні діагностичних груп дітей дошкільного віку з відповідним медичним обслуговуванням. Спираючись на світовий досвід, потрібно створити центри ранньої діагностики і спеціальної допомоги дітям з відхиленнями в розвитку.

Контрольні запитання і завдання

1.Що є предметом логопедії?

2.Які форми і види мовлення ви знаєте?

3. Розкрийте аспекти нормгільного розвитку мовлення дітей.

4. Що розуміють під поняттям «порушення мовлення»?

5.У чому полягають основні завдання логопедії?

6.Які ви знаєте принципи аналізу мовленнєвої патології?

7. Схарактеризуйте основні методи логопедичного впливу.

8. Назвіть чинники, які можуть стати причиною мовленнєвих порушень у дитини.

РОЗДІЛ

ВІКОВІ НОРМИ

РОЗВИТКУ д и т и н и

2.1. Періоди розвитку дитини

За перші сім років життя дитина проходить через три основних періоди свого розвитку, кожний з яких характеризується певним кроком назустріч загальнолюдським цінностям і новим можливостям пізнавати світ. Ці періоди життя відмежовані один від одного; кожний попередній створює умови для виникнення наступного. Крім того, ці періоди не можуть бути штучно «переставлені» в часі.

Перший період — період немовляти (перший рік життя дитини) характеризується виникненням таких вікових новоутворень:

а) пізнавальний розвиток — наприкінці першого року життя дитина починає орієнтуватися в елементарних особливостях навколишнього середовища і розуміти значення окремих звернених до неї слів; виділяє найближчих людей; з'являються елементи розрізнення між відчуттями, шо надходять від власного тіла та ззовні; складаються початкові форми предметного сприймання. З'являються перші ознаки зародження наочнодійового мислення, тобто дитина ще неусвідомлено починає розуміти, що існують певні типи дій, які можуть об'єднуватися у загальні структури. Отже, вона відкриває для себе прийоми логіки (порівнює, оцінює, класифікує, вимірює тощо), спираючись на конкретний предмет;

б) розвиток довільності — формуються рухи, шо сприяють досягненню мети, переміщенню тіла в просторі, схоплюванню та утриманню предметів:

в) емоційний розвиток — у перші чотири місяці життя у немовляти з'являється «соціальна» посмішка, яка спонукає дорослого до посмішки у відповідь. Формується почуття довіри до світу, яке є основою позитивного ставлення до людей, до діяльності, до самої себе у подальшому житті.

Другий період — раннє дитинство (від одного до трьох років) є потенціалом для виникнення таких вікових новоутворень:

15

а) пізнавальний розвиток — дитині відкриваються можливості побачити світ, де кожний предмет щось означає, для чогось призначений. Вона починає вирізняти людей, які посідають певне місце в її житті («свої» та «чужі»; засвоює власне ім'я; формує уявлення про «території» власного «я» (все те, що дитина вважає своїм, про шо може сказати «моє»). Розвиваються предметне сприймання і наочно-дійове мислення. Відбувається перехід до наочно-образного мислення, внаслідок чого дитина починає уявляти собі предмети за допомогою мисленневих образів і позначати їх назвами, а не прямими діями. Саме відтоді формується усвідомлення радикальної відмінності між можливостями людини та всіх інших живих істот;

б) розвиток довільності — діючи з речами, дитина освоює їхні фізичні якості, вчиться керувати переміщенням їх у просторі;

'починає координувати свої рухи; на основі оволодіння мовлен-

'новному у відповідь на вказівки дорослого);

1в) розвиток переживань — виникає почуття автономії й особистої цінності (самоповаги), зароджується почуття любові до своїх близьких.

лення, відгворювального та творчого уявлення; формуються основи символічної функції свідомості; розвиваються сенсорні та інтелектуальні здібності. Наприкінці цього періоду розвитку дитина починає ставити себе на місце іншої людини, а також дивитися на все, що відбувається, з позиції інших і розуміти мотиви їхніх дій; самостійно будує образ майбутнього результату дії. На відміну від дитини раннього віку, яка здатна лише елементарно відрізняти такі сфери діяльності, як природний та рукотворний світ, «інші люди» і «я сама», наприкінці дошкільного віку формується уявлення про різні сторони кожної з цих сфер. Зароджуються оцінка і самооцінка;

б) вольовий розвиток — дитина звільняється від притаманного більш ранньому етапу «глобального наслідування» дорослому; може протистояти (у певних межах) волі іншої людини; розвиваються прийоми пізнавальної діяльності (зокрема, уявне перетворення дійсності), формується саморегуляція — власне вольова (ініціатива, здатність примусити себе зробити нецікаву справу), а також емоційна (висловлення своїх почуттів). Вона

16

стае здатною до надситуативної поведінки, тобто такої, що виходить за межі вихідних вимог;

в) емоційний розвиток — емоції дитини дедалі більше звільняються від імпульсивності та ситуативності. Формуються почуття відповідальності, справедливості, прихильності, радість від власної інтуїтивної дії. Набуває нового поштовху розвиток соціальних емоцій у взаємодії з однолітками. У дитини розвивається спроможність ототожнювати себе з іншими, що породжує в неї здатність до відокремленості від інших і забезпечує розвиток індивідуальності. Виникають узагальнення власних переживань, емоційне передбачення результатів чужих і власних учинків. Емоції стають «розумними».

У дитини семи років формується передумова для успішного переходу на наступний щабель освіти. На основі дитячої допитливості у подальшому формується інтерес до навчання. При цьому розвиток пізнавальних здібностей слугуватиме основою для формування теоретичного мислення; уміння спілкуватися з дорослими та однолітками дасть змогу дитині перейти до навчальної співпраці; розвиток довільності сприятиме подоланню труднощів у вирішенні навчальних завдань; оволодіння елементами спеціальних мов (термінологією), характерних для окремих видів діяльності, стане основою засвоєння різних навчальних предметів у школі (музика, математика тощо).

Періоди розвитку дитини та вікові новоутворення, притаманні для цих періодів, розкриті нами лише у вигляді можливостей, ступінь здійснення яких залежить від соціальної ситуації розвитку дитини, тобто від того, хто і як виховує та в яку діяльність залучає її, з ким вона її здійснює. Від особливостей стимуляції чи організації діяльності дітей дорослими залежить успіх у психічному і фізичному розвитку їх. Отже, поряд з висхідною лінією розвитку (власне розвитку) може бути й інша «крива» особистісних змін, що свідчитиме про такі тенденції, як регресивні, тобто ті, що йдуть назад у розвитку. Тому батьки мають знати, що кожний крок розвитку може супроводжуватися проявами та закріпленням негативних новоугворень.

Однак слід пам'ятати, шо у кожної дитини свої темпи розвитку і незначна розбіжність з прийнятими віковими нормами не є проблемою. Тим більше, що розвиток відбувається нерівномірно. часто спостерігаються так звані уповільнені темпи розвитку. Не порівнюйте конкретну дитину з іншою дитиною того самого віку. Спроби обов'язково вписати дитину в стандартні схеми нейропсихологічного дозрівання, мовленнєвого та інтелектуального розвитку тощо можуть призвести до нервозності і проблем.

Важливо лише орієнтуватися на вікові норми, а не суворо Дотримуватися їх.

17

2.2. Сенсомоторний розвиток дитини

Сенсомоторний розвиток дитини охоплює зорове і слухове сприймання, моторику і тактильну чутливість.

Нижче подано дані розвитку дитини, що стосуються:

•зорового та просторового уявлення (табл. 2.1);

•слухового сприймання (табл. 2.2);

•моторики і тактильної чутливості (табл. 2.3);

•мисленнєвого розвитку;

•спілкування та гри;

•емоційно-соціального розвитку.

Ці дані характеризують особливості психофізичного розвит-

ку від дня народження і до 6—7 років.

Таблиця 2.1. Зорове сприймання та просторові уявлення

4Впізнає членів сім'ї

5- 6 Виявляє інтерес до дрібних предметів (пов'язано з розвитком детального бачення)

18

58Будує цілісний образ під час копіювання предмета, в якому відсутня одна чи дві його частини

>віддає перевагу навіть годі, коли при цьому звучать дзвіночки. Спостерігаються синхронні рухи з людським мовленням (проте вони відсутні, наприклад, на ритмічне стукотіння)

г.Здригається в разі різких звуків і кліпає очима. Диференціює якісно різні звуки, наприклад, звучання труби і дзвоника. Три-

вало зосереджується на них. Здатна диференціювати звуки, швидко повертає голову, почувши гучний голос

3 - 4 Повертає голову в бік невидимого джерела звуку і знаходить його; по-різному реагує на звучання музичних творів

19

Розрізняє і впізнає голос близької людини, сувору і ласкаву інтонацію, з якою до неї звертаються, по-різному при цьому

реагуючи на неї По-різному реагує на власне і чуже ім'я

Слух дитини досягає рівня тонкості слуху дорослої людини. Починає формуватися фонематичне сприймання, яке забезпечує здійснення дитиною диференціації слів за їхнім значенням. Вказує пальцем на предмети, що називають дорослі («Покажи, де...»). Відшукує цей самий предмет поглядом На запитання «Де...?» поглядом знаходить кілька предметів (2— 4), розташованих на постійних місцях

За словами дорослого виконує ті дії (навички, вміння, елементи гри), то були розучені з дорослим На запитання «Де..?» поглядом знаходить кілька знайомих пред-

метів, незалежно від постійного місцезнаходження їх. Реагує на різну інтонацію, з якою вимовляють її ім'я

10На прохання «Дай» знаходить серед предметів знайомі та подає їх. Під час гри вслуховується в інструкцію дорослого, а потім виконує розучені дії та рухи

11За словесною інструкцією виконує різні розучені дії

12За словесною інструкцією самостійно виконує раніше розучені дії з іграшками. Переносить дії, розучені з одним предметом, на інший.

Розрізняє на слух назви кількох предметів і дій, імена дорослих і знайомих дітей. Виконує прості словесні завдання

24Зазначені досягнення в слуховій сфері розширюються і поглиблюються. Розуміє значення конкретних іменників, що означа-

ють конкретні поняття і предмети: за інструкцією дорослого, сприйнятою на слух, показує всі предмети, названі дорослим, їхні частини, частини тіла тощо

3 0 - 3 6 За словссною інструкцією вибирає предмети або малюнки за темами «Іграшки», «Посуд», «Одяг».

Показує, де на малюнку дівчинка снить, грається, їсть. Виконує сприйняті на слух доручення дорослого («Дай». «Посади, погодуй ляльку» тощо)

36Спостерігається готовність до звукового аналізу: «Не можу ви-

мовити це слово», виправляє мовлення інших дітей («Треба го - ворити корова, а не колова»)

3 6 - 4 0 Усвідомлює відмінність у вимові того самого слова, вимовленого нею і дорослим.

Відшукує гой елемент, яким відрізняється слово, вимовлене нею і дорослим.

Усвідомлює елемент (звук), яким відрізняється слово, вимовлене нею та дорослим.

Формуються образи слів (фонематичні уявлення), які відповідають уже не власній (поки що неправильній) вимові дитини, а мовленнєвій нормі.

На основі слухового сприймання порівнює звуковий образ слова, ви мовленого дорослим і нею. а також визначає наявність того чи іншого звука в слові

19