Орієнтовна основа дії

Алгоритм виконання досліду «Потенціометричне титрування кислот»

1. У стаканчик за допомогою піпетки поміщають 10 мл оцтової кислоти невідомої концентрації.

2. У розчин занурють електрод і з бюретки порціями по 0,5 мл додають 0,1 м розчин NaОН.

3. Після додавання кожній порції розчин перемішують і за шкалою потенціометра фіксують значення рН.

4. Будують графік за експериментальними даними. За графіком визначають еквівалентний об'єм лугу.

5. Роблять висновок про кількість оцтової кислоти.

Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання

Тест 1

Концентрація хлороводневої кислоти визначається методом потенціометричного титрування. Вкажіть координати графіка для визначення еквівалентного об'єму титранту.

Л. рН —об'єм

В. рН-концентрація

С. Концентрація — об'єм

D. Сила струму - потенціал

Е. Потенціал - час

Тест 2

Одним з сучасних методів вимірювання рН біологічних рідин є потенціометр. Гальванічний ланцюг складається з індикаторного електроду і електроду порівняння. Який із запропонованих електродів можна застосувати як індикаторний електрод?

А. Срібний

В. Платиновий

С. Каломельний

D. Хлорсеребряний

Е. Скляний

Тест 3

Потенциометрія широко використовується в аналізі лікарських препаратів. ЕДС якого гальванічного елементу не залежить від величини стандартного електродного потенціалу.'

А. Оборотного

В. Без перенесення

С. З перенесенням

D. Концентраційного

Е. Хімічного

Тест 4

Для кількісного визначення гідроксиду калія вибрано метод потенціометричного титрування. Точку еквівалентності в цьому методі визначають за різкою зміною:

А. Напруги

В. Сили струму

С. Електрорушійної сили

D. Інтенсивності флуоресценції

Е. Дифузного струму

Тест 5

При проведенні перманганатометричного визначення йодиду калія кінець титрування визначали потенціометрично. Як індикаторний електрод застосовували:

А. Хлорсрібний

В. Ртутний

С. Скляний

D. Водневий

E. Платиновий

Еталони відповідей до рішення цільових навчальних завдань: тест 1-А.

Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті

На початку заняття перевіряється підготовленність студентів до заняття шляхом усного опитування, або тестування. Далі студенти студенти працюють самостійно у відповідності до ООД, викладених у методичних вказівках. Рішення ситуаційних задач оформлюється в робочому журналі. Далі проводиться поточний контроль за темою (набори тестів). Потім розглядаються результати самостійної роботи, аналізуються помилки, підводяться підсумки заняття.

12. Заняття 12

    1. Хімічна кінетика. Основний постулат хімічної кінетики. Порядок і молекулярність реакції. Методи розрахунку енергії активації та перед експоненціального множника.

Актуальність теми

Хімічна кінетика— розділ хімії, що вивчає швидкість хімічних процесів. Він вивчає вплив різних експериментальних умов на швидкість хімічних реакцій та досліджує їх механізми, що включає в себе знаходження також і характеризацію перехідного стану. Фермантативна кінетика вичає закономірності дії ферментів, фармакокінетика є частиною фармакології. Знання про кінетичні закономірності перебігу технологічних процесів важливі при створенні ліків.

Цілі навчання

Загальна мета:

УМІТИ: інтерпретувати поняття хімічної кінетики для застосування їх в фармації.

Конкретні цілі:

УМІТИ:

1. Визначати молекулярність і порядок реакції.

2. Розраховувати кінетичні параметри.

Зміст навчання

Перелік теоретичних питань:

1. Чим визначається швидкість хімічних реакцій.

2. Фактори що впливають на швидкість хімічної реакції.

3. Швидкість гомогенних хімічних реакцій і методи її вимірів.

4. Молекулярність і порядок реакції.

5. Період напівперетворення.

6. Кінетичні рівняння реакцій 1-го і 2-го порядків.

7. Константа швидкості реакцій 1-го і 2-го порядків.

8. Температурний коефіцієнт реакції і його особливість для біохімічних процесів.

9. Енергія активації.

10. Рівняння Арреніуса.

11. Класифікація хімічних реакцій за механізмом.

12. Кінетична класифікація хімічних реакцій.

13. Методи визначення швидкості хімічних реакцій.

14. Залежність швидкості хімічних реакцій від температури.

15. Залежність швидкості хімічної реакції від концентрації реагентів.