Короткі методичні вказівки до виконання завдань

Самостійна робота починається після перевірки початкового рівня знань-умінь студента. Для цього необхідно виконати тестові завдання, вміщені на початку кожної теми. Після тестових завдань подано еталони відповідей, щоб той, хто навчається, міг самостійно визначити рівень своєї початкової підготовки.

Для самостійної роботи використовуйте запропоновану літературу, залучаючи до роботи й літературні джерела, обрані самостійно.

Для виконання завдань з орфографії та правопису спочатку слід опрацювати теоретичні питання, з’ясовуючи їх засвоєння на матеріалі запропонованих завдань.

Під час роботи з текстом спочатку слід виконати дотекстові завдання з метою активізації лексики для активного засвоєння до теми, після чого прочитати текст повністю, визначити тему та його сутність, вичленувати основні частини тексту, на які його можна було б розбити, після чого поступово виконати післятекстові завдання.

Для контролю сформованих умінь і навичок наприкінці теми пропонуються тестові завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання.

ТЕМА 2: УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНОВЖИВАНА ЛЕКСИКА, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ОПИСУ ЛЮДИНИ. ВИВЧАЛЬНЕ ЧИТАННЯ ТЕКСТІВ НА ТЕМУ: «ТИПИ БУДОВИ ЛЮДСЬКОГО ТІЛА». СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО СТИЛЮ

Актуальність теми. Знання цієї теми сприятиме розширенню словникового запасу, поповненню його загальновживаною лексикою, надасть можливість використовувати лексичні засоби відповідно до їх стилістичної спрямованості. Її знання є базою для подальшого опанування спеціальною лексикою та термінологією, яка описує різні системи людського організму, та забезпечить виходи в різні тематично спрямовані види мовленнєвої діяльності: усне монологічне та діалогічне мовлення, а також інтерпретування одержаної інформації в різних видах письмового висловлювання.

Загальна мета. Вміти використовувати засвоєну загальновживану лексику в різних видах мовленнєвої діяльності, вміти читати науково-популярний текст з повним охопленням та розумінням змісту та подальшим відтворенням інформації на репродуктивному рівні.

Конкретні цілі:

1. Вміти визначати стиль тексту.

2. Формувати навички адекватного перекладу текстів, присвячених описові людини.

3. Вміти створювати лексико-граматичні конструкції з правильним добором слів.

Лексика для активного засвоєння: людина, тіло, тулуб, голова, потилиця, тім’я, обличчя, лоб, брова(-и), око (очі), повіка(-и), вії, перенісся, ніс, щока(-и), підборіддя, вилиця(-і), скроня (-і), вухо(-а), волосся, шия, тулуб, груди, живіт, пах, спина, поперек, сідниці, рука(-и), плече, передпліччя, кисть, зап’ясток(-тки), долоня(-і), палець(-льці), лікоть(-ті), нога(-и), стегно(-а), гомілка(-и), стопа(-и), литка(-и), щиколотка(-и), коліно(-а), домірність.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ

Стилістика – це: Розділ науки про мову, що вивчає будову словосполучень, речень та способи зв’язку слів у словосполученні. Сукупність усталених зворотів певної мови. Розділ науки про мову, що вивчає стилі мовлення, їх розвиток, способи добору слів, залежно від умов і завдань спілкування. Наука, що вивчає будову слів та способи їх творення.

Стиль мови – це: Характерна манера поводитися, говорити, одягатися. Сукупність системи мовних засобів. Система літочислення. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного народу.

Для публіцистичного стилю характерні такі мовні особливості: Побутова лексика, фразеологізми. Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова. Слова в переносному значенні. Термінологічна лексика, точність.

Для наукового стилю характерні такі мовні особливості: Терміни, складні синтаксичні конструкції. Нейтральні мовні засоби, канцеляризми. Риторичні запитання, вигуки, повтори. Точність викладу, слова в переносному значенні.

Для розмовного стилю характерні такі мовні особливості: Складні синтаксичні конструкції, повні речення. Стилістично нейтральні мовні засоби. Емоційно забарвлені слова, неповні речення. Вигуки, точність висловлювання.

Для художнього стилю характерні такі мовні особливості: Суспільно-політична лексика. Усі мовні засоби, особливо слова в переносному значенні. Логічність, обґрунтованість викладу. Політична лексика, спеціальна фразеологія.

Еталони відповідей: 1 – С; 2 – В; 3 – В; 4 – А; 5 – С; 6 – В.

Теоретичні питання:

1. Стилі сучасної української літературної мови.

2. Типи будови людського тіла.

Джерела інформації:

Основні:

1. Українська мова /[Лепеха Т.В. ] – К.: Євшан-зілля, 2010.

2. Методичні вказівки з української мови (за професійним спрямуванням) для студентів 1 курсу заочного відділення фармацевтичного факультету/ [Романова О.Г. ] – Донецьк, 2013.

Додаткові:

1. Український правопис. Вид. 4-е. – К.: Наукова думка, 1993. – 240 с.

2. Російсько-український словник. – К.: Наукова думка, 1999. – 628 с.

3. Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Сербенська О.А., Терлак З.М. Словник-довідник з культури української мови. – К.: Знання, 2004. – 367 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2004. – 448 с.

5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: Атака, 2005. – 544 с.

6. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Атака, 2004. – 592 с.

Граф логічної структури теми

«УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНОВЖИВАНА ЛЕКСИКА, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ОПИСУ ЛЮДИНИ. ВИВЧАЛЬНЕ ЧИТАННЯ ТЕКСТУ НА ТЕМУ: «ТИПИ БУДОВИ ЛЮДСЬКОГО ТІЛА». СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО СТИЛЮ»

ЦІЛЬОВІ НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Ознайомтеся з поданою інформацією про стилі мовлення сучасної української літературної мови. Випишіть основні мовні ознаки та мовні засоби наукового стилю:

Науковий стиль. Підстилі:

– власне науковий (з жанрами текстів – монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);

1. науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах);

2. науково-навчальний (підручники, лекції

Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.

Основне призначення – повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Основні ознаки – понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби – велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія, цитати, посилання; відсутність усього того, що вказувало б на особу автора: емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх троп, індивідуальних неологізмів.

Текст членується послідовно на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Переважають речення складної, але «правильної» будови, часто ускладнені зворотами. З наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені, наприклад: Було викликано «швидку допомогу».

Офіційно-діловий стиль. Підстилі:

– законодавчий (закони, укази, статути, постанови);

– дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);

– адміністративно-канцелярський (усі різновиди документації)

Сфера використання – спілкування в державно-політичному, громадському та економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основне призначення – регулювання ділових стосунків мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях

Основні ознаки – документальність, (кожен офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.

Основні мовні засоби – використання адміністративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія, відсутність емоційно-експресивної лексики та будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія; чітко регламентоване розміщення і будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів (тому в діловому мовленні заведено частіше користуватися готовими бланками)

Художній стиль. Підстилі:

– епічний (епопея, роман, повість, оповідання, нарис);

– ліричний (поема, балада, пісня, поезія);

– драматичний (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

– комбінований.

Сфера використання – творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основне призначення – вплив засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формування ідейних переконань, моральних якостей та естетичних смаків.

Основні ознаки – образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності), суб’єктивність.

Основні мовні засоби – багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням конкретно-чуттєвої; емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання зі специфічною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів.

Публіцистичний стиль. Підстилі:

– стиль ЗМІ;

– художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси);

– есе (короткі нариси вишуканої форми);

– науково-публіцистичний (огляди, науково-критичні статті).

Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Основне призначення – вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на свідомість, спонукання до діяльності, пропаганда певних думок, агітація.

Основні ознаки – поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів.

Основні мовні засоби – сплав елементів усіх стилів.

Розмовний стиль.

Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побуті, на виробництві.

Основне призначення – бути засобом невимушеного спілкування, з’ясування побутових стосунків, живий обмін думками.

Основні ознаки – усна форма, невимушеність, спонтанність, використання невербальних засобів (міміки, жестів).

Основні мовні засоби – багатство інтонацій, емоційно-експресивної лексики, різних типів простих речень (переважно коротких: неповних, обірваних, односкладних), можливі діалектизми, фольклоризми, просторічна та жаргонно-сленгова лексика; типовими формами є усні діалоги та полілоги.

Завдання 2. Прочитайте наведені слова та вислови. Запишіть слова та словосполучення в три колонки, залежно від того, які з них доцільно вжити: а) у розмові; б) у творі; в) в офіційному документі. Складіть та запишіть 3 речення з цими висловами (на власний вибір):

Доводжу до Вашого відома, слухай-но, разом з тим треба сказати, ці хлопці, вищеназвані особи, такі персонажі, бачиш, тому що, беручи до уваги вищевикладені причини, як мокре горить, повільними темпами, а він і скажи, манюсінький, дуже малий, незначних розмірів.

Завдання 3. Прочитайте уривки текстів та визначте їх стильову приналежність. Запишіть, які характерні риси кожного тексту вказують на певний стиль. Підтвердьте це 2 прикладами:

І. Знаючи, що автобіографії є вже в Остапа Вишні, Марка Твена та інших видатних письменників, я вирішив, що вона повинна бути і в мене. Я її зробив якнайкоротшою, цінуючи час редактора і читача.

Прізвище та ім’я? Слід читати на обкладинці книги.

По батькові? Не обов’язково.

Число і місяць народження? Вітальні телеграми і борги можна щороку надсилати на 15 квітня.

Рік народження? В селі Іванові, 6 кілометрів від місця народження Степана Руданського, на Вінниччині.

Соціальний стан? Сатирик, тобто людина, яка раніше зробить, а потім думає.

Ставлення до військової служби? Був єфрейтором, зрозумів, що не дослужусь до генерала, пішов у письменники. (З автобіографії О. Чорногуза).

ІІ. Квартира № 75 розташована на п’ятому поверсі у четвертому під’їзді будинку. На п’ятий поверх будинку ведуть бетонні східці. Під час огляду східців та їх площадок жодних слідів злочину не виявлено. Квартира № 75 розташована праворуч від східців. Біля дверей квартири на площадці лежить гумовий килимок чорного кольору розміром 30х30 см. На килимку та під ним жодних слідів не виявлено. (З огляду місця події).

ІІІ. Якими бачаться роль і місце української культури у відродженні національної свідомості, становленні нашої державності? Українській культурі в цьому історичному процесі, без сумніву, належить місце найважливіше, визначальне. Тільки рішуча активізація культурної діяльності, художньої і наукової творчості у всіх сферах народного життя зможе надати українському відродженню реальної дійової сили, піднести українську націю на найвищий рівень цивілізованості. (За О. Гончаром).

ІV. Відновлення та поліпшення дренажної функції бронхів має важливе значення в комплексній терапії хронічних обструктивних захворювань легень, які на сьогоднішній день посідають чільне місце в загальній захворюваності населення. За даними ВООЗ, в комплексному лікуванні захворювань рекомендується широке впровадження препаратів рослинного походження. (З журналу).

V. «Ти – шайтан дурепський, проклятущого чорта брат і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Твого війська ми не боїмось, землею і водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, … нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! … І за це поцілуй нас у брудні порепані п’яти, брудне порося ти! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те у ... нас!.. Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорозьким». (З книги "Скарби України").

Завдання 4. Поясніть та запишіть значення слів, використовуючи граматичну конструкцію ЩО – ЦЕ ЩО:

Потилиця, передпліччя, поперек, гомілка, коліно, зап’ясток, вилиця, стегно, підборіддя, повіки, скроня, вії, долоня, щиколотка, лікоть, рот.

Завдання 5. Придумайте та запишіть по 5 означальних словосполучень з кожним з поданих слів:

Волосся, щока(-и), вухо(-а), обличчя, стопа(-и), плече(-і), груди, губа(-и).

Завдання 6. Прочитайте текст, підготуйтеся до виконання подальших завдань:

ТИПИ БУДОВИ ЛЮДСЬКОГО ТІЛА

План будови людського тіла такий самий, як і в усіх ссавців: у тілі людини виділяють голову, шию, тулуб та дві пари кінцівок: верхні (руки) та нижні (ноги).

Більшість показників, що характеризують тіло людини (зріст, маса, окружність голови, грудної клітки, довжина тулуба, кінцівок тощо), сильно коливається. Це залежить від генетичних, екологічних умов, харчування тощо. В людини яскраво виражений статевий диморфізм: це стосується як первинних статевих ознак, так і вторинних, які розвиваються під впливом гормонів. Наприклад, у чоловіків, порівняно з жінками, відносна довжина тулуба менша, а кінцівки довші, плечі ширші, таз вужчий, менше розвинена підшкірна жирова клітковина. У чоловіків більше волосся на тілі й розташоване воно інакше, ніж у жінок.

Незалежно від статевих ознак, люди поділяються за формою тіла. Виділяють три основні типи будови тіла, або соматотипи: мезоморфний, брахіморфний та доліхоморфний. До мезоморфного типу будови тіла (від грецьк. «мезос» – середній) належать люди, чиї анатомічні пропорції наближаються до середніх параметрів. У масі тіла великою є питома вага м’язів та кісток, голова кубічної форми, широкі плечі та грудна клітка, м’язисті руки та ноги. Кількість підшкірного жиру мінімальна.

До брахіморфного типу (від грецьк. «брахіс» – широкий) відносять людей невисоких на зріст, у яких переважають передньо-задні розміри: кругла голова, досить великий живіт, відносно довгий тулуб і короткі руки та ноги. На плечах та стегнах відкладається значна кількість жиру. У людей такого типу відносно великі внутрішні органи (печінка, легені, селезінка).

Людей, які належать до третього – доліхоморфного – типу (від грецьк. «доліхос» – довгий), розрізняють за стрункістю, легкістю, відносно довшими кінцівками, слабко розвиненими м’язами й тонкими кістками. Підшкірний жировий шар майже відсутній. У людей цього типу часто худе витягнуте обличчя, довгі тонкі руки та ноги, високий лоб, вузька грудна клітка.

Більшість людей, звичайно, не належить до крайніх варіантів описаних типів, в їх будові тіла сполучаються ознаки різних типів. Це вказує як на складність генетичного контролю ознак, що характеризують будову тіла, так і значний вплив умов середовища на формування структури тіла (наприклад, фізичне навантаження, харчування тощо).

Простежується очевидний зв’язок між певним соматотипом і схильністю до певних захворювань, а також із характером поведінки. Так, на туберкульоз частіше хворіють люди доліхоморфного типу. Інфаркт міокарда частіше уражає осіб мезоморфної будови тіла.

Відмінності в поведінці також досить виражені. Людей брахіморфного типу характеризує розслабленість у рухах, любов до комфорту, легкість у спілкуванні та вираженні почуттів, потяг до людей у скрутний момент. Люди мезоморфного типу відзначаються впевненістю постави та рухів, потягом до пригод, байдужістю до похвали чи осуду, агресивністю й наполегливістю, схильністю до активних дій у важку хвилину. Нарешті, у людей доліхоморфного типу спостерігається загальмованість у рухах, скутість постави, неконтактність, потяг до самотності в скрутний момент. Характерно, що вибір професії також значною мірою визначається соматотипом.

Людина – цілісна система, в якій взаємодіють і тонко регулюються морфогенетичні, фізіологічні та метаболічні процеси.

Завдання 7. Дайте письмові відповіді на запитання:

1. Які ознаки свідчать про подібність людини до інших ссавців?

2. Що таке соматотип?

3. Що таке статевий диморфізм?

4. За якими ознаками будови тіла розрізняються чоловіки та жінки?

5. Які типи будови тіла виділяють?

6. Які ознаки характеризують людей брахіморфного типу?

7. Які ознаки характеризують людей доліхоморфного типу?

8. Які ознаки характеризують людей мезоморфного типу?

Завдання 8. Спираючись на текст, визначте, правильна чи помилкова інформація пропонується. Запишіть правильний, на ваш погляд, варіант:

1. Більшість показників, що характеризують удову тіла, є незмінними.

2. Статеві відмінності впливають на те, до якого типу будови тіла належить людина.

3. Виділяють п’ять типів будови тіла.

4. Люди доліхоморфного типу відзначаються міцною будовою тіла, невисоким зростом та значною кількістю підшкірно-жирової клітковини.

5. Людей мезоморфного типу розрізняють за високим зростом, тонкими довгими руками й ногами та вузькими грудною кліткою й тазом.

6. Люди брахіморфного типу мають середні параметри будови тіла.

7. Люди мезоморфного типу більш схильні до захворювань органів дихання.

8. Тип будови тіла не впливає на характерологічні особливості людини.

Завдання 9. Перекладіть українською мовою текст:

Различают три основных типа телосложения: астенический, нормостенический и гиперстенический. Астеник, как правило, высокого роста, худощавый, с длинными конечностями, сниженного веса. Гиперстеник – невысокого роста, плотный, с относительно короткими руками и ногами, как правило, с повышенным весом. У нормостеника все параметры тела соразмерны.

Завдання 10. З поданих слів складіть речення, поставивши слова в потрібній формі:

1. Статура, домірний, людина, тіло, з, частина, пропорційна, мати.

2. Свій, гуманіст, називати, людина, вільно, тіло, Вітторіно да Фельте, грація, володіти, здатність, й, легко.

3. Приймати, гарний, еталон, зазвичай, манера, постава, тримати свій, за, тіло, балерина.

Завдання 11. Випишіть з завдань 6 і 9 відповідники назв типів будови тіла.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ

1. До якого стилю мовлення належить речення «Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства»: Наукового. Офіційно-ділового. Публіцистичного. Розмовного. Художнього.

2. До якого стилю мовлення належить речення «У метафазі І ділення дозрівання кон’юговані хромосоми розташовуються по екватору клітини»: Наукового. Офіційно-ділового. Публіцистичного. Розмовного. Художнього.

3. До якого стилю мовлення належить речення «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді, вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів»: Наукового. Офіційно-ділового. Публіцистичного. Розмовного. Художнього.

4. До якого стилю мовлення належить речення «Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника закладу освіти»: Наукового. Офіційно-ділового. Публіцистичного. Розмовного. Художнього.

5. Ділянка під оком над щокою називається: Гомілка. Скроня. Вилиця. Литка. Потилиця.

6. Литка – це: Середня частина спини. Ділянка між оком та вухом. Задня частина гомілки. Верхня частина ноги. Задня частина голови.