Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Кафедра української та російської мов

Романова О.Г.

Методичні вказівки з української мови

(за професійним спрямуванням)

для студентів І курсу

медичних, стоматологічного та фармацевтичного факультетів

Донецьк – 2012

ББК 81.2 Укр – 922

Р63

Методичні вказівки з ділової української мови для студентів І курсу/ Романова О.Г. – Донецьк: ДонНМУ, 2012 – с.

Методичні вказівки з ділової української мови для студентів І курсу усіх факультетів сприяють засвоєнню загальномедичної лексики й термінології в комунікативному, лексичному та граматичному аспектах.

Рецензенти:

А.А.Пузік	– к.ф.н., завідувач кафедри іноземних мов ДонДМУ ім. М.Горького
О.Б.Прокопенко	– к.м.н., доцент кафедри нервових хвороб з курсом медичної генетики ДонНМУ ім. М.Горького

© Романова О.Г., 2012

Тема 1: мета й завдання курсу «українська мова за професійним спрямуванням». Перевірка стартового рівня знань. Культура усного та писемного мовлення. Особливості українського правопису

Актуальність теми. Знання цієї теми є базою для подальшого опанування спеціальної лексики та термінології, яка описує різні системи людського організму, щ забезпечить виходи в різні тематично спрямовані види мовленнєвої діяльності: усне монологічне та діалогічне мовлення, а також інтерпретування одержаної інформації в різних видах мовленнєвої діяльності.

Загальна мета. Вміти розрізняти складові поняття «культура мовлення», розпізнавати особливості українського правопису, вміти читати текст лексичного спрямування з повним охопленням та розумінням змісту та подальшим відтворенням інформації на репродуктивному рівні.

Конкретні цілі:

1. Вміти інтерпретувати складові поняття «культура мовлення».

2. Вміти створювати лексико-граматичні конструкції з правильним добором слів.

3. Вміти будувати власне висловлювання в усній чи писемній формі.

4. Вміти висловлювати свою точку зору, пояснюючи й уточнюючи окремі положення власного висловлювання.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ

1. Культура мови – це: Досконале володіння мовою. Сукупність матеріальних і духовних цінностей. Рівень розвитку суспільства в певну епоху. Освіченість, вихованість.

2. Видами мовленнєвої діяльності є: Слухання, говоріння. Читання, слухання. Говоріння, слухання. Слухання, читання, говоріння, письмо.

3. Мовна норма – це: Сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці. Використання певного конкретного слова у відповідному стилі. Володіння нормами літературної мови. Виклад думок у логічній послідовності.

4. Мовлення – це: Манера говорити з ким-небудь. Спілкування людей між собою з допомогою мови. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Сукупність загальноприйнятих звукових знаків.

5. Укажіть правильне твердження: В українській мові більшість слів є однозначними. Слово-це одиниця мови, яка виконує комунікативну функцію. Усі слова в українській мові мають лексичне значення. Морфема – найменша неподільна частина слова.

Еталони відповідей: 1 – А; 2 – D; 3 – А; 4 – В; 5 – D.

Теоретичні питання:

1. Принципи та особливості українського правопису.

2. Поняття «культура мовлення».

Джерела інформації:

Основні:

1. Лепеха Т.В. Українська мова. – К.: Євшан-зілля, 2010. – С 6-7.

Додаткові:

1. Український правопис. Вид. 4-е. – К.: Наукова думка, 1993. – 240 с.

2. Російсько-український словник. – К.: Наукова думка, 1999. – 628 с.

3. Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Сербенська О.А., Терлак З.М. Словник-довідник з культури української мови. – К.: Знання, 2004. – 367 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2004. – 448 с.

5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: Атака, 2005. – 544 с.

6. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Атака, 2004. – 592 с.

Граф логічної структури теми

«МЕТА Й ЗАВДАННЯ КУРСУ «УКРАЇНСЬКА МОВА(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)». ПЕРЕВІРКА СТАРТОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ. КУЛЬТУРА УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ»

Дисципліна «Українська мова (за професійним спрямуванням)» (сучасна назва), згідно з «Законом про мови в Україні», викладається у вищих навчальних закладах України з 1992 р.

Кінцеві цілі опанування дисципліни у вищому медичному закладі:

– використовувати різні мовні засоби відповідно до мети висловлювання;

– збагачувати власний лексичний запас загальномедичною та загальновживаною лексикою;

– проводити аналітичну й синтетичну обробку текстів, вичленовувати необхідну інформацію та відтворювати її в усному та письмовому монологічному та діалогічному мовленні;

– демонструвати культуру писемного та усного мовлення;

– активізувати знання норм української літературної мови, закріплювати навички володіння ними в різних видах мовленнєвої діяльності;

– розвивати практичні навички правильного використання різних мовних засобів відповідно до мети висловлювання;

– формувати й закріплювати навички роботи зі спеціальними словниками.

ЦІЛЬОВІ НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Прочитайте текст, приготуйтеся до виконання подальших завдань:

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВИ

Термін «культура мови» вживається в кількох значеннях. По-перше, це окремий розділ мовознавчої науки, в якому розглядаються питання мовних норм і доцільності вживання мовних засобів залежно від мети спілкування. По-друге, це досконале володіння літературними нормами на всіх рівнях мовної системи, чітко й логічно переконливо висловлювати свою думку.

Одним із центральних понять культури мови є поняття мовної норми. Мовна норма – це той мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, який закріплений практикою і рекомендований до вжитку як обов’язковий. Мовна норма нерозривно пов’язана з поняттям літературної мови. Для того, щоб мова повноцінно задовольняла комунікативні потреби суспільства, вона повинна мати сталий правопис, унормовані наголос і вимову, загальновживані граматичні норми. Норма стоїть на сторожі цілісності й загальнозрозумілості літературної мови.

Є такі різновиди мовних норм:

1) фонетичні; це норми вимови голосних і приголосних звуків, а також норми наголошування слів;

2) лексико-фразеологічні; це норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні і норми сполучуваності слів і фразеологізмів з іншими словами в реченні;

3) морфологічні; це норми словозміни самостійних частин мови;

4) синтаксичні; це норми побудови синтаксичних конструкцій – словосполучень і речень;

5) стилістичні; це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів;

6) орфографічні; це система загальноприйнятих правил написання слів і їх значущих частин, правил написання слів окремо, разом і через дефіс, правил уживання великої літери;

7) пунктуаційні; це система загальноприйнятих правил уживання розділових знаків.

Порушення тих чи інших мовних норм спричинює появу різного роду помилок в усному й писемному мовленні. Відрізнити правильне від неправильного не завжди буває легко. У зв’язку з цим виникає потреба пошуків критеріїв мовної норми, згідно з якими можна оцінити правильність чи помилковість уживаних слів, їх форм, синтаксичних конструкцій тощо.

Мовний варіант можна вважати нормативним, якщо він:

1) регулярно вживається (статистичний критерій);

2) відповідає можливостям системи літературної мови у певний історичний період;

3) зустрічає громадське схвалення (естетичний критерій).

Необхідно враховувати й такі фактори нормативності, як мовна традиція, ступінь уживання мовного явища у творах авторитетних письменників-класиків тощо.

Мова людини – це своєрідний лакмусовий папірець, який виявляє рівень її загальної культури, освіченості, інтелігентності. Кожна нація повинна берегти й розвивати мову як унікальний феномен своєї культури. А стан мови, її здоров’я і визначається якраз рівнем мовної культури суспільства на певному етапі його життя.

Завдання 2. Дайте письмові відповіді на запитання, спираючись на текст завдання 1:

1. Що включає в себе поняття «культура мови»?

2. Що таке мовна норма?

3. Які різновиди мовних норм ви знаєте?

4. Що передбачають фонетичні мовні норми?

5. Що передбачають лексико-фразеологічні мовні норми?

6. Що передбачають синтаксичні мовні норми?

7. Що передбачають стилістичні мовні норми?

8. Що передбачають орфографічні мовні норми?

9. Що передбачають пунктуаційні мовні норми?

10. Який мовний варіант можна вважати нормативним?

11. Для чого необхідне знання мовних норм?

12. Чому правильність і нормативність мовлення є обов’язковими?

Завдання 3. Розбийте текст з завдання 1 на частини, дайте їм заголовки, запишіть їх.

Завдання 4. Випишіть ключові слова та словосполучення з тексту завдання 1.

Завдання 5. Прочитайте текст, підготуйтеся до виконання подальших завдань:

ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

В основу українського правопису (орфографії), як і російського та білоруського, покладено три принципи: фонетичний, морфологічний та історичний, або традиційний. Крім того, певне місце в написанні слів посідає смисловий, або диференційний, принцип. Провідними для українського правопису є фонетичний та морфологічний принципи.

Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуться так, як вони вимовляються в літературній мові. Кожна фонема позначається на письмі буквою або буквосполученням, як цього вимагають правила української графіки.

Для засвоєння фонетичних написань потрібно знати природне звучання слів і вміти практично їх реалізовувати у своєму мовленні. У таких словах кожен із звуків вимовляється так, як його вимовляють окремо: добро, молодь тощо.

Суть морфологічного принципу полягає в тому, що певна морфема (префікс, корінь слова, суфікс, закінчення) чи певний звук у морфемі всюди пишеться однаково, хоч у інших формах цього ж слова або в окремих споріднених словах вимовляється інший звук, наприклад: пишемо рветься, хоч вимовляємо [рвéц':а]. Свідоме застосування морфологічного принципу неможливе без знання граматичної будови слів, без уміння виділяти в них основу й морфеми – значущі частини слова.

Історичний, або традиційний, принцип полягає в тому, що слова передаються на письмі за традицією, як писали їх раніше, хоча в сучасній мові таке написання не пояснюється ні вимовою, ні граматичною будовою. За історичною традицією пишуться сполучення дз, дж, букви щ, я, ю, є, ї, ь. Традиційним також є вживання и,е у словах, що не перевіряються наголосом: кишеня, левада тощо.

Крім фонетичного, морфологічного та історичного принципів, в українському правописі застосовується смисловий, або диференційний, принцип, що полягає в розрізненні значень слів при їх написанні (богатир і багатир). За цим принципом здійснюється написання великої та малої букви, написання слів разом, окремо, через дефіс, наприклад: Орел (місто) і орел (птах), з вечора і звечора тощо.

Завдання 6.Запишіть речення, додавши їм закінчення:

1. В основу українського правопису покладено такі принципи: … (які?).

2. Фонетичний принцип полягає в тому, що … (у чому?).

3. Морфологічний принцип полягає в тому, що … (у чому?).

4. Історичний принцип полягає в тому, що … (у чому?).

5. Диференційний принцип полягає в тому, що … (у чому?).

Завдання 7. Запишіть слова в чотири колонки відповідно до принципів правопису:

Гарячий, виїзний, вітаєшся, Лев, вогко, жолудь, дзвінок, поволі, зима, братство, джерело, канський, Велика Ведмедиця, шістнадцять, кисіль, Вінниччина.

Завдання 8. Запишіть слова українською мовою. Зіставте принципи їх написання в російській і українській мовах, виявлені розбіжності в написанні підкресліть:

Вестник, расспросить, балластный, касса, смотать, сконструировать, разбить, расшить, солнце, желтый, шесть, яблоко, воронежский, коллектив, богатырь, кочан, джем.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ

1. Знайдіть слово, написане згідно з фонетичним принципом: розумний. віз. щоразу. робляться. Місяць.

2. Знайдіть слово, написане згідно з морфологічним принципом: багатий. одягаєшся. лимон. зате. казка.

3. Знайдіть слово, написане згідно з історичним принципом: хазяїн. наїжся. у книжці. доволі. киргиз.

4. Знайдіть слово, написане згідно з диференційним принципом: А. чорний. В. острозький. С. Ведмідь. D. спирт. E. проїзний.