Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 2. Джерела господарського права

2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерноготовариства«ВсеукраїнськийАкціонернийБанк»щодоофіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), яким, зокрема, встановлюється, що положення ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – 2 місяців з дня його виявлення, слід розуміти так, що передбачені цією статтею строки не застосовуються у випадках притягнення юридичних осіб до відповідальності за порушення валютного чи податкового законодавства).

Питання для самостійного вивчення

1.Господарська компетенція органів державної влади.

2.Господарська компетенція органів місцевого самоврядування.

3.Міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

4.Узагальнення судової практики у сфері господарювання.

Тести для поточного контролю

2.1. За юридичною силою джерела господарського права поділяються на:

– галузеві та міжгалузеві правові акти;

– міжнародні та національні правові акти;

– загальні та спеціальні.

2.2. У разі якщо загальний нормативний акт суперечить положенням спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, то повинні застосовуватися:

– положення спеціального нормативного акта;

– положення загального нормативного акта;

– положення спеціального нормативного акта, якщо вони не відміняються загальним нормативним актом, який набрав чинності пізніше.

2.3. Господарські відносини регулюються на індивідуальному (локальному) рівні за допомогою:

– статутів суб’єктів підприємницької діяльності, засновницьких договорів та інших видів угод, правил внутрішнього трудового розпорядку;

31

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

–указів Президента, підзаконних нормативно-правових актів Центральних органів виконавчої влади;

–Конституції України, законів, міжнародних договорів.

2.4.У випадках, коли положення міжнародного договору суперечить Конституції України, застосовуються:

–правила міжнародного договору;

–норми Конституції;

–це вирішує суб’єкт владних повноважень, який повинен їх застосувати.

2.5.УразіколізіїміжположеннямиЦКУкраїнитаГКУкраїниперевага віддаватиметься нормам:

–спеціального акту – ГК України;

–основоположного акту загального значення – ЦК України;

–це вирішує суб’єкт владних повноважень, який повинен прийняти рішення.

2.6.Знайдіть хибне твердження. Акти судових органів – це:

–нормативні акти правотворчості;

–акти роз’яснення чи тлумачення правових норм;

–правозастосовчі акти.

2.7.ВерховнаРадаприймаєтакіактидлярегулюваннягосподарської діяльності:

–постанови;

–накази;

–положення;

–інструкції.

32

Тема 3. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

Тема 3. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

3.1.Державна регуляторна політика у сфері господарювання, її цілі та завдання.

3.2.Прогнозуваннятаплануванняекономічногоісоціальногорозвитку.

3.3.Засоби державного регулювання господарських відносин.

3.4.Податкивмеханізмідержавноговпливунагосподарськівідносини.

3.5.Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю.

3.6.Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки.

3.1.Державна регуляторна політика

усфері господарювання, її цілі та завдання

Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимальногопоєднанняринковогосаморегулюванняекономічнихвідносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційніосновиправопорядкуусферігосподарюваннязгідно зі ст. 5 Господарського кодексу України становлять:

–право власності українського народу на землю, її надра, атмосфернеповітря,воднітаіншіприродніресурси,якізнаходятьсявмежахтериторії України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України;

–право кожного громадянина користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону;

–забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожноговолодіти,користуватисяірозпоряджатисясвоєювласністю,результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

–визнання усіх суб’єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного

позбавлення власності;

33

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

–економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва;

–забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції,визначенняправилконкуренціїтанормантимонопольногорегулювання виключно законом;

–забезпеченнядержавоюекологічноїбезпекитапідтриманняекологічної рівноваги на території України;

–забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів;

–взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія

вУкраїні принципу верховенства права.

Державна підтримка підприємництва закріплена у ст. 48 ГК України.Зметоюствореннясприятливихорганізаційнихтаекономічнихумов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

–надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

–сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

–здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

–стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

–подають підприємцям інші види допомоги.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. Наприклад, Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» встановлює коло осіб, що належать до суб’єктівмалогопідприємництва,зазначаєосновнінапрямкидержавної підтримки для них, зокрема спрощену систему оподаткування.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України захищаються шляхом:

–визнання наявності або відсутності прав;

–визнання повністю або частково недійсними актів органів державноївладитаорганівмісцевогосамоврядування,актівіншихсуб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними госпо-

дарських угод з підстав, передбачених законом;

34

Тема 3. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

–відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;

–припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

–присудження до виконання обов’язку в натурі;

–відшкодування збитків;

–застосування штрафних санкцій;

–застосування оперативно-господарських санкцій;

–застосування адміністративно-господарських санкцій;

–установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

–іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Господарським кодексом, іншими законами України.

Загальнимигарантіямиправпідприємцівст.47ГКУкраїнивизначає такі: держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливостідлязалученняівикористанняматеріально-технічних,фінан- сових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів; забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб; держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом; збитки, завдані підприємцю внаслідокпорушеннягромадянамичиюридичнимиособами,органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів; підприємець або громадянин, який працює у підприємцяпонайму,упередбаченихзакономвипадкахможебутизалученийдо виконання в робочий час державних або громадських обов’язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

3.2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану

35

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарю-

вання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Згідно зі ст. 9 ГК України формами реалізації державної економічної політики є:

1.Економічна стратегія – обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення великомасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурногорозвитку,забезпеченняекономічноїбезпекидержави,збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання;

2.Економічна тактика – сукупність найближчих цілей, завдань, засобівіспособівїхдосягненнядляреалізаціїстратегічногокурсуекономічноїполітикивконкретнихумовах,щоскладаютьсявпоточномуперіоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.

Ст. 11 ГК України визначає умови та основні форми прогнозування та планування економічного і соціального розвитку. Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб’єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розробленняпрограмекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїни,система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, пов­ новаження та відповідальність органів державної влади і органів місце-

вого самоврядування у цих питаннях.

Основними формами державного планування господарської ді-

яльності є:

– Державна програма економічного та соціального розвитку Укра-

їни;

– Державний бюджет України;

36

Тема 3. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

– інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються Законом про державні програми.

Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціальноекономічного та культурного розвитку відповідних адміністративнотериторіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.

3.3. Засоби державного регулювання господарських відносин

Відповіднодоч.1ст.8ГКУкраїнидержава,органидержавноївлади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконаннябюджетівусіхрівнів,атакожзадміністративнихтаіншихвідносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання (ч. 2 ст. 12 ГК України) є:

1.Державнезамовлення(ст.13ГКУкраїни)–засібдержавногоре- гулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) се-

ред суб’єктів господарювання незалежно від їх форми власності. Державний контракт – це договір, укладений державним замов-

ником від імені держави із суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Поставкипродукціїдляпріоритетнихдержавнихпотребзабезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього.

37

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Особливості відносин, що виникають у зв’язку з поставками (закупівлею)дляпріоритетнихдержавнихпотребсільськогосподарськоїпродукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону;

2. Ліцензування, патентування і квотування у господарській ді-

яльності (ст. 14 ГК України) є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Правовізасадиліцензування,патентуванняпевнихвидівгосподарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципівгосподарювання, встановлених у ст. 6

Господарського кодексу України.

Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

У сферах, пов’язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутовихпослуг,іншихсферах,визначенихзаконом,можездійснюватися

патентування підприємницької діяльності суб’єктів господарювання. Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право

суб’єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Згідно з ч. 5 ст. 14 ГК України у необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/абообігу(включаючиекспорттаімпорт),атакожрозподілуквотвстановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

3. Сертифікація та стандартизація – відповідно до ч. 2 ст. 15 ГК Українизастосуваннястандартівчиїхокремихположеньєобов’язковим

38

Тема 3. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

для: а) суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах; б) учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; в) виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

4.Застосування нормативів та лімітів – у сфері господарюван-

ня застосовуються: технічні регламенти; стандарти; кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови.

Згідно з ч. 3 ст. 15 ГК України у разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено технічними регламентами, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України;

5.Регулювання цін і тарифів.

6.Надання інвестиційних, податкових та інших пільг – встанов-

лення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб’єктів господарювання здійснюються відповідно до ГосподарськогокодексуУкраїнитаіншихзаконів.Так,наприклад,згіднозч.5 ст. 11 ГК України суб’єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси,відображенівпрограмнихдокументахекономічногоісоціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності.

7.Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субси-

дій – відповідно до ст. 16 ГК України держава може надавати дотації суб’єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливихпродуктівхарчування;навиробництвожиттєвоважливихлікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів; на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб’єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності; на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.

Державаможездійснюватикомпенсаціїабодоплатисільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі.

Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів господарювання визначаються, зокрема, Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва».

39

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.

Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та іншими нормативними актами чинного законодавства.

3.4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини

Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключнозаконамиУкраїни.Системаоподаткуваннябудуєтьсязапринципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів господарювання та громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 17 ГК України з метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання, повинні передбачати:

–оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування;

–стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування;

–усунення подвійного оподаткування;

–узгодженість з податковими системами інших країн.

Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб’єкта господарювання.

Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись із суб’єктів господарювання. При цьому податки та інші обов’язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб’єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Основними Законами України, що регулюють питання оподаткування є: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» «Про державну підтримку малого підприємництва», а також Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування».

40