Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 12. Звітність суб’єктів господарювання

12.9.Відповідальність за організацію інвентаризації несе:

– керівник підприємства;

– головний бухгалтер підприємства;

– власник підприємства.

12.10.Фінансова звітність підприємств:

–не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством;

–становить комерційну таємницю;

–не становить комерційної таємниці.

181

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Тема 13. Корпоративні права та їх правове закріплення

13.1.Поняття корпоративних прав.

13.2.Права та обов’язки учасників (засновників) господарських товариств.

13.3.Корпоративне управління та його особливості у різних видах господарських товариств. Органи управління.

13.4.Захист прав корпоративного учасника.

13.5.Рейдерство та грінмейл як види втручання у діяльність товариства.

13.6.Методизахистукомпанійвідспробкорпоративногозахоплення.

13.1. Поняття корпоративних прав

Правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними, різноплановими. В юридичній літературі з приводу питання про поняття корпоративного права та корпоративних прав зустрічаються різні точки зору – цивілістика радянських часів такими дослідженнями не займалася, однак сьогодні проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців.

Родоначальницею сучасного корпоративного права є Великобританія,правовіінститутиякоїлягливосновусучасногозаконодавствапро корпоративне право в більшості країн світу. Прообразом сучасних юридичних осіб стали так звані компанії. Пізніше їх стали називати корпораціями. Британські корпорації виникли у зв’язку з бурхливим розвитком торгівлі та відсутністю належного банківського кредитування. В основу створення та класифікації компаній корпоративного типу був покладений критерій партнерства та наявності складеного капіталу. На сьогодні британське корпоративне право містить досить широкий спектр правових інститутів. Це норми, які регулюють відносини створення, діяльності компаній, класифікацію компаній, правосуб’єктність, порядок реорганізації, законодавство про цінні папери компанії, неплатоспроможність та банкрутство компаній. За аналогією з національним правом корпоративне право Великобританії – це право юридичних осіб.

Стрижнем усіх корпоративних прав є правовий зв’язок, який виникає між засновниками та створеним суб’єктом. Специфіка корпоративного права виявляється, зокрема, в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, яке кожне окремо можна назвати корпоративним

182

Тема 13. Корпоративні права та їх правове закріплення

правом.Цеправонаодержаннядивідендів,правонауправління,право на отримання частини прибутку тощо.

Отже, корпоративне право як право об’єктивне можна розглядати як систему юридичних норм, що регулюють групу суспільних відносин, якавиникаєузв’язкуізстворенняміфункціонуваннямюридичнихосібу результаті реалізації суб’єктами цивільних правовідносин права бути їх засновниками (учасниками).

Корпоративне право в суб’єктивному розумінні треба розуміти як право особи, поєднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи). Всі інші суб’єктивні права учасника, що випливають із його членства в тій чи іншій організації, є похідними і розкриваються через поняття змісту корпоративного права.

Зміст корпоративного права визначено у ст. 167 ГК України: «корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутномуфонді(майні)господарськоїорганізації,щовключаютьправомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами».

У п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» аналогічні положення визначають корпоративні права як «право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі)...».

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак слід зазначити, що законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/ або їх здійснення.

Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України «під корпоративними відносинами

маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав».

Однак детальної характеристики корпоративних прав у ГК України не надано, гл. 18 ГК України дає лише визначення корпоративних прав та корпоративних правовідносин, а також зазначає особливості здійснення, оцінки, реєстрації корпоративних прав держави та порядок

управління ними.

Суб’єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони (можуть бути) мають право бути засновниками

(учасниками) організацій.

Предметом регулювання є група суспільних відносин, яка виникає у зв’язку з реалізацією суб’єктивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт, на підставі якого воно виникає.

183

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Моментом виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт – реєстрація юридичної особи. На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникненні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Однак прицьомутребаматинаувазі,щомовайдепроправовийзв’язок,який виникає між засновниками (учасниками юридичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб’єктом. Не варто ототожнювати поняття корпоративного права із системою норм, що регулюють процес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб’єкта права, оскільки в такому випадку ми приходимо до підміни інституту юридичних осіб інститутом корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в протилежному випадку мова може йти тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративного права і регулюються іншим цивільно-правовим інститутом.

13.2. Права та обов’язки учасників (засновників) господарських товариств

Відповіднодоп.8ст.2ЗУ«Проакціонернітовариства»корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповіднодозакону,атакожіншіправатаправомочності,передбаченізаконом чи статутними документами.

Ст. 116 ЦК передбачає, що учасники господарського товариства мають право в порядку, регламентованому установчим документом товариства та законом:

1)брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом;

2)брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

3)вийти в установленому порядку з товариства;

4)здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, передбаченому законом;

5)одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, регламентованому установчим документом.

184

Тема 13. Корпоративні права та їх правове закріплення

Володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 100 ЦК України право участі в товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі.

Згіднозіст.25ЗУ«Проакціонернітовариства»кожноюпростоюак- цієюакціонерноготоваристваїївласнику–акціонерунадаєтьсяоднако- васукупністьправ,включаючиправана:1)участьвуправлінніакціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішеннякожного питанняна загальнихзборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Значний пакет акцій – пакет із 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Контрольний пакет акцій – пакет із 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (далі – конт­ рольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов’язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації.

Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав. Згідно з ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про акціонернітовариства»устатутіакціонерноготовариствавизначаєтьсяобсяг прав, які надаються акціонеру – власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються:

1)розмір і черговість виплати дивідендів;

2)ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товари-

ства;

3)випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

4)порядок отримання інформації.

Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів – разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

185

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Акціонери-власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу лише під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

1)припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

2)внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів – власників цього класу привілейованих акцій;

3)внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквіда- ціїтовариства,абозбільшенняобсягуправакціонерів–власниківрозмі- щенихкласівпривілейованихакцій,якімаютьперевагущодочерговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів – власників привілейованих акцій, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів – власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і меншеневстановлюєтьсявимогастосовнобільшоїкількостіголосіввласників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Статутом приватного товариства акціонеру – власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Під час голосування акціонерів – власників кількох класів привілейованихакційвідповіднодоч.5цієїстаттіголосизатакимиакціямипідраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Уразізмінитипуакціонерноготовариствазприватногонапублічне наданняправ,непередбаченихцимЗакономдляакціонерів–власників привілейованих акцій публічного товариства, припиняється.

Переважним правом акціонерів визнається: 1) право акціоне-

ра–власникапростихакційпридбаватирозміщуванітовариствомпро- сті акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій; 2) право акціонера – власника привілейованих акцій придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

Уразі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерами переважного права Державна комісія з цінних паперів та

186

Тема 13. Корпоративні права та їх правове закріплення

фондового ринку може прийняти рішення про визнання емісії недобро-

совісною та зупинення розміщення акцій цього випуску.

Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання.

Право на участь в управлінні справами товариства учасник може реалізовувати як безпосередньо (шляхом особистої участі в роботі загальних зборів, входження до складу виборних органів товариства), так і через представників, що обираються нею до органів управління товариства.Чиннезаконодавствопозбавляєдеякихучасниківокремихвидів господарських товариств права брати участь в управлінні справами суспільства. Так, відповідно до ЗУ «Про господарські товариства» від 19.11.1991 р. у командитному товаристві вкладники позбавлені права брати участь в управлінні справами товариства, а управління здійснюють лише повні учасники. В акціонерному товаристві власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Право на отримання інформації про діяльність товариства

включає:

–своєчасне повідомлення про проведення загальних зборів;

–ознайомлення з інформацією, необхідною для прийняття рішення на загальних зборах;

–ознайомлення з фінансовою звітністю та аудиторськими висно-

вками.

Перелік прав учасників господарського товариства не має вичерпного характеру.

Учасники господарського товариства зобов’язані:

–дотримуватися вимог установчих документів, інших внутрішніх документів товариства;

–виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;

–робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами, відповідно до ГК і законів про господарські товариства та про акціонерні товариства;

–нерозголошуватикомерційнутаємницютаконфіденційнуінформацію про діяльність товариства.

Перелік обов’язків учасників господарського товариства, як і перелік прав, не є вичерпним. Учасник господарського товариства може мати й інші обов’язки. Наприклад, здійснення передбаченого ч. 3 ст. 81 ГК України переважного права учасника ПрАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, передбачає обов’язок особи, що продає свою частку (акції), запропонувати її в першу чергу ін-

шим учасникам.

187

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

13.3.Корпоративне управління та його особливості

урізних видах господарських товариств. Органи управління

Визнані в усьому світі стандарти корпоративного управління поступово стають звичайною практикою і для українського бізнесу. Причина цього – активізація українських компаній, які шукають нові джерела фінансування, у тому числі через вітчизняні та міжнародні фондові ринки. Це зумовлює якісно інші вимоги до прозорості бізнесу, необхідність дотримання жорстких вимог, які висуває новий Закон «Про акціонерні товариства», а також найкращих практик корпоративного управління. Змінюються форми роботи з акціонерами, зростає їхня активність, що зумовлює поступове витиснення із середовища акціонерів «пересічних» громадян, посилення впливу інституційних акціонерів на корпоративну поведінку компаній, перетворення greenmail та рейдерства на прибуткові напрями бізнесу.

Усе це призводить до поступової відмови від аматорства в побудові моделі корпоративного управління. За останні кілька років практично в кожній українській компанії з’явилися фахівці, що відповідають за корпоративне управління, обіймаючи посади менеджерів, секретарів,юристів,щопрактикуютьусферікорпоративногоправа,консультантів тощо.

Посадові особи органів акціонерного товариства – фізичні осо-

би–головатачленинаглядовоїради,виконавчогооргану,ревізійноїко- місії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Посадовимиособамиорганівакціонерноготоваристванеможуть бутинароднідепутатиУкраїни,члениКабінетуМіністрівУкраїни,керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крімвипадків,коливонивиконуютьфункціїзуправліннякорпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.

Особи,якимсудзаборонивзайматисяпевнимвидомдіяльності,не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.

Посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошуватикомерційнутаємницютаконфіденційнуінформаціюпро

188

Тема 13. Корпоративні права та їх правове закріплення

діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) або аудитора вони зобов’язані надати документи про фінансово-господарську діяльність товариства.

Посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода тільки на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з ними.

Посадовіособиорганівакціонерноготоваристваповиннідіятивінтересахтовариства,дотримуватисявимогзаконодавства,положеньстатуту та інших документів товариства. Відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства передбачена у ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства». Вони несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Однак для ефективного управління товариством ще існують багато недоліків як нормативного, так і організаційного характеру. Так, новий Закон України «Про акціонерні товариства» містить законодавчі прогалини, які перешкоджають ефективній роботі наглядової ради. Крім РозділуVIII«Наглядоварада»уньомуєвказівкинаповноваженнянаглядовоїрадиакціонерноготовариства.Такожст.51цьогоЗакону«Створення наглядової ради акціонерного товариства» явно недостатньо, тому треба намагатися включити до статуту ті положенні, яких немає в Законі. У ст. 52 «Компетенція наглядової ради» є п. 23, який визначає, що до компетенції наглядової ради належить вирішення інших питань, які стосуютьсявиключноїкомпетенціїнаглядовоїрадизгідноізЗакономабостатутом акціонерного товариства. Як свідчить практика, до таких питань належать: затвердження річного бюджету та стратегії товариства, політика управління ризиками, затвердження бізнес-планів та контроль за їх реалізацією.

Викликає сумніви п. 13 ч. 2 ст. 52 вищезазначеного Закону, якщо наглядова рада відсутня, питання обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, належить до компетенціївиконавчогооргану,якщоіншеневстановленостатутом.Тобто, якщонемаєнаглядовоїради,нехайцепитаннявирішуютьзбори,алеаж ніяк не виконавчий орган.

Широкої роз’яснювальної роботи потребує й механізм кумулятив-

ного голосування, який застосовується при обранні членів наглядової ради. Кумулятивне голосування – це голосування під час обрання ор-

ганів товариства, при якому загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами. Усі

189

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

присутні визнали цей механізм досить складним. Це засвідчив і наведенийприклад:триспробиздійснитикумулятивнеголосуваннядалиабсолютнорізнірезультати,тодіяквсіучасникиголосуваннямаличіткіпозиції і не змінювали їх у ході голосування.

Отже,ЗаконУкраїни«Проакціонернітовариства»,якийтількивступив у силу, потребує як роз’яснень, так і доопрацювань з метою запов­ нення законодавчих прогалин, що впливають, зокрема, і на здійснення корпоративногоуправління.Цедоводитьітойфакт,щогрупанауковців, яка розробляла Закон, продовжує працювати, але вже над його вдосконаленням.

13.4. Захист прав корпоративного учасника

Згіднозіст.50ЗУ«Проакціонернітовариства»уразі,якщорішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимогицьогоЗакону,іншихактівзаконодавства,статутучиположенняпро загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронюва-

ні законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуванерішення,якщодопущеніпорушеннянепорушуютьзаконні права акціонера, який оскаржує рішення.

Акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з питань обов’язковоговикупутовариствомналежнихйомуголосуючихакційвиключнопісляотриманняписьмовоївідмовивреалізаціїцьогоправаабо в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практикурозглядусудамикорпоративнихспорів»№13від24.10.2008р. при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовноюпідставоюдлявизнаннянедійснимирішеньзагальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону, зокрема, є:

–прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

–прийняттязагальнимизборамирішеньзпитань,невключенихдо

порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону про господарські товариства);

190