Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 14. Антимонопольне законодавство

Тема 14. Антимонопольне законодавство

14.1.Антимонопольні органи та їх компетенція.

14.2.Загальна характеристика антимонопольного законодавства.

14.3.Законодавчазабороназловживанняммонопольнимстановищем на ринку.

14.4.Заборона антиконкурентних узгоджених дій.

14.5.Дискримінація підприємців органами влади та відповідальність за неї.

14.6.Санкції за порушення антимонопольного законодавства.

14.1. Антимонопольні органи та їх компетенція

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. До них належать: територіальні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній

Раді України.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодав-

ствапрозахистекономічноїконкуренціїназасадахрівностісуб’єктівгосподарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

201

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

2)здійсненнядержавногоконтролюзаконцентрацією,узгодженимидіямисуб’єктівгосподарюваннятарегулюваннямцін(тарифів)натовари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3)сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4)здійснення методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5)здійснення контролю щодо створення конкурентного середови-

ща та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Виключна компетенція Антимонопольного комітету України:

1)наданнядозволуабозаборонаузгодженихдійвідповіднодоч.1 та 2 ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

2)перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України, перевірказаконностітаобґрунтованостіпостановпроадміністративніправопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України. Це обмеження нерозповсюджуєтьсянавипадкиперевірок,розслідуваньісудовихрозглядів відповідними правоохоронними органами і судами;

3)переглядрішень,прийнятихАнтимонопольнимкомітетомУкраїни,усправахпропорушеннязаконодавствапрозахистекономічноїконкуренції та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію;

4)затвердження власних нормативно-правових актів;

5)затвердження разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів;

6)схвалення проектів нормативно-правових актів, розроблених Антимонопольним комітетом України з питань, що належать до його компетенції, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

7)офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

8)затвердження Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

9)затвердження положень про дорадчі органи Антимонопольного комітету України та їх склад;

10)утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимонопольного комітету України;

11)заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників самостійних структурних підрозділів апарату Антимонопольного комітету України;

202

Тема 14. Антимонопольне законодавство

12)затвердженнязвітівпродіяльністьАнтимонопольногокомітету України для подання їх Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його органів.

14.2. Загальна характеристика антимонопольного законодавства

Законодавство, яке регулює суспільні відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням монополізму містяться в таких нормативно-правових актах: Конституції України, Господарському кодексі, а також в Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р., Законі України «Про Антимонопольний Комітет», а також такі норми містяться у ряді підзаконних нормативно-правових актів: Постанові Кабінету Міністрів від 28.02.2002 р. № 219 «Про затвердження Порядку надання Кабінету Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання»,розпорядженняАнтимонопольногоКомітетуУкраїни«Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України від 19.04.1994 р. № 5-р, «Про затвердження положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання» від 19.02.2002 р. № 33-р, «Про затвердження положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету» від 19.02. 2002 р.№ 26-р та ін.

14.3. Законодавча заборона зловживанням монопольним становищем на ринку

Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання,частка якого на ринку товару перевищує35%,якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) та-

203

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

кож може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

–сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує

50%;

–сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує

70%.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку

єдії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне(домінуюче)становищенаринку,щопризвелиабоможутьпризвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару,якінеможливобулобвстановитизаумовіснуваннязначноїконкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чиможе завдатишкодиіншимсуб’єктамгосподарювання,покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6)суттєвеобмеженняконкурентоспроможностііншихсуб’єктівгосподарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

204

Тема 14. Антимонопольне законодавство

14.4. Заборона антиконкурентних узгоджених дій

Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1)встановленняцінчиіншихумовпридбанняабореалізаціїтоварів;

2)обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3)розподілуринківчиджерелпостачаннязатериторіальнимпринципом,асортиментомтоварів,обсягомїхреалізаціїчипридбання,заколом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4)спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5)усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

6)застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7)укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8)суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентнимиузгодженимидіямивважаєтьсятакожвчиненнясуб’єктамигосподарюваннясхожихдій(бездіяльності)наринкутовару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

205

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

14.5. Дискримінація підприємців органами влади та відповідальність за неї

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю це:

–прийняттябудь-якихактів(рішень,наказів,розпоряджень,поста-

нов);

–дача письмових або усних вказівок;

–укладання правочинів чи інші діяння, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

–заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

–прямеабо опосередкованепримушеннясуб’єктівгосподарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

–прямеабо опосередкованепримушеннясуб’єктівгосподарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

–будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

–встановленнязаборонинареалізаціюпевнихтоварівзодногорегіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

–наданняокремимсуб’єктамгосподарюванняабогрупамсуб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

–дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

206

Тема 14. Антимонопольне законодавство

– дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

14.6.Санкціїзапорушенняантимонопольногозаконодавства

За порушення антимонопольного законодавства до суб’єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

Штрафи(ст.52ЗаконуУкраїни«Прозахистекономічноїконкуренції») за такі порушення:

–антиконкурентні узгоджені дії;

–зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

–невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, у розмірі до 10% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10% зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку;

–здійснення учасниками – суб’єктами господарювання узгоджених дій, заборонених законом;

–обмежувальна та дискримінаційна діяльність;

–порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

–концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

–невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію – накладаються штрафи у розмірі до 5% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

–обмежувальнадіяльність,забороненазгідноізчастиноюпершою ст. 18 цього Закону;

–неподанняінформаціїАнтимонопольномукомітетуУкраїни,його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонополь-

207

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

–поданняінформаціївнеповномуобсязіАнтимонопольномукомітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами АнтимонопольногокомітетуУкраїни,головоюйоготериторіальноговідділення чи нормативно-правовими актами строки;

–подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

–створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

–обмеження в господарській діяльності суб’єкта господарювання

увідповідьнате,щовінзвернувсядоАнтимонопольногокомітетуУкраїни, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції – накладаються штрафи у розмірі до 1% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Особа,наякунакладеноштрафзарішенняморгануАнтимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Якщо штраф накладено на суб’єкт господарювання сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб’єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.

Закожнийденьпростроченнясплатиштрафустягуєтьсяпеняурозмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахуванняпеніприпиняєтьсяздняприйняттягосподарськимсудом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або

208

Тема 14. Антимонопольне законодавство

розстрочити сплату накладеного ним штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право:

–залишити рішення без змін;

–змінити рішення;

–скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд

уцій частині;

–скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Крім штрафів, для громадян – підприємців та посадових осіб пе-

редбачена адміністративна відповідальність. Посадові особи органів

влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративногосподарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за такі порушення:

–невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

–неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

–подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України чи його територіальному відділенню;

–створення працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення перешкод у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.

Уразі усунення конкуренції після реорганізації шляхом приєднання,злиття,АМКУкраїнивправіприйнятирішенняпропримусовийподіл новоствореного суб’єкта.

Крім того, відшкодування збитків, які завдані антиконкурентними діями суб’єктів господарювання, відшкодовуються в судовому порядку на підставі висновку АМК України про факт правопорушення та обґрун-

тування розміру збитків від цих дій.

209

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Питання для самостійного вивчення

1.Історія розвитку законодавства про захист економічної конкуренції в Україні.

2.Межі повноважень Антимонопольного комітету України.

3.Роль АМК України для захисту прав господарюючих суб’єктів, що постраждали від правопорушення у сфері економічної конкуренції.

4.Притягненнядоадміністративноївідповідальності запорушення конкурентного законодавства.

5.Сучасні способи впливу на суб’єктів господарської діяльності, що можуть порушувати економічну конкуренцію.

6.Проблеми боротьби з правопорушеннями у сфері економічної конкуренції в Україні.

Тести для поточного контролю

14.1. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єк­ та господарювання, частка якого на ринку товару:

–перевищує 35%;

–перевищує35%,якщовіннедоведе,щозазнаєзначноїконкурен-

ції;

–перевищує 10%;

–перевищує50%,якщовіннедоведе,щозазнаєзначноїконкурен-

ції.

14.2. В яких випадках забороняється відмовляти суб’єкту господарювання у вступі до об’єднання?

– якщо об’єднання може об’єднати всіх учасників ринку чи території;

– якщо внаслідок об’єднання значно обмежується конкуренція на ринку;

– якщо діяльність суб’єкта господарювання на ринку буде неефективною;

– якщо частка суб’єкта господарювання на ринку не перевищує

10%.

14.3. До повноважень Антимонопольного комітету України не належать:

–прийняттязаконодавчихактівзпитаньрозвиткуконкурентноїполітики;

–контроль за дотриманням антимонопольного законодавства України;

–розгляд справ про недобросовісну конкуренцію.

210