Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

мадян. Важливо підкреслити, що мета судового контролю полягає не в тому, щоб оскаржити законність того чи іншого рішення. Тут закладено глибшийпринцип.Судовийконтроль,яквипливаєізсамоїназви,–цене апеляція на винесене рішення, а перегляд способу, згідно з яким воно прийняте. Суд розглядає не тільки питання про законність процесу прийняття рішень, а й питання про законність самого рішення, акта, дії, про відповідність їх Конституції та законам України.

Судовий контроль і верховенство закону. Аналіз показує, що спостережна функція, яку виконує судовий контроль, відображає принцип верховенства права. Звичайно, державний орган наділяється повноваженнями спеціально прийнятим законодавчим актом. Судді контролюють законність здійснення органом повноважень, передбачених законом. Проте цей закон не наділяє самих суддів жодними іншими повноваженнями, завдяки чому вони, керуючись Конституцією, не можуть здійснювати конкретні повноваження цього державного органу, надані їм законом. Саме з цієї основної причини судді розглядають лише спосіб здійснення повноважень відповідно до закону.

Судовий контроль може бути класифікований на види за такими критеріями:

–за часом здійснення – попередній (превентивний, запобіжний)

інаступний (репресивний). При попередньому контролі акт перевіряється до набрання ним чинності, наступний контроль поширюється на ті акти, що вже набрали чинності (юридично чинні);

–за правовими наслідками – консультативний і запроваджуючий (постановляючий). Рішення в порядку консультативного контролю не тільки має високий моральний авторитет, а й є юридично значущим. Воно зобов’язує взяти до уваги висновки Конституційного Суду або аналогічного йому органу тим органом, від якого залежить подальша доля проекту закону або закону, вже прийнятого парламентом;

–за обов’язковістю здійснення – обов’язковий і факультативний. Обов’язковий контроль здійснюється у наперед передбачених випадках, факультативний – лише з ініціативи уповноваженого органу або індивіда в разі виникнення сумнівів щодо конституційності закону;

–заспособомздійснення–абстрактнийіконкретний.Абстрактний контроль передбачає перевірку конституційності закону поза зв’язком із якою-небудьсправою.Конкретнийконтрольздійснюєтьсятількиузв’язку

зконкретною справою і полягає у вирішенні питання: чи підлягає застосуванню певний закон, конституційність якого оскаржується. Такий вид контролю зазвичай застосовується щодо уповноважених індивідів, юридичнихосіб.Віншихвипадкахвикористовуєтьсяабстрактнийконтроль;

–за способом перевірки конституційності чи законності акта – судовий контроль змісту акта (матеріальний), його форми та способу при-

231

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

йняття (формальний). Матеріальний контроль означає перевірку відповідності положенням Конституції України чи законам змісту акта. При формальному контролі перевіряється додержання вимог щодо порядку прийняття акта (чи належало це до компетенції органу, який його прийняв,чидодержановідповідніпроцедурніправилатачиоформленоакт належним чином).

Господарський суд здійснює судовий контроль шляхом вирішення спорів, що виникають у процесі підприємницької діяльності і випливають із цивільних правовідносин (економічні спори). Завданнями господарського суду є: захист порушених або оспорюваних прав, а також інтересів організацій і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність; сприяння правовими методами запобіганню правопорушенням і зміцненню законності в економічних відносинах.

Право на підприємницьку діяльність включає можливість захисту від неправомірних дій як інших підприємців, так і з боку держави в особі її органів, у тому числі право на оскарження їхньої діяльності, що обмежуєцеправо.Захистпідприємціввідвтручаннявїхнюдіяльністьдержавних органів має конституційну основу. Відповідно до ст. 55 КонституціїУкраїни«кожномугарантуєтьсяправонаоскарженнявсудірішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їхпосадовихіслужбовихосібприздійсненнінимисвоїхповноважень» (ст. 56 Конституції України).

Останнім часом зростає тенденція збільшення звернень до судо­ вих органів суб’єктів підприємницької діяльності для захисту своїх інтересів­ . Згідно з ч. 7 ст. 19 Господарського кодексу України дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 7 ст. 23 Господарського кодексу України спори про поновлення порушених прав суб’єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Згіднозіст.20ГосподарськогокодексуУкраїниодниміззасобівзахисту прав суб’єктів господарювання є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

232

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

Одним з важливих і розповсюджених засобів захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності є визнання судом виданого державнимабоіншиморганомнезаконногоактанедійсним(повністюабо в частині). Підставою для застосування цього засобу захисту є видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства. Оскільки це дві самостійних підстави, томожебутивизнанийнедійснимтойакт,якийвідповідаєвимогамзаконодавства, але прийнятий з перевищенням компетенції відповідного органу, і, навпаки, прийнятий у межах його компетенції, але такий, що суперечить законодавству. Перевищення компетенції державного органу означає видання ним акта поза його компетенцією. Порушення актом державного органу вимог законодавства – це суперечливість законодавству прийнятого акта за його змістом, формою, порядком і строками прийняття.

Неправомірні акти державних органів, що зачіпають права підприємців, порушують дві заборони, встановлені Господарським кодексом України. Перша – заборона, встановлена в ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу.Згіднозч.5ст.19ГКнезаконневтручаннятаперешкоджаннягосподарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Друга – заборона, встановлена в ч. 4 ст. 23 ГК. Відповідно до ч. 4 ст. 23 ГК незаконне втручання органів і посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб’єктів господарювання забороняється.

Визнання незаконного акта недійсним може застосовуватися як єдиний засіб захисту (коли для захисту підприємців досить визнати акт недійсним), або поєднуватися з іншими засобами захисту і відповідальності.Так,визнаннянедійснимактадержавногоабоіншогооргануможе поєднуватися із застосуванням міри цивільно-правової відповідальнос- ті–стягненнямадміністративнимсудомзапозовомпідприємцязбитків, завданих йому внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їхніми службовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємця.

Нерідко в практиці поєднується вимога про визнання недійсним актів державних органів з позовом про повернення (зворотне стягнення) необґрунтовано списаних цими органами в примусовому порядку сум. Суб’єкти підприємницької діяльності звертаються до господарського суду з позовами про повернення з бюджету незаконно списаних штрафів, інших фінансових санкцій, податкових недоїмок та інших обов’язкових платежів у бюджет.

233

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

16.5. Взаємодія контрольних органів. Підстави проведення контролю

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну контроль­ но-ревізійну службу в Україні» працівники правоохоронних органів зобов’язані сприяти службовим особам державної контрольноревізійної служби у виконанні їх обов’язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов’язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії,забезпечитинормальнепроведенняревізії, охоронупрацівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються,атакожвжитизаходівдляпритягненнявиннихосібдовстановленої законом відповідальності.

Щоб результати контролю можна було оцінити найефективніше, кінцева мета і ключові результати повинні бути добре визначені. З погляду оцінки результатів комерційної діяльності контроль направлений наоцінкустратегічнихальтернативнихваріантів,довгостроковихключових результатів, ступеня їх досягнення перш за все в розрізі року. Конт­ роль повинен бути направлений на результати як комерційної, так і допоміжної діяльності.

Указом Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства; б) суб’єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов’язкової звітності; в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов’язкової звітності; г) суб’єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із суб’єктом підприємницької діяльності, якщо суб’єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

234

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

16.6. Контроль споживача і органів місцевого самоврядування. Самоконтроль і його форми

Закон України «Про захист прав споживачів» у новій редакції хоча і не розв’язав усіх проблем, але істотно посилив захист прав споживачів, увівновіпідходидоправовихметодівтакогозахисту.НасампередЗакон установив, що захист прав споживачів є обов’язком держави (ст. 4) і чітко сформулював права споживачів, що підлягають захисту (ст. 3). У Законі сказано, які державні органи зобов’язані здійснювати цей захист і яка їх компетенція. Він також визначив, кого слід вважати споживачем. ЗгідноізЗаконом,споживачемєгромадянин,якийпридбаває,замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботу, послуги) для власних побутових потреб. Інакше кажучи, держава бере під захист інтереси рядових споживачів у відносинах з економічно більш сильними підприємцями, в тому числі і з самою державою, коли порушення прав споживачів допускаються державними підприємствами роздрібної торгівлі.

Закон зобов’язав посадовців органів державної і виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, суворо дотримуватися законодавства, а також права громадян і організацій, що охороняються Законом. Вперше в законодавстві України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків, вони притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ст. 7). У числі прав,щонадаютьсяспоживачеві,булопередбаченоправоназвернення до суду за захистом своїх інтересів. Таким правом володів покупець і раніше, проте воно виникало в нього тільки після того, як він діставав відмови в усіх інстанціях, куди, згідно із законом, повинен був звернутися – в самому магазині, в торзі, до складу якого входив магазин, у відповідному управлінні торгівлі. Зараз право звернення в суд виникає в покупця відразу після встановлення факту порушення і отримання відмови при першому зверненні до продавця. Інакше кажучи, вибір способу захисту порушених прав належить споживачеві. При цьому Закон полегшує споживачеві можливість судового захисту, звільняючи його від сплати державного мита.

Надане Законом право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок придбання товарів неналежної якості, розширено. Споживачеві було надано право, окрім майнових збитків, вимагати також відшкодування моральної шкоди, заподіяної такою покупкою (ст. 24). Усю відповідальність перед споживачем за якість товарів Закон покладає безпосередньо на роздрібне торгове підприємство, незалежно від того, виготовлено товар в Україні, за її межами чи придбано продавцем у посередників. Але це не означає, що виробник недоброякісного товару звільняється від відповідальності.

235

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає відповідальність як виробника, так і торговельного підприємства за випуск або реалізацію неякісного товару. На підставі ст. 23 Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р.) за виготовлення або реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів, виробник і продавець несуть відповідальність у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості виготовленої або отриманої для реалізації партії товару, але не менше десяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а в разі, коли законодавством суб’єкт господарськоїдіяльностібувзвільненийвідведенняобов’язковогооблікудоходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виготовлення або реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів з безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, – у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або отриманої для реалізації партії товару, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуванихподаткоммінімумівдоходівгромадян,авразі,колизаконодавствомсуб’єктгосподарськоїдіяльностібувзвільненийвідведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим обов’язок роздрібного торговельного підприємства, передбачений Законом, безпосередньо відповідати перед покупцем в усіх випадках продажу недоброякісного товару, значно полегшує споживачеві можливість захистити свої права.

Ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що Органимісцевогосамоврядуваннязметоюзахиступравспоживачівмають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі: 1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів; 2) аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів; 3) у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це відповіднітериторіальніорганиусправахзахиступравспоживачів,іншіоргани, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції; 4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та від-

236

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

повідними документами, або продукції з простроченим строком придатності –тимчасово зупинятиреалізацію продукції до пред’явленняінформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію; 5) готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів; 6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов’язаний:упередбаченихзакономвипадкахіпорядкуодержатиліцензіюназдійсненняпевнихвидівгосподарськоїдіяльності;повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницькоїдіяльності,щопідлягаютьвідображеннюуреєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечуватиналежнуякістьтоварів(робіт,послуг),щонимвиготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежівпорядкуіврозмірах,встановленихзаконом.Томунаявністьсамоконтролю у його діяльності є необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності.

16.7.Повноваження контролюючих органів

Упроцесі проведення ревізії ревізор має право: 1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевіркифактичноїнаявностіцінностейтагрошовихсум,ціннихпаперів,матеріалів, готової продукції і т. д.; 2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках

вбанку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об’єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов’язки; 3) залучати кваліфікованих спеціалістів для проведенняекспертизи,контрольнихзапусківсировиниувиробництво,об-

237

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

міру; 4) вимагати від керівника об’єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків; у необхідних випадках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловживань – вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів); 5) одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках,авідпідприємствіорганізацій,вт.ч.недержавнихформвласності, – довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються; 6) одержувати від службових та матеріально відповідальнихосіб,якихперевіряють,письмовіпоясненнязпитань,які виникають в ході ревізії; 7) стягувати в доход держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підставтазпорушеннямичинногозаконодавства;8)накладатиувипадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи; 9) застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Усвоїйроботіревізорзобов’язанийсуворододержуватисьКонституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольноревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерційної та службової таємниці. Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, – важлива і відповідальна частина ревізійної роботи.

Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушеньнадалі.Заумовивиявленняревізієюгрубихпорушеньчиннихнормативних актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знайти причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати, на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (номер і число наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано). Від кожної винної у зловживанні особи треба отримати відповідне письмове пояснення з вичерпними, точними й обґрунтованими поясненнями фактів, що відображені в акті.

Після викладення кожного факту порушень необхідно обов’язково назвати документи, що підтверджують цей запис і додаються до акту. У разі виявлення зловживань ревізор має одержати від посадових осіб

238

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

підприємства, установи або організації, що ревізується, копії документів, які свідчать про зловживання, а у разі необхідності – вилучити потрібні йому документи до закінчення ревізії чи перевірки, залишивши у справах акт про вилучення документів та їхні копії.

16.8. Права підконтрольного під час здійснення контролю. Порядок оскарження незаконних дій органів контролю і їх посадових осіб

Дії або бездіяльність службових осіб державної контрольноревізійноїслужбиможутьбутиоскарженівсудовомуабоадміністративному порядку.

Скарги на дії службових осіб в районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як в місячний термін з моменту їх надходження. В разі незгоди – скарги розглядаються в судовому порядку.

Питання для самостійного вивчення

1.Що таке ревізійний період?

2.Позапланові перевірки діяльності суб’єктів господарювання.

3.Законодавче визначення повноважень контролюючих органів держави.

4.Роль аудиторської перевірки для суб’єкта господарської діяль-

ності.

5.Судова практика з оскарження рішень контролюючих органів за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності підприємців.

Тести для поточного контролю

16.1. За наслідками ревізії складається:

–акт;

–доповідна записка;

–довідка.

239

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

16.2. Роздрібне торговельне підприємство в усіх випадках продажу недоброякісного товару має:

– обов’язок безпосередньо відповідати перед покупцем;

– право безпосередньо відповідати перед покупцем;

– обов’язок видати реквізити постачальника для можливості звернення до нього покупця.

16.3. У випадках, коли керівництво об’єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно–ревізійної служби виконувати свої обов’язки, ревізор:

–вправі припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції об’єкта перевірки;

–зобов’язаний припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції об’єкта перевірки;

–звертається до суду для усунення йому перешкод з боку об’єкта перевірки.

16.4.За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків ревізор може бути притягнутий до:

–дисциплінарної відповідальності;

–кримінальної відповідальності;

–дисциплінарної відповідальності та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

16.5.В процесі проведення ревізії ревізор не має права:

–стягувати в доход держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;

–накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;

–застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»;

–проводитисамостійноінвентаризаціюосновнихфондів,товарноматеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків.

16.6.Органи державного нагляду здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за:

–десять днів до дня здійснення цього заходу;

–місяць до дня здійснення цього заходу;

–3 дні до дня здійснення цього заходу.

240