Тема 2

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

Промислове підприємство можна визначити як господарську одиницю, що володіє економічною, організаційною і юридичною самостійністю і здійснює конкретні функції, які полягають у створенні продуктів і наданні послуг, що користуються попитом на ринку, і вирішенні соціальних задач колективу підприємства (забезпечення визначеного стандарту життя працюючих) й суспільства (створення робочих місць, участь у державних і муніципальних програмах тощо).

Реалізація зазначених функцій відбувається, з одного боку, шляхом організації відповідної виробничо-економічної діяльності, а з іншого боку — проведенням визначеної соціальносуспільної політики.

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно, що може належати йому на правах власності або повного господарського ведення.

Джерелами майна підприємства є:

—грошові й матеріальні внески засновників;

—доходи від реалізації продукції, робіт і послуг;

—цінні папери й доходи від цінних паперів;

—капітальні вкладення і дотації з бюджетів різного рівня;

—безоплатні і благодійні внески;

—викуп майна державних підприємств шляхом конкурсу, аукціону, тендера;

—викуп майна державних підприємств шляхом акціонування;

—інші джерела, не заборонені законодавством.

Будь-яке підприємство незалежне від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої приналежності, випуску продукції або послуг, є відкритою економічною системою, характерними рисами якої є: перетворення ресурсів у матеріальні блага (товари і послуги), неодмінна участь людини у виробництві, безупинний розвиток економічної системи і порівняння витрат й результатів у процесі функціонування економічної системи.

Виробничо-економічна діяльність будь-якого підприємства починається з формування виробничих ресурсів — у натуральній і грошовій формах.

23

Процес виробництва полягає в тому, що наявні ресурси затрачаються для одержання необхідного результату у виді матеріального продукту або послуги. Це використання ресурсів знаходить свій прояв у відповідних формах витрат.

На рівні підприємства господарські процеси протікають у відповідності з попитом та пропозицією, тому необхідне постійне здійснення маркетингу.

На рівні підприємства економічні інтереси полягають у збільшенні обсягу продажів і одержанні такого прибутку, який би забезпечив економічне зростання підприємства, з одного боку, і життєвий стандарт працюючих, з іншої сторони.

В умовах ринкової економіки кожне підприємство прагне до перевищення дохідної частини над видатковою, тому ефективно буде працювати лише те, у виробничо-господарській діяльності якого забезпечується реалізація наступних принципів:

—економічності;

—фінансової стійкості (рівноваги);

—прибутковості.

Принцип економічності вимагає, щоб досягався:

—визначений результат (Вихід) при найменших витратах (Вхід) — принцип мінімізації;

—при заданому обсязі витрат (Вхід) найбільший результат (Вихід) — принцип максимізації.

Міра рівня економічності підприємства визначається шляхом співвідношення планових і фактичних витрат, або планового і фактичного результату (грошова оцінка Входу і грошова оцінка Виходу).

Принцип фінансової стійкості припускає, що в кожен даний момент часу підприємство може зробити обов’язкові на цей момент платежі.

При втраті фінансової стійкості в ринковій економіці в дуже рідких випадках підприємства одержують державні субвенції (дотації), частіше робиться заява про банкрутство або про процедуру по недопущенню його неспроможності — санації.

Принцип прибутковості припускає перевищення результатів над витратами. Тому виробництво по номенклатурі і кількості повинне організовуватися таким чином, щоб досягався можливо великий прибуток, або можливо висока рентабельність.

Під прибутком розуміється різниця між виторгом (обігом) і витратами.

Рентабельність підприємства дозволяє судити про те, якого розміру відсотки приносить вкладений у нього капітал.

24

Для того, щоб здійснювалося перетворення ресурсів у рамках підприємства, воно повинно мати визначену структуру, на ньому повинні відбуватися визначені процеси, воно повинно здійснювати визначені функції по управлінню й організації виробництва.

Після вибору організаційно-правової форми і структури підприємства, виконання маркетингових досліджень з метою визначення потреби в продукції і попиту на неї, оцінки виробничого потенціалу фірми необхідно визначитися з виробничими ресурсами — потребою в них, їхнім обліком, придбанням і використанням у процесі виробництва.

Ресурси підприємства (фірми) складаються з фінансових і виробничих ресурсів.

До виробничих ресурсів відносяться виробничі фонди (майно підприємства), робоча сила й інформація.

Уринковій економіці одним з основних факторів виробництва

єкапітал. Під капіталом на ринку факторів виробництва розуміють засоби виробництва, у свою чергу, що складаються з предметів праці і засобів праці.

Сукупність засобів виробництва, що мають вартість, у вітчизняній господарській практиці має назву виробничих фондів; при цьому предмети праці відносять до оборотних, а засоби праці — до основних виробничих фондів. В основі цього розподілу лежить розходження в їхньому функціонуванні в процесі виробництва, способі перенесення вартості на готовий продукт і в характері відтворення засобів праці і предметів праці.

Визначення виробничої програми підприємства

Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні трудові і вартісні показники.

Натуральні показники — це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою.

Маючи трудомісткість одиниці продукції кожного найменування й означену завданням кількість, можна розрахувати виробничу програму в трудових показниках, тобто розрахувати трудомісткість усієї виробничої програми.

Для розрахування виробничої програми у вартісних показниках необхідно, насамперед, визначити структуру ціни одиниці виробу.

Рентабельність продукції дорівнює

де Pni — рентабельність продукції і-ого найменування у відсотках;

25

Пі — прибуток підприємства від реалізації одиниці означеної продукції, грошові одиниці (г.о.);

Ci — повна собівартість одиниці означеної продукції, г.о.;

Рис. 1. Структура ціни одиниці виробу

За означеною рентабельністю продукції можна розрахувати оптову ціну одиниці продукції і-ого науменування

Тоді товарна продукція, яка підготовлена для постачання споживачам, визначається як

m

ТП = ∑ N i Цопт.i + Р , (1.3)

i

де ТП — обсяг товарної продукції;

Ni — випуск продукції і-ого найменування в натуральних одиницях;

Цопт.і — оптова ціна підприємства одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

Р — вартість робіт промислового призначення для інших підприємств, г.о.;

m — номенклатура продукції.

Реалізована продукція підприємства — це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти в зазначений термін; реалізована продукція визначається за формулою:

де РП — реалізована продукція, г.о.; ТП — товарна продукція, г.о.;

Гн, Гк — готова продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.;

26

Таким чином, реалізована продукція в даному разі буде відрізнятися від товарної на величину зміни залишків готової продукції на складі.

У валову продукцію включають (у вартісному виразі) усю продукцію незалежно від ступеню її готовності; валова продукція визначається за формулою:

де ВП — валова продукція, г.о.; ТП — товарна продукція, г.о.;

НЗВк, НЗВп — вартість залишків недовершеного виробництва відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.;

Нормативно-чиста продукція, як відомо, відображає знов створену вартість і обчислюється за такою формулою:

i

де ЧПн — обсяг нормативно-чистої продукції, г.о.;

Ni — випуск продукції і-ого найменування в натуральних одиницях, шт;

НЧПі — норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування, г.о.;

m — номенклатура;

Р′ — вартість робіт промислового призначення (див. формулу 1.3), яка враховує лише заробітну плату працівників з відрахуванням у соціальні фонди і нормований прибуток, г.о.;

Норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування роз-

раховується за формулою:

де НЧПі — норматив одиниці чистої продукції, г.о.; ЗПрі — заробітна плата (основна і додаткова) з відрахунками

підприємства в соціальні фонди (які складають 42,5 % від суми основної і додаткової заробітної плати) тих робітників, що виготовляють одиницю продукції і-ого найменування;

Кзп — коефіцієнт заробітної плати, який дозволяє враховувати витрати на заробітну плату з відрахуваннями в соціальні фонди інших, крім робітників категорії виробничого персоналу;

Пні — нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування, г.о.;

27

де ЗПРі — заробітна плата (основна і додаткова) з відрахуванням підприємства в соціальні фонди за виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

li — годинна тарифна ставка розряду, за яким тарифікована робота по виготовленню одиниці продукції і-ого найменування, г.о./година;

tшk — норма години (трудомісткість технологічна) на виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, нормо-години;

КДЗП — коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату; ди.КСФ — коефіцієнт, що враховує відрахування в соціальні фон-

де КЗП — коефіцієнт заробітної плати; ФЗППВП — фонд заробітної плати промислово-виробничого

персоналу підприємства за певний період, г.о.; ФЗПр — фонд заробітної плати робітників підприємства за той

же період, г.о.

де Пн — нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування, г.о.; ня,Сг.іо—.; повна собівартість одиниці продукції і-ого найменуван-

Смі — витрати на матеріали для виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

Рні — нормативна рентабельність, розрахована по відношенню до собівартості без матеріальних витрат, %.

Умовно-чиста продукція відрізняється від нормативно-чистої на величину річних амортизаційних відрахувань:

де УЧП — умовно-чиста продукція, г.о.; ЧПн — нормативно-чиста продукція, г.о.; А — амортизаційні відрахування, г.о.

Амортизаційні відрахування за квартал визначаються як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу тачетвертоїчастини встановленоїнорми амортизації.

28