Тема 17

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ І САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансова стабілізація підприємства здійснюється в трьох напрямках:

—усунення неплатоспроможності;

—відновлення фінансової стійкості;

—зміна фінансової стратегії.

Цим напрямкам відповідають механізми фінансової стабілізації:

— оперативний механізм фінансової стабілізації підприємства за принципом «відсікання зайвого» носить захисний характер і зводиться до зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань. Він полягає в проведенні таких заходів як, у першу чергу, скорочення витрат підприємства на підставі «нуль-базису-бюджету». Продовження термінів кредиторської заборгованості і пролонгація банківських позичок також сприяють стабілізації фінансового положення підприємства. Відстрочка виплати дивідендів і збільшення, у зв’язку з цим, суми грошових активів підприємства є одним із заходів його фінансової стабілізації. З метою збільшення платоспроможності і поліпшення поточного фінансового стану підприємства здійснюється ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень і реалізація довгострокових вкладень, тобто депозитних внесків. Найважливішим заходом оперативної фінансової стабілізації для українських підприємств є рефінансування дебіторської заборгованості і прискорення її обороту. Крім того, на підприємстві повинна здійснюватися нормалізація поточних запасів товарноматеріальних цінностей, скорочення страхових і сезонних їх запасів.

Ціль включення оперативного механізму фінансової стабілізації підприємства вважається досягнутою, якщо значення коефіцієнта покриття стає більше, ніж 1,0. Це означає, що відновилася платоспроможність підприємства.

157

Тактичний механізм фінансової стабілізації підприємства являєсобоюмодель фінансовоїрівноваги, що виглядаєв такий спосіб:

ДПп = ДПо,

ЧПпр + Ао + АК + СФР = НА + ЧРК,

де ДПп — сума позитивного грошового потоку; ДПо — сума негативного грошового потоку;

ЧПін — сума чистого прибутку підприємства, що направляється на його виробничий розвиток;

Ао — сума амортизаційних відрахувань; АК — приріст акціонерного капіталу підприємства;

ВФР — приріст власних фінансових ресурсів підприємства; НА — приріст необоротних активів підприємства; ЧРК — приріст чистого робочого капіталу підприємства,

тобто суми його оборотних активів.

Тактичний механізм фінансової стабілізації спрямований, з одного боку, на збільшення позитивного грошового потоку. Досягається це збільшення за рахунок росту чистого доходу підприємства, збільшення його чистого прибутку за рахунок проведення ефективної податкової політики, зниження виплат дивідендів, застосування норм прискореної амортизації основних фондів, реалізації невикористовуваного майна або додаткового випуску акцій підприємства. З іншого боку, тактичний механізм фінансової стабілізації на підприємстві спрямований на зниження споживання інвестиційних ресурсів. З цією метою підприємство відмовляється від здійснення інвестиційних проектів, а залучення необхідних основних фондів і нематеріальних активів виробляється на умовах лізингу або селенгу. Підприємство припиняє формування портфеля довгострокових фінансових вкладень. Здійснюється зниження нормативу оборотних активів.

Ціль включення тактичного механізму фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо коефіцієнт фінансової стійкості на підприємстві стає більше, ніж 1,0. Це означає, що відновився достатній рівень фінансової стійкості підприємства.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації на підприємстві являє собою модель прискореного економічного росту, що виглядає в такий спосіб:

Тп / Тф,

Тп / Тф = (ЧП / Тп) · (ЧПвир / ЧП) · (Тп / А) · (А / ВК),

де Тп — приріст обсягу реалізації продукції за планом;

158

Тф — фактичний обсяг реалізації продукції; Тп / Тф — темп економічного росту підприємства;

ЧП — сума планованого чистого прибутку підприємства; ЧПвир — планована сума чистого прибутку, що направляється

на виробничий розвиток підприємства; А — планова середня норма використовуваних активів підп-

риємства; ВК — планова середня сума використовуваного капіталу під-

приємства.

Модель прискореного економічного росту показує, що підприємству необхідно домагатися постійного приросту таких показників:

—росту рентабельності реалізації продукції (ЧП / Тп) за рахунок здійснення ефективної цінової і податкової політики;

—зростання чистого прибутку, що направляється на вироб-

ничий розвиток підприємства (ЧПвир / ЧП) за рахунок проведення ефективної дивідендної політики;

—прискорення оборотності активів підприємства (Тп / А);

—використання ефекту фінансового левериджа ЕФЛ (А / ВК). Ціль включення стратегічного механізму фінансової стабілі-

зації підприємства вважається досягнутою, якщо відбувається зростання ринкової вартості підприємства.

Якщо застосування заходів внутрішньої фінансової стабілізації на підприємстві не призведе до бажаних результатів і поліпшення фінансового стану підприємства не відбувається, особливо важливим стає розгляд питання про можливість санації або реструктуризації підприємства.

Санація (оздоровлення або виживання) — це комплекс послідовних взаємозалежних заходів фінансово-економічного, вироб- ничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і поновлення або досягнення його прибутковості і конкурентноздатності в довгостроковий період. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, чи поновлення збереження ліквідності і платоспроможності підприємства, скорочення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. Рішення про санацію може прийматися:

— з ініціативи підприємства, що знаходиться в кризовому стані, до звертання кредиторів у суд про визнання його банкрутом;

159

—після звертання боржника за власною ініціативою в арбітражний суд про визнання його банкрутом;

—з ініціативи фінансово-кредитної установи, що має право застосувати до клієнта, оголошеному неплатоспроможним, комплекс санаційних заходів;

—з ініціативи заставоутримувача цілісного майнового комплексу відповідно до договору про заставу й у деяких інших випадках.

Сукупний капітал підприємства складається з власного і позикового, таким чином, фінансова санація може здійснюватися шляхом самофінансування або з залученням коштів із зовнішніх джерел. За формальними ознаками розрізняють дві її форми:

—санацію без залучення позикових коштів шляхом зменшення номінального капіталу підприємства, конверсії власності в борг або боргу у власність, пролонгації термінів погашення або добровільного зменшення заборгованості, самофінансування;

—санацію із залученням нового фінансового капіталу шляхом альтернативної санації, зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчата санація), безповоротної фінансової допомоги власників і персоналу, емісії облігацій конверсійної позики, залучення довгострокових кредитів і позик.

Санація може здійснюватися у виді:

—реорганізації боргу без зміни юридичної особи здійснюється шляхом погашення боргу за рахунок коштів бюджету по державних підприємствах. Підприємства інших форм власності можуть залучати для цієї мети кредити банку. У цьому випадку санатором виступає банк-кредитор. За згодою кредиторів підприємства може бути здійснене переведення боргу іншій юридичній особі. У цьому випадку санатором є інше підприємство. Підприємство може зробити випуск своїх облігацій під гарантію санатора, звичайно банку, чи страховій компанії.

Реорганізації підприємства зі зміною статусу юридичної особи

шляхом злиття з іншим фінансово-стійким підприємством. У цьому випадку санатором виступає інше підприємство. Придбання іншим підприємством цілісного майнового комплексу боржника — це санація шляхом поглинання підприємства. При багатогалузевій структурі підприємства в його складі створюються нові юридичні особи. Це санація шляхом поділу підприємства, однак, її здійснення вимагає кредитної підтримки. Санація підприємства шляхом перетворення в господарче товариство відкритого типу вимагає забезпечення засновниками внеску в статутний фонд такого підприємства. Крім того, реорганізація підприємства

160

може здійснюватися шляхом передачі його в оренду. Це відбувається, як правило, коли державне підприємство передається в оренду трудовому колективу. Для державних же підприємств варіантом реорганізації в ході санаційних заходів є його приватизація.

Результати санації можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку за рахунок нормалізації господарської діяльності в порівнянні з прибутком в умовах кризи. Витрати на санацію можуть розглядатися як інвестиції санатора й оцінюються тими ж методами, як і реальні інвестиції через чистий приведений дохід (ЧПД), індекс прибутковості (ИП), внутрішню норму прибутковості (ВНП).

Ціль санації вважається досягнутою, якщо вдалося нормалізувати виробничу діяльність і уникнути оголошення підприємства банкрутом із припиненням його діяльності і продажем майна. При відсутності пропозицій по проведенню санації або незгоди кредиторів з її умовами Арбітражний суд визнає боржника банкрутом.

Банкрутство — це нездатність підприємства задовольнити у встановлений термін претензії кредиторів і виконати зобов’язання перед бюджетом у зв’язку з недостатністю активів у ліквідній формі. Умови і порядок визнання підприємства банкрутом обговорені чинним законодавством. Рішення про визнання підприємства банкрутом виносить Арбітражний суд за заявою кредитора, банку, податкової інспекції, самого підприємства або прокурора. Існує ще таке поняття як «фіктивне банкрутство». Це навмисна самоліквідація підприємства, що залучило значні обсяги позикового капіталу і, що використовувало його в метах наживи окремих осіб. Фіктивне банкрутство переслідується в карному порядку. У постанові про визнання боржника банкрутом суд призначає ліквідаційну комісію в складі представників кредиторів, банків, фінансових органів, Фонду держмайна, якщо боржник державне підприємство. З моменту визнання боржника банкрутом:

—припиняється підприємницька діяльність боржника;

—до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження його майном і всі майнові права й обов’язки;

—визнаються минулими, терміни всіх боргових зобов’язань банкрута;

—припиняється нарахування пені і відсотків на усі види заборгованості банкрута.

Ліквідаційна комісія:

161