Тема 7

ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

У складі основних фондів важливою ланкою є виробнича потужність, що характеризує здатність підприємства забезпечити максимально можливий випуск продукції за визначений період (звичайно за рік, квартал, місяць) при повному використанні устаткування і виробничих площ на даному підприємстві.

Виробничу потужність можна оцінювати в натуральних (для спеціалізованих виробництв), умовних (при випуску виробів різної номенклатури) показниках і у вартісному вимірі.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, а потужність останніх встановлюється за потужністю провідних груп устаткування. При оцінці виробничої потужності потрібно враховувати, що вона є змінною величиною. Ці зміни обумовлені використанням нової техніки, впровадженням прогресивної технології, матеріалів, розвитком спеціалізації і кооперування, удосконалюванням структури виробництва, підвищенням кваліфікації працюючих, поліпшенням організації виробництва і праці.

При розрахунку виробничої потужності приймають до уваги:

•кількість встановленого устаткування по видах (крім устаткування ремонтних і допоміжних служб);

•виробничі площі основних цехів підприємства;

•режим роботи підприємства (реальний фонд часу його роботи).

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від форми і методів організації виробництва, номенклатури виготовленої продукції, типу використовуваного устаткування, характеру виробничого процесу.

Виробничу потужність розраховують при аналізі й обґрунтуванні виробничої програми, у зв’язку з підготовкою і випуском нових виробів, при реконструкції виробництва. У випадку дисбалансу виробничих потужностей по цехах проводяться організа- ційно-технічні заходи щодо введення нового обладнання, зміні режиму роботи, зниженню трудомісткості продукції та ін.

При аналізі й плануванні і для обліку виробничих можливостей підприємства розробляють планові і звітні баланси виробни-

68

чих потужностей. Так, виробничу потужність на кінець періоду (Мк) обчислюють за наступною схемою:

де Мп — виробнича потужність на початок періоду; МВв — збільшення виробничої потужності за рахунок введен-

ня нової або збільшення за рахунок організаційно-технічних заходів;

Мвиб — зменшення потужності за рахунок її вибуття; Мрез — резервна потужність.

Середньорічна виробнича потужність підприємства (М) визначається за наступною формулою:

де tвв і tвиб — число повних місяців з моменту введення потужностей у дію до кінця року і з моменту вибуття потужностей до кінця року.

Показниками використання виробничої потужності є:

•фактичний випуск продукції в натуральному вираженні або вартісних одиницях за визначений період (Впф);

•випуск продукції на одиницю устаткування, на 1 кв. метр виробничої площі у вартісних одиницях;

•середній відсоток завантаження устаткування;

•коефіцієнт змінності;

•коефіцієнт використання виробничої потужності, обумовлений формулою:

Після обґрунтування виробничої програми оцінюють можливості її виконання з урахуванням виробничої потужності при її нормативному використанні і проводять наступний розрахунок: планований обсяг випуску (розроблений з урахуванням планів збуту й укладених договорів — Вплан) зіставляють з можливим

(Вможл). При Вможл > Вплан необхідно збільшити виробничу потужність або поліпшити її використання, а при Вможл > Вплан варто пе-

редбачити довантаження потужності на основі додаткових замовлень, пошуку ринків збуту. У випадку повного використання потужностей і відсутності можливості її збільшення необхідно передбачити зменшення плану виробничої програми.

69

На кожному підприємстві необхідно домагатися підвищення ефективності використання виробничих потужностей і площ, скорочувати час простоїв, підвищувати ступінь завантаження устаткування в одиницю часу, удосконалювати знаряддя праці і технологію виробництва, домагатися оптимізації структури основних виробничих фондів, забезпечувати швидке освоєння потужностей, що вводяться, і т. д.

Відтворення основних фондів

Існують різні форми простого і розширеного відтворення. Форми простого відтворення — заміна застарілих засобів праці і капітальний ремонт. Грошовим джерелом простого відтворення є амортизаційні відрахування.

Розширене відтворення основних фондів здійснюється шляхом реконструкції, розширення і технічного переозброєння діючих і будівництва нових підприємств і цехів. Усі роботи, пов’язані зі створенням основних фондів, називаються капітальним будівництвом.

Капітальне будівництво являє собою особливу галузь матеріального виробництва, що поєднує будівельну індустрію, діяльність замовників як розповсюджувачів капітальних вкладень, проектно-дослідницькі організації, будівельні науково-дослідні інститути. Ця галузь забезпечує запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей, а також окремих об’єктів будівництва.

Капітальне будівництво є головним джерелом розширеного відтворення основних фондів.

У сучасних умовах інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікрона макрорівнях. Чим більші обсяги і вище ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес.

До нового будівництва відноситься будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначень знову створюваних підприємств, що після введення в експлуатацію будуть перебувати на самостійному балансі, здійснюване на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

До розширення відноситься будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і ро-

70

зширення існуючих окремих цехів і об’єктів на території діючих підприємств або площах, які примикають до них, для створення додаткових нових виробничих потужностей.

У період переходу до ринкової економіки, коли відбувається спад економіки і багато підприємств припиняють свою діяльність через нестачу обігових коштів, перевага віддається реконструкції і технічному переозброєнню діючих підприємств.

Реконструкція діючих підприємств — це перебудова існуючих цехів і об’єктів, як правило, без розширення будинків і споруджень основного призначення, пов’язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу. Реконструкція здійснюється по комплексному проекту для підприємства в цілому. Її задача — збільшити виробничі потужності, поліпшити якість і змінити номенклатуру продукції. При цьому чисельність працюючих звичайно не збільшується, проте поліпшуються умови їхньої праці і передбачаються заходи щодо охорони навколишнього середовища.

При реконструкції виробнича потужність підприємства збільшується насамперед за рахунок усунення диспропорцій у технологічних ланках; впроваджуються маловідходна, безвідхідна технології і гнучкі виробництва; скорочується число робочих місць; підвищується продуктивність праці; знижуються матеріалоємність виробництва і собівартість продукції; підвищується фондовіддача і поліпшуються інші техніко-економічні показники діючого підприємства.

Технічне переозброєння — комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також заходу щодо удосконалювання загальнозаводського господарства і допоміжних служб. Воно здійснюється по проектах і кошторисам на окремі об’єкти або види робіт, які розробляються на основі єдиного техніко-економіч- ного устаткування, як правило, без розширення виробничих площ.

Метою технічного переозброєння діючих підприємств є всіляка інтенсифікація виробництва, збільшення виробничих потужностей, випуску продукції і поліпшення її якості при зростанні продуктивності праці і поліпшення інших техніко-економічних показників роботи підприємства.

71