Тема 15

ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Результатом діяльності підприємства є прибуток. Прибуток — перевищення доходу над витратами. З економічної точки зору, прибуток — різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток — це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Вивчення всіх аспектів, пов’язаних із прибутком, привело до розуміння того, що прибуток, обчислювальний у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це призвело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський і економічний прибуток. Перше — результат реалізації товарів і послуг, друге — результат «роботи» капіталу. Дана тема присвячена аналізу бухгалтерського прибутку, трактування якого необхідне для цілей оподатковування.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошовий виторг. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції.

Підприємство отримує прибуток, якщо виторг перевищує собівартість; якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, і прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виторг, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

Прибуток класифікується по декількох ознаках, основними з який є:

—джерела формування;

—види діяльності;

—склад елементів, що формують прибуток.

Систематизація основних видів прибутку представлена на рис. 15.1. Відповідно до наведеної класифікації розглянемо основні види прибутку.

130

ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

Рис. 15.1. Класифікація прибутку

Кінцевий фінансовий результат, який називається валовим (балансовим) прибутком/збитком, складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів й іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

Підприємства, які здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виторгу від реалізації продукції виключають ще й експортні мита.

Друга складова валового (загального) прибутку підприємства — прибуток від реалізації основних засобів й іншого майна.

Третя складова валового прибутку — прибуток від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не пов’язаних з основною діяльністю: здача майна в оренду, доходи по цінних паперах підприємства, перевищення суми отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений в звітному році та ін.

У процесі управління прибутком ключова роль приділяється формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якої воно створено.

Безумовно, характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, в якій працює дане підприємство. Для більшості підприємств базою операційної діяльності є виробничо-комерцій- на чи товарно-збутова діяльність.

131

Інвестиційна діяльність пов’язана з процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у виді доходів від участі в спільних підприємствах, від вкладення цінних паперів), а частково — у прибутку від реалізації майна.

Фінансова діяльність пов’язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій й інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування притягнутого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів). Виходячи з того, що в даному випадку сформувати прибуток прямо не можна, під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньоринкові.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за винятком суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності, за винятком всіх операційних витрат: як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно являє собою різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат). Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів.

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), зростання прибутку.

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку, факторів, що впливають на його одержання, класифікують по різних ознаках.

До зовнішніх факторів відносяться природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні й інтенсивні.

132

Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсяги засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу та ін.

Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і його якостей, використання прогресивних видів матеріалів і удосконалювання технології їх обробки, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості і матеріалоємності продукції, удосконалювання організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів та ін.

Методи визначення прибутку

Величина прибутку визначається методом прямого рахунку і розрахунково-аналітичним методом. При використанні методу прямого рахунку розрахунок здійснюється для кожної складової прибутку окремо. Прибуток від основної реалізації визначається за формулою:

де Цi — оптова ціна підприємства одиниці продукції і-ого виду; Ci — її повна собівартість;

Ni — обсяг реалізованої продукції в натуральних одиницях;

n — номенклатура виробів;

m — номенклатура робіт і послуг;

Vj ,C j — відповідно вартість і собівартість послуг;

VK, CK — відповідно вартість і собівартість робіт.

Прибуток від іншої реалізації визначається за аналогічною формулою, але відносно номенклатури й асортименту іншої продукції.

Величина іншого прибутку розраховується в такий спосіб:

де Двнi , Рвнi — відповідно доходи і витрати від i-го виду діяль-

ності, не пов’язаної з виробництвом і реалізацією продукції; n — номенклатура видів діяльності.

133

Метод прямого рахунку простий і точний, але при великій номенклатурі випуску продукції стає громіздким. Крім того, він не дозволяє простежити вплив на прибуток різних факторів, що змінюють його величину.

Тому поряд з методом прямого рахунку застосовують розра- хунково-аналітичний (пофакторний) метод розрахунку прибутку. Розрахунок ведуть у наступній послідовності:

1) припускаючи, що в розглянутому періоді умови виробництва не змінюються у порівнянні з базовим періодом, визначають

прибуток планованого року ( П1R0 ), виходячи з базового рівня рентабельності:

де «0» — базовий період, «1» — плановий (розрахунковий) період;

2) розраховують загальну зміну величини прибутку під впливом різних факторів

Фактори зростання прибутку

Фактори — це причини, що призводять до збільшення прибутку й умови, в яких вони діють.

Виходячи з формули:

сформулюємо фактори приросту прибутку:

1)ріст обсягу реалізованої продукції і на цій основі збільшення прибутку;

2)зниження собівартості продукції;

3)підвищення якості продукції (збільшення ціни);

4)зміна структури обсягу виробництва, тобто номенклатури й асортименту.

134

Розрахунок зміни величини прибутку

за рахунок основних факторів

З урахуванням виділених груп факторів розрахунок загальної зміни прибутку в плановому (розрахунковому) періоді призводять у такий спосіб:

1. Зміна обсягу продукції, що випускається

де Ц — ціна одиниці продукції;

N— обсяг реалізованої продукції в натуральних вимірниках.

3.Зниження (зростання) собівартості

де C — собівартість одиниці продукції;

Q— обсяг випуску продукції.

4.Зміна номенклатури, асортименту продукції, що випускається, рентабельності.

де R — рентабельність виробу (виробництва).

5. Сумарна зміна прибутку визначається за наступною формулою:

m

П = ∑ Пi = П Q + П Ц + П С + П R .

i=1

135