Тема 9

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

Необхідною умовою функціонування будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки є ефективне використання його власних нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну корисність протягом тривалого періоду, для якої характерні:

—відсутність матеріальної основи одержання доходів;

—невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

До нематеріальних ресурсів відносяться об’єкти промислової

йінтелектуальної власності та інші ресурси нематеріального походження.

Промислова власність — це поняття, що використовується для визнання виключного права на використання визначених нематеріальних ресурсів.

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності до її об’єктів відносяться: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування.

Інтелектуальна власність — це юридичне поняття, що охоп-

лює авторське право й інші права на продукти інтелектуальної діяльності. До них, зокрема, відносяться наукові праці, добутки літератури і мистецтва, програмні продукти.

До інших нематеріальних ресурсів відносяться: ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, найменування місця походження товару та ін.

Нематеріальні ресурси здатні відігравати значну роль у підвищенні конкурентноздатності діючих підприємств.

Серед об’єктів промислової власності центральне місце належить винаходам.

Винахід — це визнане істотною новизною рішення технічної задачі в якій-небудь галузі національного господарства, що дає позитивний ефект (може бути економічний, соціальний, науковий, оборонний).

Промисловий зразок — нове, придатне для виконання промисловим способом рішення виробу, у якому досягається єдність технічних і естетичних особливостей.

83

Корисні моделі — це нові по виду, формі, розміщенню частин або побудові моделі. Для реєстрації корисної моделі досить яких-небудь змін в існуючій.

Товарні знаки — це оригінальне позначення (ім’я, термін, малюнок), що мають правову захищеність і призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів.

Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він назива-

ється знаком обслуговування.

Інтелектуальна власність пов’язана з інформаційною систе-

мою підприємства, з інформацією взагалі як особливим і специфічним ресурсом.

Інформаційна діяльність — це сукупність процесів одержання інформації, її обробки, збереження, використання і поширення. Її результатом є створення інформаційного продукту.

Інформація є об’єктом власності громадян, юридичних осіб і держави.

Програмне забезпечення — це сукупність програм, що використовуються в роботі ЕОМ.

Банк даних характеризується визначеною сукупністю програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого нагромадження і багатоцільового колективного використання інформації, а також самих даних.

Базою даних називається визначена сукупність інформаційних одиниць у конкретній предметній сфері, яка відображає стан об’єктів і їхні взаємини. Вони можуть використовуватися для рішення різних задач.

Ноу-хау — це не захищені охоронними документами і не розповсюджені знання або досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, який може бути практично використаний. Основною особливістю ноу-хау є їхній конфіденційний характер, на одержання їх підприємства витрачають значні кошти і час.

Раціоналізаторські пропозиції — це технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства, якому воно подано.

Найменування місця походження товару відображає назву країни (міста, місцевості і т. п.), що використовується для ідентифікації товару, особливості якого визначаються винятково природними умовами або людськими факторами, характерними для даного географічного об’єкта.

Гудвіл — це термін, що використовується для характеристики загальної вартості фірми. Він формується під впливом ряду факторів, основними з яких є імідж, досвід ділових зв’язків, престиж

84

товарних знаків, постійна клієнтура і т. д. Можна інакше, «гудвіл» — це актив фірми, який визначається як перевищення покупної ціни над балансовою вартістю активів підприємства.

Нематеріальні активи: поняття й охорона права власності

Нематеріальні активи — це довгострокові вкладення в придбання об’єктів промислової й інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об’єктом права власності конкретного підприємства і приносять дохід. Вони включають:

—право на об’єкти промислової власності;

—авторське право;

—право на користування іншими нематеріальними ресурсами;

—право на користування землею й іншими природними ресурсами;

—організаційні витрати на створення підприємства.

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту: існує виняткове і не виключне право, а також спеціальний правовий захист.

Власники об’єктів промислової власності дістають виняткові права на їхнє використання за допомогою патентів на винаходи, промислові зразки, а також свідчень на корисні моделі, товарні знаки.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) документ, що дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне рішення.

Виключне право, що дається власнику патенту, означає монополію на використання об’єктів промислової власності. Це право існує лише на території країни, що видала патент, і не може виходити за її межі.

Промислові зразки захищаються також, як і винаходи.

На корисні моделі патентна грамота не видається, вони заносяться до спеціального регістру. Заявник одержує свідчення про реєстрацію, виключне право діє 5 років, може бути продовжене ще на 5 років.

Товарний знак реєструється державою. На нього видається свідчення, що встановлює пріоритет і виключне право на його використання.

Авторське право — система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних або худо-

85

жніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ і їхні взаємини з іншими контрагентами.

Власник авторського права має виключне право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності

Правовий захист місця походження товарів виникає на підставі його реєстрації. Видається свідчення, що підтверджує право на його використання. Але це не виключне право.

Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, що є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Їхнє розголошення може завдати шкоди підприємству. Тому вони є складовою частиною комерційної таємниці підприємства і порядок їхнього захисту визначається самим підприємством.

Реалізація права власності на нематеріальні активи

Реалізація права власності на нематеріальні активи здійснюється двома способами:

—використання їх самим підприємством;

—наданням цього права іншій стороні: передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода — це договір, відповідно до якого власник (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіатові) ліцензію на використання у визначених межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки і т. д.

Ліцензія — це дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом визначеного терміну за установлену винагороду.

Розрізняються кілька видів ліцензій:

1.Залежно від підстави, на якому видається дозвіл використовувати об’єкт ліцензії:

—добровільна ліцензія (ліцензіар сам видає на визначених умовах);

—примусова ліцензія (ліцензія видається на основі рішення державного органу, застосовується рідко).

2.Залежно від обсягу прав на використання ліцензії:

—звичайна ліцензія (ліцензіар може сам використовувати технічне рішення і передавати його іншим ліцензіатам);

—виняткова ліцензія (ліцензіатові надається виключне право на використання, але ліцензіар може використовувати технічне рішення також);

—повна ліцензія (усі права передаються ліцензіатові).

86

3. Залежно від характеру об’єкта:

—патентна ліцензія;

—безпатентна ліцензія.

За використанням об’єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіатові визначену винагороду. Можливі різні способи оплати. Найбільш поширені два:

—періодичні відрахування (роялті) — встановлюється у виді ставок до обсягу чистих продажів, собівартості або виробництва в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції;

—одноразові виплати, що називаються паушальною випла-

тою. Паушальний платіж представляє собою фактичну ціну ліцензії і не залежить від майбутніх обсягів продажів.

Розрахунки за ліцензії можуть здійснюватися і шляхом передачі ліцензіарові частини цінних паперів ліцензіата.

Має місце і розрахунок у виді зустрічної передачі технічної документації.

На практиці часто можливі і комбінації цих форм винагород (наприклад, при реалізації франчайзингових угод).

Оцінка і знос нематеріальних активів

Специфіка нематеріальних активів обумовлює особливості їхньої оцінки й обліку. У світовій практиці існують різні методи оцінки нематеріальних активів: по собівартості, по покупній вартості, по ринковій вартості.

Нематеріальні активи, створені самим підприємством, оцінюються по собівартості. Для цього усі витрати по окремих видах активів збирають на окремому субрахунку бухгалтерського обліку, де і відбивається їхня собівартість.

Якщо нематеріальні активи купують у процесі діяльності підприємства, то вони оцінюються по їх покупній вартості. Їхній облік також доцільно здійснювати на субрахунках.

Якщо підприємство приймає рішення продати свої нематеріальні активи або вкласти їх у статутний фонд іншого підприємства, то їх оцінюють по ринковій вартості. При цьому використовують спеціальні методи (наприклад, експертні).

По нематеріальних активах здійснюється амортизація. Амортизації підлягають витрати на придбання нематеріаль-

них активів для власного виробничого використання.

Для амортизації застосовується лінійний метод, по якому кожен окремий вид нематеріальних активів амортизується рівними

87